Більше...

"Святий вечір", вірш Володимира Самійленка


Володимир Самійленко

СВЯТИЙ ВЕЧІР

Свято веселеє нас привітало,
Свято, найбільш укохане в народі,
Будьмо ж веселі, журитися годі,
Набік лихеє, кого що спіткало,—
В святий вечір.
Будьмо веселі, всі клопоти киньмо,
Хто ма кохання, втішаймось коханням. 
Даймо в нас волю всім добрим бажанням 
І без злоби проти ворогів стріньмо — 
Святий вечір.
Стріньмо, як дітям народу годиться: 
Серцем одвертим і чулості повним;
І цілий край свій любов’ю ми сповним,
І в злих серцях та любов заіскриться —
В святий вечір.
Хто з нас був добрий, добріший ще буде, 
Хто неприязний, щоб добрості вчився;
Не забуваймо: в сей день народився 
Той, хто кохання приніс на всі люди,—
В святий вечір. 
Нумо ж, зберімось у купу тісніше,
Кожна родина, як звичай навчає,
А в кого зовсім родини немає,
Друга хай знайде, а смутком не дише — 
В святий вечір.
Тільки такий недошкребок культури,
Що до народу кохання не мас,
Що його звичаї всі зневажає,
Той нехай буде смутний і похмурий —
В святий вечір.
Київ, 24 грудня 1889 р.


За матеріалами: Володимир Самійленко. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Переспіви та переклади. Статті та спогади. Київ, "Наукова думка", 1990, стор. 67 - 68.


Останні коментарі до сторінки
«"Святий вечір", вірш Володимира Самійленка»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
На сайті