Для сучасних дітей не є проблемою придбати наймодерніші фабричні забавлянки. З одного боку це не зле, що сучасні дітлахи мають змогу забавлятися набутками цивілізації, а з іншого — дармові подарунки у готовому вигляді притлумлюють потенційні здібності малюків, позбавляють їх творчого ремісництва. Мабуть, для багатьох батьків не є дивиною, коли придбаних іграшок вистачає для дітей лише на кілька днів, адже вони поводяться з ними запанібрата, знаючи, що їм невдовзі куплять нову і цікавішу забавлянку. Змайстровану власноруч, як правило, зберігають довше й поводяться з нею ощадливіше. Роблячи собі іграшки, діти проявляють неабияку кмітливість, вправність і винахідливість. Отже, саморобні народні іграшки, які діти собі майстрували протягом століть, цілком можна віднести до категорії розвиваючих.
Ріжок колись був не просто іграшкою, а важливим способом комунікації. Ним користувались лісники, бортники і пастухи, які постійно носили такі гукавки. Трублячи в ріжок, легко сповістити про своє місцезнаходження. Деякі різновиди ріжку використовувались і мисливцями, для підманювання здобичі. Такий ріжок називався "вабик", або "вабець".
Однією з реліктових іграшок на Поліссі були посіки - бубонці. Їх робили зі свинячих міхурів (або, по-іншому, посіків).
Однією з найбільш оригінальних (а до того ж і найдавніших) саморобних дитячих іграшок є звукові забавлянки - фуркалки.