Походження святкувань початку травня деякі історики ведуть аж до поганських часів. Мовляв, саме у цей час відбувався фестиваль родючості.
Однак, нині 1 травня скрізь у світі є тим, чим воно і сприймається, – днем працівника. Його найбільше відзначають партії, що називають себе “захисниками людей праці”, і його у різні часи брали на озброєння тоталітарні режими, що називали себе соціалістичними.
Додатковий вихідний на початку травня є в багатьох країнах світу, проте це необов‘язково саме 1 травня. Наприклад, у Великій Британії це – перший понеділок місяця, аби народ відпочив 3 дні.
1 травня 1886 року в перебігу протестів, зорганізованих комуністами і соціалістами Канади та США на підтримку запровадження 8-годинного робочого дня, у Чикаґо від вибуху бомби загинуло кілька поліцейських та учасників протесту. У цьому обвинуватили 4 робітників-анархістів і засудили до повішання. Пізніше з‘ясувалося, що це обвинувачення було неправдивим.
4 роки по тому Соціалістичний інтераціонал закликав провести на початку травня міжнародний день протесту. Лише у лондонському Гайд-Парку тоді маніфестувало близько 300 тисяч людей.
Хоча той виступ планувався як одноразова акція, розвиток профспілкового руху призвів до реґуляризації протестів 1 травня. Це стало таким собі Великоднем робітничого класу, символом його відродження. Тож протести стали супроводжуватися такими собі карнавальними святкуваннями, що включали прапори, повітряні кульки, значки, спортивні змагання, танці та алкогольні напої.
Уряди та підприємці вбачали у цьому дні певну загрозу, тому проти організаторів протестів і святкувань часто застосовувалися репресії.
Коли ж у пореволюційній Росії, а відтак СРСР, 1 травня стали відзначати як одне з головних державних свят із масовими офіціозними демонстраціями, на які у добровільно-примусовий спосіб виганяли людей на пронесення прапорів та портретів представників комуністичної верхівки, і що відтак завершувалися побутовою пиятикою й шашликами, на Заході виступи у цей день почали сприймати як щось на кшталт державної зради. У Третьому Рейху націонал-соціалісти, прийшовши до влади, 1933 року теж оголосили 1 травня Днем працівників. Фашисти в Італії запровадили день праці 21 квітня.
У повоєнний час на Заході в багатьох країнах було запроваджено вихідний 1 травня. Зокрема, у багатьох містах Франції – це єдиний день року, коли не працює навіть громадський транспорт.
Цей день зіграв велику роль у португальській революції 1974 року та у боротьбі проти апартеїду у Південній Африці.
В останні роки – у часи економічної кризи на початку травня на Заході відбуваються багатотисячні акції активістів, що називають себе антикапіталістами й антиґлобалістами. Їхні демонстрації неодноразово завершувалися сутичками з поліцією.
За матеріалами: http://ua.euronews.com/
* * *
Першотравень, або День Праці цьогоріч відзначають у більш як сотні держав світу. Масові демонстрації, приурочені до цього дня - вже відбулися у низці країн. Зокрема - на Філіппінах, в Індонезії, на Тайвані та у Бангладеш. Демонстрації відбулися також у Китаї та на Кубі, у ці хвилини марш триває у Франції. А ось у Туреччині парад із владою не узгодили, учасникам заборонили виходити на центральну площу Таксим у Стамбулі. На несанкціонованій мітинг зібралося близько двохсот людей, вони влаштували сутички з поліцією. Правоохоронці застосували сльозогінний газ та водомети, у відповідь в них полетіли коктейлі Молотова. За неофіційними даними заарештовано майже вісім десятків осіб. У Греції тим часом хода відбулася мирно, втім перетворилася на вже звичний протест проти заходів економії з боку влади.