Павло Глазовий, цикл гуморесок для дітей "Дошкільнята й школярі"

Павло Глазовий

ДЕ БЕРУТЬСЯ ДІТИ

— Де взялися ми? — онуки 
Спитали в бабусі.
А бабуся пояснила 
В старовиннім дусі:
— Тебе знайшли на капусті, 
Тебе в бараболі,
Тебе знайшли під вербою, 
Тебе — на тополі.
Тебе знайшов біля клуні 
На соломі татко...
І тут раптом обізвалось 
Якесь онучатко:
— От сімейка, так сімейка! 
Хоч тікай із дому.
Хоч би ж одне появилось 
На світ по-людському!

*****

ОНУЧОК

— Лягай спати вже, онучку,— 
Дід говорить басом.—
Я, як був таким маленьким, 
Лягав з курми разом.
А онучок здивувався:
— Як же ви там спали? 
Як ви з сідала, дідусю, 
Додолу не впали?

*****

БУЙНІ ПРЕДКИ

Вдарив батько спересердя 
Хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав 
Та й питає в нього:
— Тебе, тату, бив твій тато?
— Бив, та ще й немало.
— Ну, а тата твого били?
— Теж перепадало.
І сказало хлопченятко, 
Заломивши ручки:
— Тепер ясно, звідки в тебе 
Хуліганські штучки.

*****

ІМЕНИНИ

Зібралися якось гості 
В Козолупа Мини, 
Випивали, відзначали його іменини.
Вийшов Мина із-за столу, 
Взяв за руку тітку 
І пустився вибивати
Громову чечітку.
Раптом хлопчик-п’ятиліток 
Вскочив у кімнату:
— Там тебе до телефону 
Викликають, тату!
— Бач, синочку, всі вітають 
Мину Козолупа!
— Ні, питають, який дурень 
Об підлогу гупа.

*****

ПОМІЧНИК

Мама ввечері прийшла 
З поля, Із прополки,
А назустріч їй біжить 
Стрибунець Миколка. 
Стерегло город і сад 
Цілий день хлоп’ятко.
— Ну, синочку, як діла?
— Мамо, все в порядку! 
Я й циганці помагав...
— Що ж вона робила?
— На городі і в саду 
Курочку ловила.
А курочка як стрибне! — 
І сховалась в просі.
Якби я не допоміг,
То ловила б досі.

*****

МАЛЕНЬКИЙ ДАЧНИК

Разом з мамою і татком 
На канікули в село 
Кучеряве хлопченятко
До бабусі прибуло.
І до чого ж здивувалось 
Городське те хлопченя,
Як на вулиці уздріло —
Що б ви думали? — коня! 
Півгодини із-за тину
Придивлялося воно,
Доки дядько вийшов з хати, 
Верхи сів і крикнув: — Но! 
— Дядю, коник не поїде! — 
Хлопчик вискочив на тин.— 
Доки ви сиділи в хаті,
З нього витік весь бензин.

*****

ХІБА ЦЕ ДІТИ?

Підшукав собі Микита 
Дачку невеличку 
З добрим садом-випоградом, 
З виходом на річку.
Через тиждень «Жигулями» 
Прикотив Микита.
Прибули з ним три синочки 
І жона Улита.
Як сипнули ті синочки 
До старого саду,
Тільки листя похурчало 
З груш і винограду.
Господиня тої дачки,
Що робить, не знає.
— Ви ж казали, як наймали, 
Що дітей немає...— 
Набурмосився Микита:
— Хай їх візьме трясця.
Це, голубонько, не діти,
А якесь нещастя.—
І сказала господиня,
Полічивши збитки:
— Не такий страшний Микита, 
Як його Микитки...

*****

ПІСЛЯ АВАНСУ

Чоловік аванс одержав, 
Здибався з дружком 
Та добряче й причастився 
Просто під ларком.
І, п’янющий, як то кажуть,
У дрезину, в дим,
Почвалав у дитсадочок 
За дитям малим.
Там схопив синка за руку 
І повів, як міг.

Не устиг він ще ступити 
Дома й на поріг,
Як дружина в крик, у сльози: 
— В тебе сором є?
Ти привів чужу дитину.
Де ж дитя моє? 
 
Чоловіка в різні боки 
Буйний хміль хита.
— А яка тобі різниця? - 
Жінку він пита.—
Чи чужого прихопив я,
Чи привів свого.
Ти ж назад відтарабаниш 
Завтра знов його.

*****

ХАРЯ

Баба сердиться на внука:
— Ох же ж оглашеппе...
Харя, чуєш? Повернися!
Харя, йди до мене!
Біля баби зупинився 
Молодий мужчина.
— Що за слово? Що за «харя»? 
Це ж мала дитина!
Баба каже: — Ви, будь ласка,
Не чіпляйтесь даром!
Я ж не винна,
що хлопчину 
Назвали Ерхаром.

*****

СИН БОЖИЙ

Піп спитав у давній школі 
Учня-здоровила:
— Хто сотворив тебе, сину?
— Мати народила.
— Сотворив хто, я питаю,
Що верзеш, дурило?
— Сотворив, напевне, батько,— 
Мовив здоровило.
— Бог сотворив, а не батько! 
Тобі зрозуміло? —
А той бурчить: — Забув уже. 
Давно було діло.

*****

КОРІННЯ Й НАСІННЯ

— А ти, тату, в школі вчився?
— Учився, Сергійку.
— А то правда, що ти, тату, 
Був одержав двійку?
— Було таке, траплялося...— 
Хлопчик засміявся:
— Тоді мама правду каже, 
Що я в тебе вдався.

*****

ПЕРШИЙ ЛИСТ

Петя Коржик, той, що ходить 
До другого класу,
Листа в село накарлякав 
Дядькові Панасу:
«Добрий день вам,
дядьку й тітко! 
Я ходжу до школи
І чув, що ви на тім тижні 
Свиню закололи.
Ми вас просимо у гості,
Татко, я і мати,
І всі разом на вокзалі 
Будем зустрічати.
Я вас перший на пероні
Між людьми побачу:
Держіть в руках банку смальцю 
І ногу свинячу».

*****

ДОБРА ЗМІНА

Бюрократ у школу дзвонить 
І питає гнівно:
— Поясніть мені, будь ласка, 
Катерино Львівно,
Це чому в мого Валерки 
Зошит весь у двійках?
— Бо писати він не вміє 
Строго по лінійках.
Чи то вправи, чи диктанти,—
Все він без розбору 
Навскосяк, через лінійки,
Тягне знизу вгору.—
Бюрократ кричить:
— Для двійок
Все це не причинаї 
Резолюції писати 
Учиться хлопчина.

*****

КРУГЛА ХАТА

Прочитав школяр Євген 
У серйозній книжці,
Що філософ Діоген 
Жив колись у діжці.
І дивується хлопчак:
— Як це можна, тату,
Щоб філософ — і не міг 
Збудувати хату? —
Батько каже:— Хто ж, синок, 
Лізе в бочку з жиру?
То він хохму відколов,
Щоб дали квартиру.

*****

ДОПИТЛИВИЙ СИН

— Чуєш, тату,— син питає,—
Що таке хамелеон?
— Знав колись, тепер не знаю,— 
Каже батько Филимон.
— Слухай, тату, ще спитаю.
Що таке аукціон?
— Я забув, не пам’ятаю,—
Каже батько Филимон.
Мати сердиться на хлопця:
— Все питання задаєш!
Батьку навіть у неділю 
Відпочити не даєш.
— Не кричи,— говорить батько,— 
Я люблю балакать з ним.
Хай пита, чого не знає,
А то виросте дурним.

*****

РОМАНТИКИ

Гарну книжечку нову 
Читають хлоп’ята.
— Що де значить романтизм? — 
Питають у тата.
— О, знайшли про що питать,— 
Блимнув той спідлоба.—
Це коли кістки болять.
Є така хвороба.

*****

ІНТЕЛІГЕНТНА РОЗМОВА

Як де добре, громадяни,
Мати грамотних дітей!
— Яких знаєш писателів? —
Пита сина Ялисей.
— Пушкін.
— Далі.
— Гоголь.
— Далі.
— Горький, Мамін-Сибіряк.
— Далі, синку.
— Достоєвський,
Лев Толстой, Гюго, Бальзак...
Ялисей зрадів:— Прекрасно!
Ось ми й вияснили так,
Що на вулиці Толстого 
Я в пивній забув піджак.

*****

ЖИВИЙ ПРИКЛАД

Із балкона кличе дама 
В халаті строкатім:
— Гей, до нас іди, точильник! 
Ми живем на п’ятім.—
Йде по східцях літній майстер, 
Плутає ногами,
Весь упрілий, зупинився 
Під дверима в дами.
Пишна дама на дзвіночок 
Двері відчинила 
І покликала з кімнати 
Сина-здоровила.
—    Подивися,— каже,— Ромо, 
Важко як людині 
Машинерію залізну 
Витягать на спині.
Тож як будеш так погано 
Вчитися, дурило,
Теж тягатимеш по східцях 
На плечах точило.

*****

СТАРИЙ ЗНАЙОМИЙ

— Хто там, синку,
в двері стукав?
— То якийсь дідок,
Зовсім лисий, у фуфайці,
У руках ціпок.
Він говорить, що приїхав 
Із села до нас,
Що колись ходив з тобою 
У четвертий клас.
— йди скажи: немає татка.
То якесь тріпло.
У четвертім нашім класі 
Лисих не було.

*****

ЖОРА Й ЛОРА

Жорі й Лорі — по сімнадцять. 
Лора каже:— Жоро,
От де хохма! Я дитину 
Буду мати скоро.
Батько сердиться на мене, 
Заїдає мати.
«Чим,— чіпляються,— дитину
Будеш годувати?»
Жора свиснув:—Не тушуйся!
Нам з тобою хватить,
Бо на мене ще мій предок 
Аліменти платить.