ОСНОВИ ТЕХНІКИ РУЧНОГО В’ЯЗАННЯ
Початок статті дивіться за посиланням:
СХЕМАТИЧНИЙ ЗАПИС І РАПОРТ УЗОРУ
Узори можна описати текстом і у вигляді схеми за допомогою умовних знаків (рис. 33). 
Схематичний запис читають і за ним в'яжуть знизу вгору. Непарні ряди схеми позначають лицьовий бік узору, і в'яжуть їх справа наліво, парні - виворітний, і в'яжуть їх зліва направо. Крайні петлі на схемі не позначають. Комбінація петель, яка утворює узор і повторюється у в'язанні ряду, називається рапортом узору. У текстовому записі рапорт позначають знаками *...*. На схемі ширину рапорту виділяють горизонтальною прямою, а висоту вертикальною. Петлі, розташовані перед рапортом узору або після нього, в'яжуть один раз - на початку ряду або в кінці. Рапорт узору обов'язково враховують, набираючи петлі для в'язання, тобто число петель для початку роботи має ділитись на рапорт узору.
ЧАСТКОВЕ В'ЯЗАННЯ
Його використовують, щоб надати в'язаному полотну різної форми — опуклої чи угнутої, похилої чи трапецоїдної і т. д.
При частковому в'язанні в'яжуть не всі петлі ряду, а тільки певну їх частину. Пров'язавши цю частину петель, в'язання повертають, першу петлю знімають, підтягують нитку і в'яжуть дальший ряд.
Наприклад, якщо з одного боку полотна кілька разів недов'язувати.однакове число петель, а потім в'язати повні ряди, то утворюється скіс, що використовують у випадку в'язання горизонтальної виточки в жіночому одязі (рис. 34). З двох боків полотна петлі недов'язують, виконуючи козирок, п'ятки в шкарпетках, скіс плечей тощо (рис. 35).
У середині полотна петлі недов'язують, щоб утворити виріз горловини або виїмку для кокетки з відкритими петлями (рис. 36).
РОЗРАХУНОК В'ЯЗАНОГО ПОЛОТНА
Правильно зроблений розрахунок допоможе зв'язати виріб точно за викройкою і звільнить від помилок у роботі. Розрахунок петель і рядів в'язаного полотна виконуємо за контрольним зразком.
Контрольний зразок в'яжемо тими самими спицями і з тієї ж пряжі, що й увесь виріб. Набравши на спиці 20 петель в'яжемо 4-5 см основним узором моделі, тобто тим, який найбільше використовується з роботі. Надавши зразку прямокутної форми, злегка розтягуємо його і наколюємо на м'яку підстілку виворотом догори. Зразок, зв'язаний панчішною чи ажурною в'язкою, відпрасовуємо через два шари вологої марлі, не натискуючи праскою. Коли ж зразок зв'язано рельєфним узором, то, накривши двома шарами вологої марлі, відпарюємо його, ледве торкаючись праскою поверхні. Коли зразок висохне, розраховуємо за ним щільність зв'язаного полотна по горизонталі і по вертикалі (рис. 37).
Щільність по горизонталі - це число петель в 1 см в'язаного полотна. Вимірявши контрольний зразок по ширині і знаючи число петель у ньому, знаходимо щільність по горизонталі:
Щільність по вертикалі — це число рядів петель в І см в'язаного полотна. Вимірявши висоту контрольного зразка, підраховуємо кількість рядів у ньому і визначаємо щільність по вертикалі:
Найчастіше Щг та Щв — дробові числа. їх не слід округлювати, бо це призведе до помилки під час розрахунків петель і рядів.
Розрахунок петель в'язаного полотна. Помноживши величину Щг на ширину викройки майбутньої моделі, знаходимо число петель для початку роботи. Воно має ділитись на рапорт узору, яким буде виконано модель. Щоб визначити число петель на будь-якій іншій ділянці, її ширину в сантиметрах множимо на величину Розрахунок рядів в'язаного полотна. Для вив'язування горловини або плечей необхідно визначити число рядів у висоті певної ділянки викройки. Воно дорівнюватиме висоті ділянки в сантиметрах, помноженій на Щв.
В'ЯЗАННЯ ЗА ВИКРОЙКОЮ
Наведені в книжці викройки подано в масштабі 1 : 10. Розміри на кресленнях вказано в сантиметрах.
Середину деталі позначено штриховою лінією. Напрям в'язання показано стрілкою. Вибравши модель для в'язання, робимо креслення викройки виробу в натуральну величину. Потім, приклавши середину креслення до згину паперу, обводимо контур викройки і вирізаємо її. Утворюється розгорнута викройка деталі. Приклавши її до себе, уточнюємо, чи підходить вона за розміром (мається на увазі обхват грудей з урахуванням вільного облягання). Перш ніж приступити до в'язання вибраної моделі, перевіряємо, чи буде в нас така сама щільність по горизонталі (Щг) та вертикалі (Щв), які зазначено у книжці. Для цього в'яжемо контрольний зразок, розраховуємо за ним Щг та Щв і порівнюємо результати. Якщо вони не збігаються, то змінюємо номер спиць або товщину нитки (коли величини Щі та Щв менші, номер спиць і товщину пряжі треба зменшити, а коли більші, - збільшити). Якщо такі величини Щг та Щв, як наведено в книжці, одержати не вдається, то розраховуємо число петель і рядів в'язаного полотна самостійно.
Під час в'язання моделі необхідно контролювати свою роботу, частіше прикладаючи полотно до викройки. Щоб лінії пройм, плечей і горловини були плавними, закриваючи петлі, останню петлю ряду знімаємо, не пров'язуючи, з лівої спиці на праву. Потім на початку ряду крізь цю петлю протягуємо дальшу, яка йде за нею, і вважаємо, що одну петлю вже закрито. Далі закриваємо петлі як звичайно.
З переходом на в'язання по колу петлі в'яжемо другим способом (за верхню дольку), щоб не утворились схрещені петлі. Виконуючи узори по колу, виворітні ряди в'яжемо навпаки: лицьові петлі - виворітними, а виворітні — лицьовими.
ТРИКОТАЖНІ ШВИ
Для з'єднання в'язаних деталей використовують трикотажні шви: горизонтальний, вертикальний і кетельний. Трикотажні шви виконують вручну голкою з широким вушком і тією ж пряжею, з якої вив'язано весь виріб. Такі шви малопомітні і еластичні на відміну від машинної строчки.
Горизонтальний шов використовують для з'єднання відкритих петель двох полотен панчішного в'язання, наприклад: двох половин суцільнов'язаного коміра, початку і кінця закоту шапки, виконаного в горизонтальному напрямі, під час ремонту виробів і т. д. Щоб мати відкриті петлі, в'язання закінчуємо штопкою або ж розрізаємо крайню петлю і виплутуємо нитку. Розмістивши відкриті петлі полотен одну навпроти одної, приступаємо до виконання горизонтального шва. Закріпивши нитку, вводимо голку з виворітного боку в першу петлю нижнього ряду, потім з лицьового боку в першу петлю верхнього ряду і зразу ж по вивороту в другу петлю верхнього ряду (рис. 38). На лицьовому боці роботи повертаємо голку в першу петлю нижнього ряду, немов би замикаючи коло. З виворітного боку переходимо до другої петлі нижнього ряду і все повторюємо з початку, тобто вводимо голку по лицьовому боку роботи в другу петлю верхнього ряду, потім по виворітному боку в третю петлю верхнього ряду ї повертаємо її назад у другу петлю нижнього ряду і т. д.
Шов треба робити, не стягуючи петель, так щоб петля шва за величиною дорівнювала петлі в'язаного полотна.
Вертикальні шви виконують по лицьовому боку роботи.
З'єднуючи деталі, зв'язані панчішною в'язкою або резинкою ІХІ, по черзі захоплюємо то з одного боку, то з іншого дуги лицьових петель, розташованих поряд з крайніми (рис. 39). З'єднуючи деталі, зв'язані будь-яким іншим узором, по черзі захоплюємо то з одного боку, то з і шого протяжки між крайніми петлями та узором (рис. 40).
Кетельний шов виконують справа наліво і корио туються ним для закріплення відкритих петель в'язаного полотна, а також для пришивання деталей до виробу. Наприклад, оздоблювальну планку горловини пришиваємо кетельним швом до вирізу горловини, відкриті петлі кишені - до пілочки тощо.
Закінчивши в'язання деталі штопкою, приметуємо її до виробу, потім видаляємо бавовняну нитку і виконуємо кетельний шов. Закріпивши нитку з виворітного боку, вводимо голку в другу відкриту петлю, потім по лицьовому боці - в першу петлю і зразу ж по виворітному боку - у третю. З третьої петлі на лицьовому боці повертаємо голку у другу петлю, з другої на виворітному боці - в четверту і т. д. (рис. 41).
Нитку для кетельного шва беремо тоншу від нитки для в'язання.
В'ЯЗАННЯ ПЕТЕЛЬ ДЛЯ ЗАСТІБКИ
Залежно від способу виконання розрізняють петлі горизонтальні, вертикальні і петлі-дірочки.
У жіночих моделях із застібкою на ґудзики спочатку в'яжуть ліву пілочку, а в чоловічих — праву. Потім на пілочці намічають місця для ґудзиків і переносять їх на викройку другої пілочки. Вив'язуючи другу пілочку, в цих місцях роблять петлі для ґудзиків.
Горизонтальні петлі. Середина горизонтальної петлі не повинна збігатися з серединою планки-застібки, а має бути зсунута в бік пілочки на 1—2 петлі, щоб застібнутий ґудзик не зміщувався до краю планки. Горизонтальні петлі можна виконувати в двох рядах і в одному. Петлі, виконані в одному ряду, виходять вужчими і акуратнішими. Дов'язавши планку-застібку до місця, де намічено розріз, у лицьовому ряду закриваємо петлі для розрізу без участі нитки. При цьому першу петлю на лівій спиці накидаємо на другу, другу на третю і т. д. Закривши всі петлі розрізу, останню петлю, що утворилась від накидання, надіваємо на ліву спицю. На праву спицю накидаємо стільки повітряних петель, скільки було закріплено петель у розрізі (рис. 42). У дальшому ряду пров'язуємо повітряні петлі тим самим узором, яким в'язали планку.
Вертикальні петлі збігаються з лінією середини планки-застібки і по висоті мають бути трохи менші від діаметра ґудзика. Для виконання вертикальної петлі планку-застібку на викройці ділимо по вертикалі на дві рівні частини. Ту частину, яка розташована ближче до пілочки, в'яжемо на висоту розрізу для ґудзика, а другу частину знімаємо на шпильку. Зв'язавши першу частину планки, в'язання припиняємо біля розрізу і накидаємо на праву спицю кілька зворотних накидів (від себе). їх кількість дорівнює числу крайніх петель у розрізі для ґудзика (рис. 43). Петлі другої частини планки переносимо з шпильки на ліву спицю і в'яжемо до краю планки застібки. Потім в'язання повертаємо і в'яжемо ряд до розрізу, в кінці ряду останню петлю другої частини пров'язуємо разом з першим накидом виворітною петлею.
Пров'язавши так усі накиди, з'єднуємо обидві частини планки-застібки і в'яжемо їх разом до дальшого розрізу для петлі. Щоб готові петлі не розтягувались, обметуємо їх шерстяною ниткою.
Петля-дірочка. Такі петлі застосовують у виробах з тонкої пряжі для дрібних ґудзиків.
У лицьовому ряду по середині планки-застібки робимо прямий накид (до себе) і дальші дві петлі пров'язуємо разом з лицьовою петлею. У виворітному ряду накид пров'язуємо виворітною петлею, і петля готова.
В'ЯЗАННЯ КИШЕНЬ
Кишені є прикрасою в'язаного виробу, а тому їх треба в'язати акуратно. За способом виконання розрізнйють прорізні кишені (горизонтальні і вертикальні) і накладні.
Горизонтальні кишені. Дов'язавши пілочку до того місця, де буде розріз кишені, пров'язуємо призначені для розрізу петлі бавовняною ниткою (рис. 44). Потім повертаємо ці петлі на ліву спицю і ще раз пров'язуємо їх робочою ниткою. Після цього дов'язуємо пілочку до кінця.
Обережно видаляємо бавовняну нитку з розрізу для кишені, витягуючи її кінцем спиці. Петлі, що звільнилися, надіваємо на дві спиці або ж нижній ряд петель - на спицю, а верхній - на шпильку.
З петель нижнього ряду в'яжемо оздоблювальну планку для кишені тим самим узором, що й усі оздоблювальні планки виробу. Петлі верхнього ряду переносимо з шпильки на спицю, добавляємо з кожного боку по дві повітряні петлі і в'яжемо мішковину кишені панчішною в'язкою. Вона не повинна бути довшою за нижню оздоблювальну планку. Готову мішковину відпрасовуємо через вологу марлю і пришиваємо до виворітного боку виробу швом «через край».
Вертикальні кишені. Дов'язуємо пілочку до початку розрізу кишені (рис. 45), ділимо її на дві частини, після чого кожну частину в'яжемо по висоті розрізу кишені. Одну частину в'яжемо від робочого клубка, другу - від додаткового. Потім обидві частини з'єднуємо і закінчуємо в'язати пілочку.
.jpg "Основи техніки ручного в'язання - за книгою Т. І. Циблієвої Сучасні моделі ручного в'язання")
З крайніх петель розрізу кишені набираємо петлі і в'яжемо оздоблювальну планку кишені та мішковину.
В разі в'язання оздоблювальної планки хустковою в'язкою з кожної крайньої петлі набираємо одну петлю, а в разі в'язання резинкою з кожної другої крайньої петлі набираємо дві петлі. Для пров'язування мішковини з крайніх петель розрізу набираємо число петель, що дорівнює висоті розрізу кишені. Потім з верхнього боку розрізу кишені накидаємо повітряну петлю, а з нижнього боку - стільки повітряних петель, на скільки сантиметрів поглиблюємо кишеню, і в'яжемо мішковину панчішною в'язкою.
Відпрасувавши мішковину через вологу марлю, пришиваємо її зі споду до виробу.
Накладні кишені можуть бути найрізноманітнішої форми — прямокутної, квадратної, овальної, у вигляді «сердечка» тощо (рис. 46). Кишені в'яжуть за спеціально зробленою для них викройкою, приметують до виробу і пришивають за крайні петлі. Кишені можна прикрасити декоративною бейкою, яку в'яжуть окремо. Один край бейки пришивають лицьовим боком до кишені, а другий прикетльовують до виробу.
ПРАННЯ, СУШІННЯ І ПРАСУВАННЯ В'ЯЗАНИХ ВИРОБІВ
Перш ніж прати в'язаний виріб, треба зашити петлі для ґудзиків, якщо виріб на застібці, і прошити, не стягуючи нитки, краї пілочок та вирізу, щоб вони не розтяглися під час прання.
Перед пранням виріб замочують протягом 15— 20 хв у мильній воді (1 кусок господарського мила на 1 кг пряжі). Потім перуть, злегка віджимаючи. Терти шерстяні вироби не можна, бо вони можуть звалятися. Випраний виріб добре полощуть, кількаразово міняючи воду. Під час останнього полоскання до води додають трохи оцту. Температура води протягом усього прання має бути однакова і не перевищувати 40 °С. Після прання виріб загортають на кілька хвилин у сухий махровий рушник, щоб вимокнути воду. Потім на стіл кладуть сухий махровий рушник і розкладають на ньому випраний в'язаний виріб, надавши йому початкових форми і розмірів. Махровий рушник треба міняти кілька разів, поки не висохне виріб.
Залежно від узору, яким він зв'язаний, виріб прасують або пропарюють. Виконаний гладенькою в'язкою виріб прасують через два шари вологої марлі негарячою праскою, злегка притискуючи її. Для цього виріб розкладають на підстілці виворотом догори, надають йому належної форми і приколюють до підстілки швейними голками, розміщуючи їх під кутом до стола. Оздоблювальні планки горловини, низу та рукавів, зв'язані резинкою, не прасують.
Вироби, виконані рельєфною в'язкою, пропарюють. Закріпивши такий виріб на підстілці виворотом догори, його накривають двома шарами вологої марлі. Після цього гарячою праскою проводять над марлею, не торкаючись до неї. Пара, що утворюється при цьому, розпрямляє ворсинки пряжі і надає виробу красивого вигляду. Потім марлю знімають, а виріб залишають просихати.
Окремі деталі в'язаних виробів прасують і пропарюють аналогічно.
З'ЄДНАННЯ ДЕТАЛЕЙ В'ЯЗАНИХ ВИРОБІВ
Випрасувані чи пропарені деталі зметують бавовняними нитками, і виріб приміряють. Виявлені недоліки усувають: надто широкі пройми зменшують, забираючи зайвину в плечові шви; виріб великого обсягу звужують, забираючи зайвину в бокові шви; якщо окат рукава більший за пройму, його припоса-джують.
Після примірювання у виріб вметують рукави, з'єднуючи їх середини з плечовими швами, і ще раз приміряють виріб. Уважно оглянувши його і намітивши місця для пришивання ґудзиків, приступають до з'єднання деталей. З'єднують їх у такій послідовності: зшивають плечові та бокові шви і прасують їх; потім зшивають рукави і вшивають їх у пройми; далі до вирізу горловини пришивають оздоблювальну планку або комір. Для з'єднання в'язаних деталей використовують трикотажні шви, шви «через край» та «строчка», а також зшивають їх на швейній машині. Вироби, зв'язані з товстих ниток, зручніше зшивати вертикальними трикотажними швами або швом «через край». Тонкі вироби зшивають швом «строчка» або на швейній машині.
За матеріалами: Циблієва Т. І. Сучасні моделі ручного в'язання. 2-е видання. Київ. Видавництво «Техніка», 1993, с. 24 - 33, 44 - 46.
Дізнайтеся на нашому сайті більше про в'язання спицями:
В’язання на спицях - один з найпоширеніших видів рукоділля. Добре оволодівши технікою в’язання, можна створювати елегантні вироби, які не поступаються перед зробленими на машині. У цьому Вам допоможе наш новий розділ. У ньому побачите інформацію про способи в’язання петель і їх умовні позначення, про виконання трикотажних швів, різних узорів та орнаментів і т. д. Будуть надані моделі жіночого, чоловічого і дитячого одягу, що відповідають сучасним вимогам.