Станіслав Чернілевський
НАХЛИНЕ ЗЛИВА. ПЕРЕМОЧИТЬ...
Нахлине злива. Перемочить
І валуни на шлях знесе.
Усе живе перетолочить
І позамулює усе.
Повалить картоплі в городах,
Заллє півони і щавлі.
Але, немов останній подих,
Залишить корінь у землі.
І перекотиться каміння,
І перехрускають хрусти.
Та поки є в землі коріння,
Живе захоче відрости.
І сонце спиниться в зеніті,
І пташка дзвінко закує.
Лише збагни, що в цьому світі
Нема нічого, що — «моє».
Земля, дощі, потоки, плити,
Ріка під небом зоревим —
Лише для того, щоб ділити
З усім живим, з усім живим.
Серед безладдя руйнового
Велике таїнство обнов:
І залишитись без нічого,
І починати жити знов.
(1984)
За матеріалами: Антологія української поезії. Том 6. Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. Київ, відавництво художньої літератури «Дніпро», 1986.
Більше поезій Станіслава Чернілевського на "Малій Сторінці":
Станіслав Чернілевський — український поет, кіносценарист, кінооператор, режисер кінодубляжів українською мовою, автор збірки «Рушник землі»; кіносценаріїв: «Грамотний», «Просвітлої дороги свічка чорна»; лауреат премії імені Василя Симоненка.
Жаль, що є вірш, а нема художньо-ідейного розбору вірша
крутий вірш і все там є