Наталя Карпенко. "Не панікуйте!" – цикл віршів про здоров'я та карантин

НЕ ПАНІКУВАТИ!

Дядько рано на зорі
Виїхав до ринку.
– Отакої! У дворі…
Миють! – Що це, синку?
Ходять в масках продавці.
Дядько морщить лоба…
– Неспроста потуги ці,
Йде до нас хвороба!
– Ще такого не було,
Миють все одразу!
– Їдьте, дядьку, у село,
Нащо вам зараза.
– Е-е-е! Дійшло таки сюди,
Що тепер робити?
– Треба бігти до води,
Треба руки мити!
Повертайтеся назад,
Та тримайтесь хати.
Дослухайтеся порад,
Не панікувати!

  Я ПОМИВ, А ТИ?

Руки милом тру і мию,
Доки бруд увесь не змию.
Де мікроб незваний гість – 
Мило хап його і їсть. 
Як це їсть? До глини й мила
Липне вся ворожа сила.
Мило їсть, як той павук, 
Гей, мікроби! Гайда з рук!
Ось чому дідусь мив килом,
Ось чому я мию милом.
Руки тру до чистоти,
Я помив свої, а ти?

      КАРАНТИН

Ізоляція, тривога…
Світ пішов на карантин.
Карантин – це засторога,
Лихоманить від новин.
Світ волає: Лихо, люди!
Небезпека! Озирнись!
Світ благає: Пізно буде!
Схаменися! Зупинись!
Час зібратися з думками,
Все закрити на гачок.
Хай побавиться з вітрами
Паперовий літачок.

А сонечко в березні вигнуло спину,
А сонечко дню назбирало хвилин.
У сонечка світ, де нема карантину,
Дивися, як грається біля хатин.

                      * * *

        ІЗОЛЯТОР

Як же хочеться гуляти,
Як же хочеться пройтись.
От би ноги розім’яти
І чкурнути хоч кудись.

Там надворі грає промінь,
А у мене карантин.
Ізолятор в нашім домі,
Під замком я не один.

ВЧИСЯ ЖИТИ У РАВЛИКА...

Усамітнився березень,
Впало долу крило.
Плине квітень до берега,
Котить хвилю зело.
Де припнути кораблика,
Все сьогодні не так.
Вчися жити у равлика,
Сиди в хаті, бідак.       

Коли йде війною невидимий ворог,
Коли закривають усе на замок,
Коли рівновагу і глузд цупить морок, –
Звільнитися треба від сірих думок.
Це час, коли треба життя наздогнати,
Щось добре сусіду зробити за так,
Комусь відпустити, про когось подбати,
Це час, коли треба всю волю – в кулак.

А У ВЕСНИ НЕМАЄ КАРАНТИНУ

А у весни немає карантину.
У неї розклад. Треба до дзвінка
Розмалювати сукню і хустину,
Зібрати цвіт духмяний для вінка.

А у весни немає відпочинку,
Вона звіряє з часом кожний крок.
Послухай, як розгойдує хвилинку:
Тік-так, тік-так! Весна веде урок.

Дитсадочок без дітей,
Всі на карантині.
У садочку соловей
Хазяйнує нині.
Цінь-цвірінь і скре-ке-ке
Чути серед двору.
А було ж таке дзвінке
Навесні в цю пору.
Грає вітер у бузку,
Підмітає гірку.
У кульбабі і в піску
Тиша риє нірку.