Вікторія Климентовська
МІГ БИ ЖИТИ СПОКІЙНО І МИРНО
Міг би жити спокійно і мирно,
Малювати, складати пісні.
Тільки ж геній – це завжди безмірність,
І для нього всі рамки тісні.
Україна – єдина святиня.
Лиш для неї потрібно творить.
Та вона, ніби та Катерина,
Дозволяє себе задурить.
Він про неї писав і молився,
Не боявся ніяких страждань,
Та вона, як кріпачка-актриса,
Все згубила: талант і талан.
Тільки й гордості, що ще не вмерла,
Та чи ж лицарів верне своїх?
Та ж вона, як кохана Ликера,
Вкоротила поетові вік.
Після нього зосталося Слово –
Хвиля пристрасті без берегів –
Невгамовно палке і влюбові,
І в зненависті до ворогів.
В тім вогні нам горіть – не згоряти,
Черпать сили в дні бід і невдач.
Україно, згорьована мати,
Над улюбленим сином поплач.
За матеріалами: http://www.rdobd.com.ua/
Більше віршів про Тараса Шевченка читайте за посиланням:
У поезії українських митців образ Тараса Шевченка є символом української державності, української нації, національної єдності українців, символом поступу до внутрішньої свободи, чесності, правди, самовираження, символом, що надихає жити, боротися, кохати - як вічна святиня, як уособлення найвищого розуму і непізнаного духу, як невмируща душа і пам'ять української нації...