Михайло Григорів
ВЕЗИ МЕНЕ, КОНИКУ
(збірка віршиків-верлібів)
Михайло Григорів
МАЛЮНОК
Примружується
Риба зелена,
Як її намальовано,
Розповідає.
* * *
СУМНИЙ ВІРШИК
Горює пташка,
Навіть бабуся хита головою.
— Де ж то мама?— питає Марійка.
— І батько не їде...
* * *
ЗАЙЧИК І КВІТКА
Підбіг зайчик -
Зупинився.
Згойднулася квітка -
Розквітла.
* * *
ОСІНЬ У КАРПАТАХ
Поміж гір літає,
Але ж не почути.
Вернися, листочку,
І я намалюю тебе.
* * *
У САДКУ
Чи віє вітер?
Чи садок з-поміж квітів
Переходить дорогу?...
І чому
садок облетів,
дивується Марійка.
* * *
РОСИНКИ
Котилася роса за росою.
На ягідку присіли —
Оглядаються.
На яблуко присіли —
Наче слухають...
* * *
МАЙСТРИНЯ
Поскладала олівці,
Вишиває.
Пташка летіла — спинилася.
Котилася річка — спинилася.
Тепер утрьох собі сидять —
Дивуються
Одне з одного.
* * *
ДОРОГА
Вези, вези мене, конику,
Попід сонцем.
Вези, вези мене, річко,
Між садками.
Вези, вези мене, мамо,
Та й до тата.
За матеріалами: Михайло Григорів, "Вези мене, конику". Художник Ніна Денисова. Київ, видавництво «Веселка», 1991 рік, 16 с.
Більше віршів Михайла Григоріва на нашому сайті:
