Лірико-патріотичні пісні композитора Володимира Чернявського на слова Сергія Губерначука – тексти та ноти

   УКРАЇНА МОЛОДА

Слова Сергія Губерначука 
Музика Володимира Чернявського​

Синє небо. Жовті луки.
Предковічний храм.
Вільні дзвони. Срібні звуки.
Все належить нам.

Час веде сюди дороги
звід усіх усюд.
Ми знайшли свою свободу тут.

Україна веселкова –
мирний ореол.
Чиста врода світанкова.
Юний рок-н-рол.

Центр великої Європи,
неповторний світ,
хор зірок і анґелів політ.

Приспів: 

    Так Бог нам дав, 
    щоб кожен мав,
    хто в Україні виростав,
    ясні думки, палкі слова, 
    святу любов.
    
    Бо ти і я – 
    її дитя,
    зірок і поколінь злиття.
    Хай Україна молода 
    співає знов!

Ще в снігах поліські сосни,
а в Криму – весна,
з теплим сонцем чорноморським
грається лиман. 

Ген, Карпати урочисті 
з Богом угорі!
Б’є у дзвони Київ на Дніпрі!

Сяють-сяють чорнобривці 
пізньої пори.
Ніби зорі українцям 
падають згори.

Поки квітку цю плекає
сонце молоде,
доти лихо нас не віднайде!

Приспів.

Україна, Україна,
Україна молода.

Україна, Україна,
Україна молода!

       ДО УКРАЇНИ

Слова Сергія Губерначука 
Музика Володимира Чернявського​

До України крок лише один
з усіх її вершин, з усіх глибин!
До пісні, що бринить на видноколі,
з її душі, яка живе на волі!

Приспів:

    По пам’яті йдучи, йдучи, йдучи!
    Тікаючи від себе – не втечи!
    Попри всі відстані і виміри годин – 
    до України тільки крок один (2 рази).

До неньки, що чекає день при дні,
до серця, що запалює вогні!
До джерела, яке струмить так чисто
лісами снів, по спогадах дитинства!

Приспів.

До казки, де гуляє Колобок,
де б ти не був, а буде тільки крок!
Дорогою до рідної оселі, 
долаючи минулого пустелі!

Приспів.

       НЕБО УКРАЇНИ

Слова Сергія Губерначука 
Музика Володимира Чернявського​

Власне, лічені хвилини –
до відльоту, до прощання.
Той, хто родом з України,
знає: пісня – то кохання!

Я кохаю, бо співаю –
як життя любити треба…
І в польоті обіймаю
українське синє небо….
У польоті обіймаю
українське синє небо!

Приспів:

    Небо. Небо. Небо України!
    Знов не чути вечір солов’їний.
    Попрощаюсь – а сльоза не тане…
    Україно, серденько кохане.

    Синє небо глибше океану!
    Люба Земле, я для тебе стану
    піснею, яка зорею лине
    у натхненне небо України!

Я земель багато бачу –
є людей по світу різних.
Їхні звичаї ні за́ що
не замінять нам Вітчизни.

Зустрічання і прощання
я лишатиму для себе.
Сяє в снах мого кохання
українське синє небо…
Бо в очах мого кохання
українське синє небо!!!

Приспів.

     ТАРАСОВА ГОРА 

Слова Сергія Губерначука 
Музика Володимира Чернявського​

Цей голий нерв священної землі,
її форпост, якому назва – совість,
пульсуючи слова, яким не тліть –
він пише поміж нас правдиву повість.

Приспів 1: 

    Аж поки сили вистачить в Дніпра
    гонити в світ свої поспішні води,
    стоятиме Тарасова гора,
    лицем до українського народу.

І хоч не завжди слухали її –
вона свята, бо не припала пилом…
Минувсь той час, бо на твоїй землі,
Тарасе, ти здобув надійну силу.

Приспів 1.

Ми – Україна! Ми – її народ!
Не яничари! Наші пам’ять, мова
не заслужили забуття й негод,
бо лиш в піснях лунало рідне слово…

Приспів 2:

    Аж поки сили вистачить в Дніпра
    гонити в світ свої поспішні води,
    стоятиме Тарасова гора 
    як обеліск безсмертному народу.

ПОЛІССЯ, ЩО З ТОБОЮ СТАЛО... 

Слова Сергія Губерначука 
Музика Володимира Чернявського​

Засмаглі сосни сохнуть, сохнуть.
Від спеки вицвілий пісок.
Їх обсипає сном глибоким
і пропікає до кісток.

Нестерпна спека, а над нею,
мов божевільні чи святі, 
так легковажно над землею
лежать розстріляні хмарки.

Приспів: 

    Полісся, що з тобою стало?!
    Стара чорнобильська земля…
    Яка війна тобі здаля
    цей смертний вирок надіслала?
    Яка війна?.. Яка війна
    мене від тебе відірвала?

Твої джерела і криниці
від сонця й спраги не спасуть,
бо не жива у них водиця, – 
позабували їхню суть…

Там, де сумують хати білі
й сади бур’яном поросли –
гуляють коні здичавілі, 
блукають злякані бусли…

Приспів.

МОЯ ПТАШИНА УКРАЇНА

Слова Сергія Губерначука 
Музика Володимира Чернявського​

Відчинивши місячне віконце
і тумани випивши до дна,
відкусила ніч окраєць сонця.
Народилась зірочка одна.

Приспів:

    Відлетіла пісня солов’їна,
    розлилась між небом і селом.
    Спи, моя пташина Україно,
    я до тебе пригорнусь чолом…

Ось вже й інші зірки покотились –
запалили весь Чумацький шлях,
а поодинокі засвітились, 
як волошки в росяних полях.

Приспів.

НА ГОРІ КОЗАКИ ВОГОНЬ РОЗКЛАДАЛИ…

Слова Сергія Губерначука 
Музика Володимира Чернявського​

Приспів 1:

    На горі козаки вогонь розкладали.
    А в долині круки турок доїдали.
    Реготала вся Січ над їхнім султаном,
    що призначив сю ніч смерть своїм османам.

Усміхавсь отаман: «Хай ще посилає!
Видно, доля у них нещасна такая.»
Засміявсь осавул: «Най нагострять шиї.
Бо макітру тоді ніхто не пришиє.»

Приспів 2:

    Сотник теж не мовчав: «Хай везе гареми.
    Настругаю йому дарунків від мене!»
    Реготала вся Січ над їхнім султаном,
    що призначив сю ніч смерть своїм османам.

На горі козаки кварти підіймали,
поминали усіх, кого поховали:
«Хай їм пухом земля та царські полушки…
Ще на шаблях у нас не присохла юшка!

Приспів 3:

    Ми наш рід, наш нарід стережем щоднини,
    у віках щоб цвіла ненька-Україна!
    Поки ми ще живі, наш рід не зів’яне!
    Вип’єм, браття, таки за батька Богдана!»

Струсонулась гора, м’ята гопаками,
мов Христос до Дніпра діставав руками.
А за тим на ставах вороних купали.
І ще довго луна грала над степами.

Приспів 4:

    Реготала вся Січ над отим султаном,
    що призначив сю ніч смерть своїм османам.
    На горі козаки вогонь розкладали.
    А в долині круки турок доїдали…

ЖУРАВЛИНАЯ КРИНИЦЯ

Слова Сергія Губерначука 
Музика Володимира Чернявського​

Мені сниться – не насниться
журавлиная криниця
у бабусинім селі,
там, де ніженьки малі
рік за роком виростали –
і тепер моїми стали,
де стоптали всю травицю,
забруднилися в землицю,
обходили всі стежини 
і подряпались в ожині –
та й побігли без нужди
десь за обрій, назавжди́.

Приспів:

    Десь сховаюсь без нужди
    за туманом, назавжди́,
    де криниця журавлина,
    де бабусина хатина,
    де на місці не сидиться…
    Мені сон той не насниться.

Мені сниться, не насниться
розмальована світлиця
сонцем, барвами світанку,
на столі – легкий сніданок,
молока духмяний глечик,
а бабуся – коло печі.
В мисці щось на ослінці –
то вона пече млинці.
Зараз тихо підійду 
і одненького вкраду,
та й чкурну мерщій із хати –
хто ж бо стане доганяти?

Приспів.