Леонід Куліш-Зіньків
МАЮ Я БУКВАРИКА
(цикл віршів з книги "Сонячний дощик")
Завантажити текст циклу віршів Леоніда Куліша-Зіньківа "Маю я букварика" (txt.zip)
|
Зміст:
Маю я букварика
Два півники
Годував я півника
Смішний диктант
Їхав заєць
У Гвінею йшов ведмідь
Що сталось?
Лічилка
|
|
|
МАЮ Я БУКВАРИКА
Маю я букварика —
Книжку золоту.
В школу я з буквариком
Перший раз піду.
Подивись, зориночко, —
Братику скажу, —
Що я, україночка,
Скоро напишу.
* * *
ДВА ПІВНИКИ
Півник півника питає:
— Чи вже, когуте, світає?
Час школяриків будити,
Хай ідуть до школи діти.
|
|
|
СМІШНИЙ ДИКТАНТ
Грицик, може, й не хотів
Розсмішити двох китів.
Та писати так спішив,
Що насправді розсмішив.
— У вівторок, — нам казав, —
Про кота диктант писав:
«Є у мене чорний кит —
Біла спинка і живіт.
Біля хлівчика щодня
Він ганяє мишеня».
Сам не знав, що десь хтось там
Прочитав все те китам.
Як почули те кити,
Занявчали, мов коти,
І сміялись китенята,
Що вони вже котенята.
|
|
|
ГОДУВАВ Я ПІВНИКА
Годував я півника
У дворі.
Гарно так з когутиком
Говорив.
Дав йому я житечка
Ще й води,
Щоб мене він раночком
Розбудив:
— Ку-ку-рік, Івасику!
Встати час,
Підеш вперше, друже мій,
В перший клас.
|
|
|
ЇХАВ ЗАЄЦЬ
В переповнений трамвай
Ледве втиснувсь сірий зай.
На зупинку коли біг,
Гаманця згубити встиг.
Ой, біда! Біда яка!
Іде заєць без квитка.
Бідний зайчик оком косить,
Зайчик вибачення просить.
Справи кепськими були,
Всі в трамваї загули.
Гомоніли пасажири,
І великі, й менші звірі:
— Як не сором? А-я-яй! —
Іде «зайцем» сірий зай!
Тож, читачику, повір,
Що пішло з тих давніх пір —
Хто квитка забув купити,
Називають «зайцем», діти.
Контролер — борсук-дідок:
— Покажи, — сказав, — квиток.
|
|
|
ЩО СТАЛОСЬ?
Як прокинувся Дениско,
Дивувавсь на чому світ:
Полуниць червоних миску
Назбирав для нього дід.
Пиріжком вгощає ненька,
Татко — вгору підійма,
Бабця — ніби молоденька,
Тітка — посмішка сама.
— Був я вчора неслухнянком.
В чому ж справа? В чому річ?
Чи проснувсь й змінився ранком
За коротку літню ніч?
Де відгадка? Де причина?
Подарунки. Торт. Книжки...
День народження в хлопчини —
Тож забулись всі грішки.
|
|
|
У ГВІНЕЮ ЙШОВ ВЕДМІДЬ
Зібрався до Африки
Білий ведмідь.
— Я хочу Гвінею
Побачить, — бурчить.
Бувайте здорові, —
Сказав на ходу.—
Сьогодні я пішки
В Гвінею піду.
Сміялись з ведмедя
Тюлені й моржі:
— Куди ти зібрався,
Будь ласка, скажи?
Не думай, ведмедю,
Такого дарма:
У шортах там ходять,
А в тебе — нема...
|
|
|
ЛІЧИЛКА
У Мусія,
У плаксія,
Сорок сім
Сльозин
На віях.
Тридцять
Дев’ять
На лиці
І тринадцять
На руці.
Скільки треба,
Скаже хто,
Щоб сльозин
Було аж сто?
|
|
За матеріалами: Леонід Куліш-Зіньків. "Сонячний дощик". Вірші та оповідання. Художник - Євгенія Житник. Харків, ВД „Школа”, 2006 р., стор. 35 - 39.
Більше творів Леоніда Куліша-Зіньківа на "Малій Сторінці":
Леонід Куліш-Зіньків: казки та вірші для дітей, гумористичні твори
Леонід Зіновійович Куліш-Зіньків — відомий український письменник, класик дитячої літературипоет-гуморист, автор дитячих віршів, краєзнавець, публіцист, член Національних спілок письменників і журналістів України, лауреат премії ім. В. Кобилянського, дипломат Всеукраїнського конкурсу "Байка - 2001", лауреат премії республіканської газети "Веселі вісті".
Дивіться також:
Школа - надзвичайно важливе місце для формування світогляду і розвитку сучасної людини. Багато відомих людей висловлювали свої думки щодо значення школи, і навіть присвячували шкільному життю свої твори. Нижче пропонуються вірші про школу від відомих українських поетів.
Дитячі вірші про тварин, птахів, комах та риб
Вірші для дітей про звірят, пташок, комашок та рибок - від Ігоря Калинця, Дмитра Білоуса, Миколи Вінграновського, Марії Пригари, Марійки Підгірянки, Андрія М'ястківського, Варвари Гринько, Володимира Гринька, Грицька Бойка, Василя Шаройка, Володимира Гринька, Михайла Стельмаха, Володимира Лучука, Анатолія Григорука, Павла Глазового, Валентини Байкової, Івана Неходи, Андрія Малишка, Олени Журливої, Анатолія Камінчука, Василя Вітки, Володимира Підпалого, Наталки Поклад, Оксани Кротюк, Віктора Терена.
