Легенда про Кассіопею і Андромеду

Якщо середню зірку «хвоста» Великої Ведмедиці подумки з’єднати прямою лінією з Полярною зіркою та продовжити цю лінію далі, ми побачимо сузір’я Кассіопеї, яке за обрисами нагадує перевернуту й трохи розтягнуту літеру «М» (чи латинську «W»). Це сузір’я давні греки назвали на честь міфічної цариці Кассіопеї: у його обрисах вони вбачали царицю, яка сиділа на троні.

Кассіопея і Андромеда

Грецька міфологія розповідає, що колись Ефіопією правив цар Цефей, у якого були красуня-дружина Кассіопея й не менш чарівна дочка Андромеда. Якось Кассіопея мала необережність похвалитися перед нереїдами (морськими німфами) своєю й доччиною красою.
Красуні-нереїди обурилися, оскільки вважали себе найпрекраснішими створіннями, і нарадили своєму батькові Посейдонові, покарати самовпевнену Кассіопею. Посейдон наслав на Ефіопію величезне чудовисько — Кита. З його пащі виривався вогонь, з вух валив чорний дим, хвіст був вкритий гострими шипами. Кит лютував, спустошував і нищив країну. Як спокутну жертву Посейдонові Цефей і Кассіопея вирішили віддати на поживу чудовиську Андромеду. Дівчину прикували ланцюгами до прибережної скелі, і вона чекала на свою нещасливу долю. У цей час на іншому краю світу один із найвідоміших легендарних героїв — Персей — здійснив надзвичайний подвиг. Він проник на острів, де жили горгони — чудовиська у подобі жінок зі зміями замість волосся. Погляд горгон був такий жахливий, що кожен, хто насмілився глянути їм у вічі, миттєво кам’янів. Але це не зупинило безстрашного Персея: коли горгони заснули, він відрубав голову одній із них, найголовнішій і найстрашнішій, — Медузі. Тієї ж миті з тулуба Медузи вилетів крилатий кінь Пегас. Персей скочив на Пегаса й полетів на батьківщину. Коли він пролітав над Ефіопією, то побачив прикуту до скелі дівчину неймовірної вроди й жахливе чудовисько, що наготувалося  її  з’їсти.  Він  безстрашно кинувся в бій із Китом. Чарівні сандалії підняли Персея над чудовиськом, і він направив на Кита голову горгони Медузи, що була прикріплена до його щита. Зустрівшись із нею поглядом, Кит скам’янів і потонув, перетворившись на острів. Андромеду було врятовано. Персей звільнив її й привіз до палацу Цефея. Цар на знак вдячності віддав дочку заміж за Персея. В Ефіопії багато днів тривали веселі свята. А на небі відтоді з’явилися у вигляді сузір’їв герої цього міфу: Кассіопея, Цефей, Андромеда, Персей, Пегас і Кит.

За матеріалами: Легенди та міфи зоряного неба. Фізика для допитливих. 01/2012.

Дивіться також на нашому сайті:

"Небо глибоке засіяне зорями,
Що то за божа краса!"

(Михайло Старицький)

Міфи складалися в різних народів у сиву давнину, на перших ступенях розвитку людської культури, ще до винаходу письма, до того, як з'явилися науки. Їх можна розглядати як наївні спроби пояснити явища дійсності, що оточувала первісних людей, як спроби витлумачити причини і наслідки цих явищ. Ми відрізняємо міф від літературного оповідання, навіть зовсім фантастичного, бо у міфа не було автора, якоїсь однієї людини, що його б вигадала. Міф — наслідок колективної творчості народу. Міф ми відрізняємо й від дитячої казки, бо він не призначався для дітей, і в його правдивість вірили як ті, хто його переказував, так і ті, хто слухав переказ. Нарешті, міф ми відрізняємо й від власне історичного оповідання. В нашій сучасній мові міфом ми називаємо щось недійсне, неправдоподібне, нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності.