|
|
Кіра Селіванова МОЯ КРАЇНА Дуже гарні Чорне і Азовське море, І на заході Карпати, це чудові гори. Є собор Софіївський, Він найкращий, Київський.
А в якій країні? Нашій Україні! Доведи, доведи, доведи Усім на цім світі ти.
Це як для птаха кожна пірʼїна. Так, як Україна нам — Іншим людям, бачиш сам?
Памʼятник сумненький.
Нью-Йорк, Париж, Рим… Якщо не виходить, то змирись. Насолоджуйся в Україні цим.
Їх навіть не сто один! Тому пишайся тим, Що ти не такий один.
* * *
МУЗИКА Слухаю. Своїми вухами. А що ж то за така краса, Що слухати мені варто?
Чи то галас з хати? Ні, то не воно, мабуть, А щось інше, цінніше.
Має бути ліпше! А що тоді? Уявити й годі.
Виконують її дівчата, А хлопці на скрипці Грають завзято.
Що гроші заплатити варто, І навіть в школах наших, класних, Слухаємо за партою.
Іноді сама. Навіть у того, Чого життя нема.
Музика – велика допомога. Де б не був ти, де б не була ти, Скрізь музику знають, не лише в хатах.
Під деяку хочеться сумувати, А пісні деякі можуть веселий характер мати, А деякі – заохочують співати.
На те все грім не гримить. Бо ж настільки чарівно, настільки прекрасно, Що хочеться стати рівно, і враз заспівати.
* * *
СЛУХАЙ Тобі читає казки, То вкладай інформацію Собі в мізки.
Бо їх читають не тільки для розваги, І для різного навчання, і для звички до поваги. І так само байки, вірші, оповідання, Слухай уважно, моє прохання.
Що не зрозуміло – Не соромся – запитай! Побільше в голові Інформації май.
* * *
НЕБО Й ЗЕМЛЯ Встало сонечко – небесна донечка. А за нею хмарки – її братики. А потім і небо посвітліло, А потім й земля зарясніла. Бо ж сонце надало їй допомогу – Освітити людям дорогу.
* * *
ЗОЛОТО Називають золотом блискучу цінність, Та воно не показує справжню гідність. Справжнє золото – то інше, Дещо важливіше, більше.
Тобто блискуча цінність – теж золото, Та до цього слова підходить інше. Золото – це як для жаб болото, І це значення за те не гірше.
Для людини – родина, дім. Для блискавки – хмари й грім. Для квітів – вода й піклування. Бережи своє золото – таке від мене прохання! |
|
|
ЗИМА Коли зима настане, То швидше ти збирайся, Одягай щось тепле, гарне, І на санчатах катайся.
Ти кульки снігові зроби, А з них сніговика зліпи. Дочекаєшся Нового року – Буде багато соку.
Подарунки, сніг, Ще й Святий Миколай прилетів. Ти рано лягаєш в ліжко, Бо ходив цілий день пішки.
Тому що сніг, краса, Різдво! Мабуть весело було! Бо що є краще за сніжок, Ну, можливо, вишневий пиріжок!
* * *
Весна… Вже перші квіти, Радіють дуже діти, Бо все таки це добре, Вже пташеня хоробре Вчиться літати, І радіє йому мати.
Усе прокидається тоді, І лід зникає на воді. Вже школа закінчиться скоро, І заєць вибігає з нори.
Ура! Буде восьме березня! Добре, що не перше вересня! Весна порадує усіх, А заєць вже кудись побіг…
* * *
ЛІТО Найкращий час для соку – Це одна з пір року. Тоді повсюди квіти, Назвали її – літо.
Скільки сам забажаєш. Школи немає – Ти ніби літаєш.
Тому часу не гай, А веселись, гуляй, Бігай, стрибай!
Жарко тоді, але класно, Ти хочеш собі Пегаса? Але я вважаю, що літо ніщо не замінить.
Навіть плавати можна, В басейні, в озерах, Для нас літо, як для птахів пера.
Це ти зможеш і взимку зробити. А влітку, коли жарко, Часу не гай, а веселись, гуляй, бігай, стрибай!
ОСІНЬ Листя вже пожовкло, Значить осінь настала. І падає воно, До землі вже дістало.
Тварини запаси починають робити, Діти у школу починають ходити, Холод лише починається, А повітря з листям грається.
Квіти, на жаль, з нами прощаються, Аж до весни, теплої, гарної. Тепло і крок ступити вагається, Бо холод його витісняє.
Ми вже тепліше вдягаємося, І не трошки не вагаємося Піти в школу вже знайому, І вчитися прийомам різним, шкільним.
Ну що ж, канікули на жаль скінчились, Здається, як морем змились… (19 жовтня 2024 р.) |
|
|
ЗООПАРК Ти, звичайно, читай про тварин, Але краще в зоопарк ходи. У них теж є донька, син. Це ж цікаво – маму проси!
Бо в зоопарку побачиш ти тварин Власними очима. Й буде корисний тобі факт Про кожну тварину.
Жирафи, бегемоти, слони, Дуже цікаві й незвичайні вони. Ще є мавпи, тигри, леви, Побач їх, порадуй себе.
Це буде для тебе незвичайний день, Навіть тоді не співатимеш пісень. Бо ти будеш думати лише про зоопарк, Це тобі не просто звичайний парк!
* * * КВІТИ Коли квіти зацвітають, Усі настрій гарний мають. Бо вони пахучі, приємні, Ми біжимо до них, встаємо.
Коли промінці сонця, Ми глянем у віконця, Щоб побачити природу – Їхню зелену моду.
Особливо квіти Дуже люблять діти! Багато що школа зривати, Та хочеться букетик мати.
Ну що ж, рішили посадити В себе вдома біля вікна, Будуть квіточки пити, Нам водички не шкода. (20 жовтня 2024 р.)
* * *
ДВА ГОРОБЦЯ (байка) Мама горобчиха за їжею полетіла, У гнізді своїх двох пташенят лишила. Одне з маленькими крильцями, А друге – з великими.
Каже весело криками: «Я перший навчусь літати, Перший стану героєм!
Володіти одним пером.» «А хто тобі сказав, Що від крил залежить життя?»
Доводить усе до буття. А поки той, що хвалився, Собі з гнізда впав, І більш ніколи не літав.
Здобув нагороду, За ідеальне виконання польоту. А той сидить собі в гнізді, Бо крила поранив.
Та світ не пізнав. Ото ніколи не хвалися, Та з інших не смійся! |
|
Вірші надіслані батьком юної авторки спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Дивіться також:
Кіра Селіванова почала писати у 6 років, займається цим і донині. Любить малювати, ліпити з пластиліну, з 3-х років ходить в STEM-школу Inventor. Кіра вчиться по програмі "Інтелект" (у 2023 році перейшла до третього класу).
| . | . | . |