Степан Васильченко. "Залізні стовпи" (оповідання про Тараса Шевченка)


Степан Васильченко, Залізні стовпи, оповідання про Тараса Шевченка, читати та завантажити

 

Степан Васильченко

ЗАЛІЗНІ СТОВПИ

Оповідання

 

Завантажити повний текст твору (txt.zip)

 

Раз так було.
Невесела у Шевченка зимою та восени хата,— стоїть край села, як примара, найгірша, мабуть, в усьому селі: кривобока, стара, стіни повигинались, солома на покрівлі потемніла, потрухла, мохом узялася, почорнів од диму вивід, — од вітру порозлазилась, дірки світять голими латами. 

Степан Васильченко, Залізні стовпи, оповідання про Тараса Шевченка, читати та завантажити


А прийде весна, зацвіте садок за хатою, рясна яблуня коло хати, промете Катря під вікнами півники та барвінок, і хата, як хата — суму мов не було того...

 

Степан Васильченко, Залізні стовпи, оповідання про Тараса Шевченка, читати та завантажити


Сад темний, густий, бур’янами зарослий. За садом ховалось сонце. Після першого жаркого квітневого дня плинув теплий, тихий вечір. 
Над хатою зійшла вечірня зоря, заграла золотом в яблуневому цвіті, тихим, рожевим, у білій на стіні глині. 

 

Степан Васильченко, Залізні стовпи, оповідання про Тараса Шевченка, читати та завантажити


Вперше по весні білоголова Шевченкова родина розташувалась вечеряти під яблунею надворі. 
Чуби в усіх як обілений льон, очі, як квітки льону, — сині. Тільки мати чорнява, з карими очима. 
Невесела вечеря — морений батько свариться, мати заклопотана, зажурена, марна, їсть як не їсть. 


Степан Васильченко, Залізні стовпи, ілюстроване оповідання про Тараса Шевченка , читати та завантажити

Дочка Катерина стоїть, спиною спершись на яблуню, задумана, заплакана, ложки в руки не брала. 
Заходить звичаєм погомоніти перед сном сусід і дивується:
— Це тільки вечеряєте? Що так пізно?
— Та нам це такий оце клопіт, що й вечеря не в вечерю: хлопець десь дівся, — мати розповідає,— Зранку як пішло, то оце і досі немає: бігали і до ставка, і до греблі, всі бур’яни обшукали, — як упав у воду.

 

Степан Васильченко, Залізні стовпи, ілюстроване оповідання про Тараса Шевченка , читати та завантажити


— Догляділи! — сердито буркнув батько.
Катерина враз опустила униз сині винуваті очі.
— Нічого, знайдеться,— розважив сусід.— Може, заснув десь у бур’яні. Проспиться — прийде.— І починає звичайні свої балачки: про панські звичаї, про золоту грамоту. 

 Степан Васильченко, Залізні стовпи, ілюстроване оповідання про Тараса Шевченка , читати та завантажити


 Слухають в’яло, без охоти, — тільки поблизу що шелесне, всі так і кинуться: чи не хлопець? 
Пройшли останні за плугами плугатарі, гурти дівчат із сапами. Осів тихий, зоряний вечір.
— Ну й де б їй дітись, вражій дитині,— не слухаючи сусідових балачок, тихо, з нудьгою сказала мати.— Вечеряй, Катре, та підемо шукати знову.

Степан Васильченко, Залізні стовпи, ілюстроване оповідання про Тараса Шевченка , читати та завантажити

Зарипіли десь вози, як у релі. Багато, мов з ярмарку.
— Що воно?


Степан Васильченко, Залізні стовпи, ілюстроване оповідання про Тараса Шевченка , читати та завантажити

Раптом коло самого села луною вдарила в усі кутки багатоголоса, урочиста, хвилююча пісня:

А вози риплять,
А ярма бряжчать,
А воли ремигають.

А попереду отаман У сопілочку грає.
Всі забули на часину про хлопця, заворушились.
— Чумаки! 

В селі бігли з дворів назустріч чумакам дівчата, діти, поважні діди з палицями. 
Тільки й чуть було:
— Чумаки! Чумаки!
Сусіди почали угадувати — звідки, аж поки чумаки замовкли.

 

Степан Васильченко, Залізні стовпи, ілюстроване оповідання про Тараса Шевченка , читати та завантажити


Аж ось Катря підняла вгору голову і крикнула радісно і сердито:
— А ось і наш волоцюга! — Всі повернулись в один бік. За перелазом біліла сорочка і блищали сині Тарасові очі.
Без шапки, босий. Лице взялось смагою, — темне, як головешка, а на тій головешці білий чуб, як льон.

 

Степан Васильченко, Залізні стовпи, ілюстроване оповідання про Тараса Шевченка , читати та завантажити

Стоїть, не наважується йти до гурту.
Хмарні обличчя в усіх одразу просяяли.
— Де це ти був?
— Де тебе носило і досі?
— Де ти волочився?
Стоїть, мовчить. Оглядає свою хату — не впізнає, ніби після довгої кругосвітньої мандрівки.
— Де ж ти був оце — питаю? Чому не кажеш? — почав суворо батько.

 

Степан Васильченко, Залізні стовпи, ілюстроване оповідання про Тараса Шевченка , читати та завантажити


Хлопець промовив стиха:
— Був у полі, та заблудив.
— Бачили таке?
— Хто ж тебе привіз додому?
— Чумаки!
— Хто? — Всі стовпились коло хлопця.
Хлопець розповів: «Стрінувся з чумаками, питають: «Куди ідеш-мандруєш?» А я кажу — в Кирилівку! 
А вони й кажуть: «Це ти ідеш у Моринці, а в Кирилівку треба назад. Сідай, кажуть, з нами, ми довеземо». 
Та й посадили мене на віз. І дали мені батіг волів поганяти...»

 

Степан Васильченко, Залізні стовпи, ілюстроване оповідання про Тараса Шевченка , читати та завантажити 


— Бачили такого? Чумакувати надумав уже!
— І як воно згадало, що з Кирилівки?
— Я ж казав, що знайдеться, — обізвався і сусід.— Такий лобатий не пропаде.
— Ну, почумакував, тепер бери ложку та сідай вечеряти,— сказав батько. Хлопець тільки того й дожидав.
— Ну, чого ж тебе понесло в поле? Чого? — допитувалась мати.
Мовчить та сьорбає з ложки, аж луна йде. Мати кивнула на нього батькові:

— Як мотає! Наче три дні не ів,— Розмова між дорослими пожвавішала. По вечері мати послала дітям на горбку коло сіней. 

Степан Васильченко, Залізні стовпи, ілюстроване оповідання про Тараса Шевченка , читати та завантажити


Полягали. Тарас в середину, з одного боку Катря, з другого — Микита. Мати сіла коло них. 
Сусіди посідали на призьбі, запалили люльки, вернулись до своєї розмови. Тарас тим часом почав розповідати таємничим тихим голосом. 
Брат і сестра аж голови попідіймали. Крадькома прислухається мати. Далі, сміючись, до чоловіків:
— Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує: старий того не придумає збрехати, як воно. 

 

Степан Васильченко, Залізні стовпи, ілюстроване оповідання про Тараса Шевченка , читати та завантажити 


Каже, що ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ті ворота, куди сонце заходить на ніч, як корова в хлів. 
Розповідає, ніби справді сам теє бачив. Ой Тарасе, що з тебе буде?
— Всі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряще вийде! — промовив сусід.
— Що вийде? — жартома обізвався батько.— Розбіяка великий вийде — ось що! Ото чули про Кармелюка, а це другий буде такий.
— Це той, що в панів однімає та наділяє бідних?..

Степан Васильченко, Залізні стовпи, ілюстроване оповідання про Тараса Шевченка , читати та завантажити
 

 Починалася знову розмова про славетного розбійника, що саме гримів у той час на Поділлі. В селі затихало. Чути було інколи дівочий сміх на вулиці.
Коло хати і над хатою гули хрущі. Діти спали.
Як той артист, що дожидав, поки все кругом нього стихне, на все село защебетав десь поблизу соловей.

За матеріалами: Степан Васильченко. "Залізні стовпи". Художник В. Євдокименко. Київ, видавництво "Веселка", 1974 р., 16 с.

 

 

Інші твори та статті про Тараса Григоровича Шевченка на "Малій Сторінці":

Тарас Шевченко
У цьому розділі пропонуємо публікації, які дотичні до особистості Тараса Григоровича Шевченка.

 

Більше творів Степана Васильченка на нашому сайті:

Творчість Степана Васильченка
Класик української літератури Степан Васильченко – письменник-гуманіст, чудовий оповідач і художник слова. Його твори приперчені доброзичливим гумором, часто мають несподівані закінчення, стилістично вишукані й водночас прості. Про кого б не розповідав автор – дітей чи дорослих – вони про любов і доброту, матеріальну скруту й духовне багатство, високі поривання, про справжні чесноти людини...

Останні коментарі до сторінки
«Степан Васильченко. "Залізні стовпи" (оповідання про Тараса Шевченка)»:
Єва , 2020-10-20 18:47:31, #
Анастасія , 2020-10-31 14:57:12, #
Діма , 2021-10-29 10:19:29, #
Юля , 2022-11-04 10:17:14, #
Євген , 2023-11-09 17:23:18, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 13     + Додати коментар
Топ-теми