ЖАРТІВЛИВІ ВЕСНЯНКИ
ЧОГО, ЧОГО ДІВОНЬКИ КРАСНІ
Чого, чого дівоньки красні? (2)
Вони їли пиріжки в маслі,
А сирочком посипаючи, (2)
Сметанкою поливаючи.
Чого, чого парубки білі? (2)
На обідець кота з’їли,
А попелом посипаючи, (2)
А дьогтиком поливаючи.
ОЙ НАКЛАДУ ВОГНИК
Ой накладу вогник
Та наварю кашки.
— Що ж у тій кашці?
— Ложечка масла.
— Кому ж її їсти?
— Дівочкам, дівочкам.
Ой накладу вогник
Та наварю кашки.
— Що ж у тій кашці?
— Жаб’яча ніжка.
— Кому ж її їсти?
— Парубкам, парубкам.
ЩИРОЧКО-ГОРОБЕЇЧКО
— Щирочко-горобеїчко,
Кажи мені всю правдоньку,
Кому воля, кому неволя?
— А парубкам уся воля,
За шапочку та із хаточки,
За дудочку та на вуличку.
— Щирочко-горобеїчко,
Кажи мені всю правдоньку,
Кому воля, кому неволя?
— А дівчатам вся воля,
За платочок та у таночок,
За юпочку та на вуличку.
— Щирочко-горобеїчко,
Кажи мені всю правдоньку,
Кому воля, кому неволя?
— Молодицям та нема волі.
Піч каже: «Топи мене»,
Діжа каже: «Міси мене»,
Борщ каже: «Помішай мене»,
А каша каже: «Підіймай мене»,
Хата каже: «Вимітай мене»,
Дитя каже: «Погодуй мене»,
Милий каже: «Поцілуй мене».
ЗАПАЛЮ Я КУЛЬ СОЛОМИ
Запалю я куль соломи,
Солома палає.
Біжи, біжи, козаченьку,
Дівчина вмирає.
— Ти думаєш, козаченьку,
Що я й умираю,
А я з тебе, молодого,
Ума вивіряю.
— Бодай тебе вивіряла
Лихая година!
Було личко, як яблучко,—
Стало, як ожина.
ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО
— Весняночко-паняночко,
Чом на тобі пусто,
Чом немає челядоньки,
Як бувало густо?
— Ой тим пусто, ой тим пусто,
Парубки-ледащо,
Посушили, пов’ялили
Дівочок нінащо.
ПІД ДІБРІВКОЮ, ПІД ЗЕЛЕНОЮ
Під дібрівкою, під зеленою,
Там парубки комара б’ють.
Під дібрівкою, під зеленою
Вже комара вбили.
Під дібрівкою, під зеленою
Цьому-тому по чверті.
Під дібрівкою, під зеленою,
А Миколі стегенце.
Під дібрівкою, під зеленою
А Ригорові тулубець.
Під дібрівкою, під зеленою,
Чи я у вас не молодець.
Під дібрівкою, під зеленою,
А що мені тулубець?
ВЕРБОВАЯ КЛАДКА
Вербовая кладка
На вербі лежала,
Та з верби упала.
Дівчата сиділи,
Роботу робили,
Все хустоньки шили,
Голочки поламали,
Шпилечками дошивали!
Вербовая кладка
На вербі лежала,
Та з верби упала.
Хлоп’ята сиділи,
Роботу робили,
Собаки лупили,
Ножики поламали,
Зубами додирали!
ЩО ЗА ЧУДО, ЩО ЗА ДИВО
Що за чудо, що за диво,
Ідуть парубки на жниво!
Жнуть дівойки пшеницю,
А парубки мітлицю.
А дівоньки краснії
їдять пироги маснії;
А парубки блідії,
їдять пироги піснії.
Казали си мастити,
Хоть попелом солити.
А ВУЛИЦЯ ТА ВУЗЕСЕНЬКА
— А вулиця та вузесенька,
Чом трава не зеленесенька?
— Як же мені зеленіти,
Коли мене гуси з’їли. (2)
А дівчата видобкали (2)
Чорними чобітками, (2)
Золотими підківками.
— А вулиця та вузесенька,
Чом трава не зеленесенька?
’— Як же мені зеленіти,
Коли мене качки з’їли, (2)
Молодиці видобкали (2)
Жовтими чобітками, (2)
Золотими підківками.
— А вулиця та вузесенька,
Чом трава не зеленесенька?
— Як же мені зеленіти,
Коли мене свині зрили, (2)
А парубки видобкали (2)
^Чоботами, чоботиськами,
Верзунами, верзуниськами.
ОЙ ПОЛОЛА ГОРЛИЦЯ ЛОБОДУ
Ой полола горлиця лободу,
А послала горлика по воду:
— Біжи, біжи, горлику, не барись,
На чужії горлиці не дивись.—
Пішов, пішов горличок та й нема,
А мусіла горлиця йти сама.
А догнала горлика на льоду,
А вдарила горлика по хвосту:
— Оце тобі, горлику, ця вода,
А я вдома сиджу сама молода.
НЕ ХОДИ, НЕ ЛЮБИ
Не ходи, не люби,
Не носи грошей;
Не пойду я за тебе,—
Ти ж нехороший.
Не ходи, не люби,
Не залицяйся —
Не пойду за тебе,
Ти ж не сподівайся.
Не тупай, не тупай
Правою ногою —
Не ляжу, не ляжу
Спатоньки з тобою.
ЗЛЕТІВ ПІВЕНЬ НА ВОРОТА
Злетів півень на ворота,
Крикнув «кукуріку!»
Хто не вийде на вулицю —
Короста до віку.
— А в нашої та Дукерки
Нерідная мати,
Куліш варе, живіт паре,
Не пуска гуляти.
— Та брешете, подруженьки,
Галушки варила,
Мені маги на вулицю
Та й не боронила.
НІ ІВАСЯ У ВІНОЧКУ
Ні Івася у віночку,
Ні Івася у таночку,—
Поїхав на лови
На коростявім коні,
Мишечок ловити —
На вечеру варити.
Що мишка писне,
То він зубами стисне,
Що мишка квякне,
То він єї кулаком грякне,
Що мишка під міст,
То він її зубами за хвіст.
— Не пару я ходаків стоптав,
Поки тебе, мишку, злапав.
Постій, мишко, постій,
Зроблю з тебе постіл,
Зроблю з тебе шубу
Марусі до шлюбу.
КОЛО БРОДУ БЕРУ ВОДУ, НЕ ДОБЕРУ ДО ДНА
Коло броду беру воду, не доберу до дна,
Що я в батька одна дочка — не зазнаю добра;
Та не так добра, як гіршого лиха,
Як не вийду на вулицю, то вулиця -тиха:
Усі дівки сиднем сидять, а я все жартую,
Я тобі, подруженько, жениха дарую.
— Даруй, даруй, подруженько, аби не ледащо,
Хоч буде бить мене мати, аби було за що.
За матеріалами: Календарно-обрядові пісні. Київ, Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1987. Упорядкування, вступна стаття та примітки О. Ю. Чебанюк. Гравюри Василя Перевальського та Анатолія Павленка, стор. 104 - 110.