На сайті
укр рус Дошка оголошень Додати оголошення

Добірка віршів про останній дзвоник, школу та випускників


Добірка віршів про останній дзвоник, школу та випускників

 

 

Надія Красоткіна

Школа

Школа — велика дитяча країна,
В ній відкривається білий наш світ.
Тут пізнає себе кожна дитина,
І відправляється звідси в політ.
Знань надається тут першооснова,
Жити, дружити учились ми в ній.
Школу скінчили та линемо знову
В дзвінкоголосий і радісний рій.
В школі так щиро сміятися вміли,
Рішення легко приймалися в нас.
Впевнено всі ми до мрії летіли...
А повернутись не сила й не час...

 

* * *

 

Надія Красоткіна

От скінчились уроки, скінчилось навчання

От скінчились уроки, скінчилось навчання,
Розставання надходить нам час.
І звучать найщиріші і милі вітання
Й побажання найкращі для нас.
На лінійку зібралась уся наша школа
Й пролунає останній дзвінок.
І проляжуть дороги аж за виднокола,
В серці лишиться кожен урок.
Стільки років ми стежку до школи топтали
І по снігу й по щедрій росі.
В рідній школі росли і знання здобували
І дружити навчилися всі.
А тепер, ніби птахи, гніздо покидаєм,
Щоб пізнати життя й дивосвіт.
Прощавай, рідна школо, ми вже відлітаєм —
Нам бентежних сімнадцять літ!
Тут лишаєм дитинство і спогади чисті.
І йдемо в невідомі світи.
Рідна школо! По доброму і урочисто
Рідним вогником з вікон світи!
Ми виходимо звідси вершини долати
Та робити нові відкриття.
Рідна школо! Ми будем тебе пам’ятати
Кожен день, кожен раз — все життя!

 

* * *

 

Надія Красоткіна

Прийшла пора з гніздечка відлітати

Ну, от і все… Закінчились уроки
І перед нами зараз сто доріг.
Ми зробимо останні наші кроки
І свій шкільний покинемо поріг
Уже назавжди. Ми повиростали,
А тут дитинства нашого пора.
Цієї миті ми усі чекали,
Та в школі все для нас було, мов гра.
Тут сміх і радість, щирі друзі, мрії,
Пісні веселі, перші почуття.
І сподівання чисті, і надії,
І світлі роки нашого життя…
А далі в кожного уже своя стежина,
Свій вибір, доля і свої путі.
Та в серці школа лишиться єдина,
Її ми не забудемо в житті.
Бо тут ми світ цікавий пізнавали,
Дружити вчились, жити між людьми…
Тут дужі клени листячком шептали.
Росли в теплі, в добрі й любові ми.
Прийшла пора з гніздечка відлітати,
Прийміть уклін доземний, вчителі.
Ми хочемо сьогодні вам сказати,
Що ви — найкращі люди на Землі!

 

* * *

 

Надія Красоткіна

Останній дзвінок

У чарівний світлий час
Ми прийшли вітати вас!
Кажуть — вам сімнадцять літ
Й ви усі ідете в світ!

А малі ж, як ми були,
Як у перший клас ішли.
А тепер попідростали —
Просто тьоті й дяді стали!

От тепер вам буде класно!
У житті — все просто й ясно.
Світить сонечко вгорі,
Ти ж гуляй хоч до зорі!

Вже не гризтиме морока,
Що не вивчені уроки.
А за двійку мама й тато
Вже не будуть діставати!

Ти попробуй їх дістати!
Треба ще на стільчик стати.
Он якої вишини...
А які у них штани!

Більші в два рази за тебе,
Хлопці ж витяглись до неба!
І з такої висоти
Видно їм усі світи!

Всі красиві, ясноокі
В плечах — метр, такі широкі.
І тепер у тих хлоп’ят —
Туфлі номер сорок п’ять!

Ось такий собі портрет,
Ще й піджак, немов намет.
Ми приміряли одного —
Скільки ж нас вмістилось в нього!

Може шість, а може й сім,
Місця ж вистачило всім!
Ось які ті хлопчаки,
Українські козаки!

А дівчата, мов з роси,
Небувалої краси!
А розумні — всі таланти,
На голівках пишні банти.

Зав’язали їх востаннє
На урочисте прощання.
Й розійдуться між людьми —
Більш не будуть вже дітьми...

То ж ми шлемо всім вітання
І найкращі побажання.
Будьте сильні і сміливі
І, звичайно, всі щасливі!

Ну, та слів уже доволі —
Ми лишаємося в школі.
Обіцяємо завзято —
Ми з вас приклад будем брати!

 

* * *


Надія Красоткіна

На випускний бал

Ну, от і все, скінчилися уроки,
Шкільні дзвінки пішли у небуття.
Ви робите свої найперші кроки
У самостійне і складне життя.

Воно складне, та тим не менш цікаве,
Бо мрія кличе і надія є.
Когось у нім ждуть успіхи і слава,
Когось лиш будні — кожному своє.

Буває, що й спіткнутись доведеться,
Побути на коні і під конем.
Та сильний знов на ноги підведеться
Й не житиме всього одним лиш днем.

А буде йти, карабкатись, творити,
Щоб відчувати всі вітри в лице.
То ж тільки так і треба в світі жити
І нагороду матимеш за це.

У цій борні здобудеш світлу долю.
Для тебе будуть оди і пісні.
Життя — ріка, а не стежина в полі.
Потрібно втриматись на бистрині.

Тому живіть активно, в повну силу,
І хай як важко, але треба йти.
Й виходити із ситуації уміло,
При цьому честь і совість зберегти.

 

* * *

 

Надія Красоткіна

Одягну сорочку-вишиванку

Одягну сорочку-вишиванку...
Я хвилююсь, як в житті ніколи.
Бо сьогодні, весняного ранку,
На останній дзвоник йду до школи.
А назустріч сонечко сміється,
І тріпочуть листячком тополі.
І зібрався світ увесь, здається,
На врочисте свято в нашій школі.
Йде до школи стежечка знайома,
Мами нас по ній колись водили,.
Тут нам кожна квіточка відома, —
Підлітками бігали й ходили...
Тут ми наші весни зустрічали,
І душа дитинна наша квітла.
Пору юності ці стежечки вітали
І вели до радості і світла.
От і збігли непомітно роки,
Наче й не було їх, пролетіли.
Робимо в життя нове ми кроки,
До якого прагнули й хотіли.
Зустрічай нас, небо синьооке,
Зустрічай нас, майбуття щасливо.
І не будь, життя, до нас жорстоке,
Подаруй нам радість, світле диво!

 

* * *

 

Надія Красоткіна

Дорослі стали ми

Дорослі стали ми, вчорашні діти.
Дзвінок востаннє нам сьогодні продзвенить.
І можна з цього й справді порадіти,
Але чомусь сумною стала мить.

Останній раз ми сядемо за парти.
І більше не прийдем сюди дітьми.
Відразу стало якось не до жартів.
Враз подорослішали й просвітліли ми.

Дитинство й юність в школі пролетіли.
Ми вчились тут, співали і жили.
Дорослими всі стати так хотіли
Й сьогодні ми до цього підійшли.

І ось поріг. За ним нові дороги.
Розлетимось по них, немов пташки.
А в серці сумніви, непевність і тривоги,
Й мереживом — незвідані стежки.

Нас не покличе дзвоник в рідні класи
Й лінійка вереснева буде не для нас.
Ще свіжі спогади. Й задумаєшся часом,
Як швидко у житті спливає час.

Та зустрічай усіх нас, доле світла,
Не дай зігнутися від нелегких проблем.
Веди до успіху, до перемог, до світла,
Не дай упасти під житейським тягарем.

Ми віримо, що буде все, як треба,
Щасливі зорі усміхнуться нам.
Нас кличе до польоту синє небо.
Ми летимо назустріч всім вітрам!


* * *


Надія Красоткіна

Випускникам від першого вчителя

Ви дорослі, красиві, натхненні,
Кращі з кращих на цілій землі.
Не тримайте синицю у жмені,
Хай вас кличуть удаль журавлі.

Ви до мрій своїх линьте крилато,
Не спиняйтеся, щоб не було...
Хай удачі в вас буде багато
І людське зігріває тепло.

А життя — це робота і диво.
В нім печалі і радощі є.
Йдіть упевнено, вперто, сміливо,
Вибирайте найкраще, своє!

Але, щоб усміхнулося небо
І удача жадана прийшла,
Самостійно трудитися треба,
Наполегливо, в поті чола.

Бо життя — це серйозно, не жарти,
Що посієте — те й зберете.
Манни з неба чекати не варто,
Ви завжди пам’ятайте про те.

 

* * *

 

Надія Красоткіна

Випускники

Між степами, між лісами,
Тільки вийдеш на поріг,
Пролягають перед нами
Просто тисячі доріг.
На яку із них ступити,
Щоб удачу принесла?
Щоб у щасті потім жити
І щоб доля розцвіла...
Доле, будь до нас прихильна,
Дай в житті дороговказ.
Щоб була в нас доля вільна
Й сонце сяяло для нас...

 

* * *

 

Надія Красоткіна

Від шкільного порога

Звідсіль, від шкільного порога
Відправимось ми у політ.
Нас виведе світла дорога
В широкий і радісний світ.
Натхненно ми будем летіти
До мрій заповітних в житті.
І школа нам буде світити,
Мов зірка ясна на путі.
Бо ми не забудем ніколи
Уроки тепла й доброти.
У нас — все найкраще від школи.
То ж завжди нам сонцем світи!
Спасибі за мудрі уроки,
Прости за непослухи нас.
В життя ми вже робимо кроки
І нам відправлятися час.
Пора нам, пора відправлятись.
Чекають нас сотні доріг.
Душею ми будем вертатися
На рідний і милий поріг.

 

* * *

 

Надія Красоткіна

Випускникам моїм

Як дуже швидко виросли ви, діти,
Дорослі стали й самостійні всі.
То ж хочеться сміятися й радіти —
Сьогодні ви у весняній красі.
Бо юність ваша — це пора цвітіння,
Як і весна, що цвітом виграє.
У вас тепер високі є стремління,
Сміливість, мрія і натхнення є.
То ж перед вами стеляться дороги,
Лиш крок один і будете іти
Упевнено й завжди до перемоги,
До мрії і до власної мети.
Ідіть сміливо! Хай усе вдається,
Хай сонце усміхається в путі.
А серденько ніколи не здається
Й душа хай не збідніє у житті,
А лиш любов’ю виповниться щиро,
В ній стане більше сонця і тепла.
Бажаю вам здоров’я, щастя, миру
І доля щоб прихильною була.
Душею ви завжди були багаті,
У вас є співчуття і доброта.
Й серця у вас сміливі і крилаті
Й дорога в світ хай буде вам проста
І світла-світла, праведна і чиста,
Щоб ви ніде не збилися з путі.
Дзвінок останній, мить ця урочиста
Залишаться з дитинством у житті,
Та буде повертатися порою
У спогадах про школу і про клас.
Один за одним стійте всі горою.
Щасливо, любі діти, в добрий час!

 


* * *

 


Надія Красоткіна

Подяка директору і вчителям

Що заплановано було — усе зробили!
Хоч і затрачено енергії багато.
Та основне — дітей учили і любили
Й щодень у школі — це робота й свято!
То ж дякуємо щиро за роботу,
За свято, що в душі жило щоденно.
І за порядність, мудрість і турботу,
Яка ішла від вас до всіх натхненно.
Що ж, рік прожито й знову плани, плани…
Нові завдання десь на видноколі.
Учителі, директор в школі — це титани,
Бо це ж не просто так, а поклик долі!

 

* * *

 

Надія Красоткіна

Вітання від батьків

З шкільного найріднішого порогу,
З найкращої юнацької весни
У добрий час, у світлу путь-дорогу
Благословляємо вас, доньки і сини!
І хлібом-сіллю радо проводжаєм,
Щоб вам жилось в достатку і теплі.
Ми від душі вам, діточки, бажаєм
Любові, миру, щастя на землі!


* * *

 
Мовникам

Нас в школі вчителі любили
І мови рідної навчили,
Щоб ми в свої сімнадцять літ
Йшли українцями у світ.
І рід козачий добре знали,
Та батька-матір поважали,
Через віки несли звичай
Й любили щиро рідний край.
Й любов цю в серці зберегли,
Де б ми у світі не були.
То ж дуже вдячні вам за мову:
Ліричну, милу, світанкову.
Ми понесемо мову в світ.
А вчителям — палкий привіт!


* * *


Математикам

Нас математики навчали,
Щоб ми усе прорахували:
Що множити, а що ділити
І як в складному світі жити.
Любов нам множити потрібно,
Ділити радість принагідно,
От щирість й щедрість — додавати,
А зло від серця віднімати.
І як почнемо так робити,
То правильно ми будем жити:
Чудово, здорово і ясно.
То ж буде все у нас прекрасно.
За це ми вдячні вчителям.
Від нас — уклін доземний вам!


* * *


Історикам

Історія — це пройдене життя,
Та без минулого немає майбуття.
Для того ми історію й вивчали,
Щоб краще рідну землю нашу знали.
А як пізнали — серцем прикипіли.
Для себе цілий всесвіт враз відкрили.
Якого роду-племені ми діти
І як нам далі в світі жити.
То ж за науку вдячні ми без меж,
Історикам вклоняємося теж!


* * *


Трудовикам

Людина й праця, як сіамські діти,
Нізащо їх не можна розділити.
Труд без людини просто не існує,
Людина ж без труда — життя марнує.
Тому до праці нас привчали в школі.
Трудились ми в майстернях і у полі.
Навчилися чогось-таки робити
І буде легше нам у світі жити.
Спасибі вчителям за працю і натхнення.
Ми в праці бачим наше сьогодення.


* * *


Географам

Яка Земля чарівна — просто диво!
Ми ж люди на планеті голубій.
Живемо тут комфортно і щасливо,
Хоч зоримо у небо, будучи на ній.
А в школі географію вивчали,
Щоб добре знати, що навколо нас:
Материки, моря, ліси, канали,
І гори, й ріки в різні ери й час.
Захоплива наука, що й казати,
Земля казкова, хоч пиши вірші.
Учителям, що світ дали пізнати,
Спасибі щире-щире, від душі!


* * *


Хімікам

Хімія — наука і складна, й цікава,
Бо присутня всюди, будь це сталь чи кава.
Чи листок зелений, чи роса у полі.
Ось таку науку ми вивчали в школі.
Сил не шкодували, так її вивчали,
То ж багато дуже в світі ми пізнали.
Часом програвали з нею у двобою,
Та знання чималі несемо з собою.
З погляду науки пізнання ці дрібні,
Та в житті людини кожної потрібні.
Вчителям хорошим вдячні всі ми щиро.
Зичимо їм щастя, радості і миру!


* * *


Фізикам

Фізика — наука в світі необхідна,
У житті людському дуже всім потрібна.
Без знання законів в космос не злетіти,
Через річку бистру міст не спорудити.
Не було б будинків, літаків у небі,
Кораблів у морі — це ж усім нам треба.
Тому цю науку в школі ми вивчали,
Хоч за неї мали й не найкращі бали,
Але ж в основному знаємо багато
Й техніку найкращу несемо у хату.
Дякуємо щиро за шкільні уроки,
Хоч чимало з нами мали ви мороки,
Та прийміть подяку і вітання чемні,
За уроки в школі і слова натхненні.


* * *


Іноземна мова

Ми іноземну мову теж вивчали,
Щоб в розмаїтті світу не пропали.
Бо ж іноземну мову треба знати,
Щоб добре слово другові сказати,
Який живе за сотні довгих миль,
І мова в нього інша, інший стиль...
Життя складне і нас колись зведе,
Від цього ти не дінешся ніде.
То ж так важливо знати різні мови,
Тоді життя приємне і чудове,
Бо розумієш все і вмієш сам сказати,
Слова не треба в словниках шукати.
Учителям ми вдячні безконечно,
Прийміть подяку і любов сердечну.


* * *


Біологам

Навколо нас природа наче казка,
Рослинний і тваринний дивосвіт.
В природі є добро, любов і ласка.
Про це дізнались ми з маленьких літ.
А ще є світ невидимий для ока,
У цих істот іде життя своє.
Їх поведінка іноді жорстока,
Але у світі — кожному своє.
Та створене в природі все, щоб жити,
Радіти сонцю, дощику й теплу.
Людина в світі, щоб добро творити,
В усі часи протистояти злу.
За цю науку вдячні ми сердечно
Учителям, що вчили доброті.
Уроки ці у серці безконечно...
І вас ми не забудемо в житті.


* * *


Класним керівникам

У нас є класний керівник,
Який для нас такий, як мама.
До нас, таких як є, він звик,
І любить нас усіх так само.
Усі роки веде в життя,
Вчить поважати і дружити.
І проводжає в майбуття,
Щоб жити в світі і творити.
То ж вдячні за науку ми,
І скажемо, йдучи зі школи:
Ми будем справжніми людьми
Й не підведемо вас ніколи!
Спасибі, любі вчителі,
Уклін доземний рідній школі.
Ви всі — найкращі на землі!
За це ми дуже вдячні долі!

 

* * *

 

Надія Красоткіна

Прощанння зі школою

Зі школою прийшла пора прощання
І щемно стало на душі у нас.
Тут на лінійці вже стоїть востаннє
Наш неповторний, рідний, дружний клас.

Ми летимо в майбутнє незнайоме,
Прощай назавжди вже, шкільна сім’я!
Чекає нас нове і невідоме
І жде нас доля — кожного своя.

І буде легко й важко нам летіти,
Але назад немає вороття.
Усі ми виросли, віднині ми не діти.
Змужнілі й сильні ідемо в життя.

Хоч досвіду життєвого немає,
Та є бажання і мета ясна.
Ніхто свого майбутнього не знає,
Але бринить у серденьку весна

І кличе нас в дорогу, закликає
До світлого й дзвінкого майбуття.
Десь щастя нас на кожного чекає
І ми сміливо летимо в життя!

Прощай, дитинство, юність легкокрила,
Нове життя всі скоро почнемо.
І напинає вітерець вітрила —
Назустріч долі ми полетимо!

Колись, вже потім, пригадаєм школу,
Як промінець від дзеркальця стрибав…
Та разом вже не будемо ніколи,
Бо час прощання враз для нас настав.

Візьмімося за руки на прощання,
Згадаймо нині, як колись було.
І збережім назавжди без вагання
Дитинну дружбу і душі тепло.

 

* * *


Надія Красоткіна

Дитина школу покидає

Любов, тривога є в очах —
Дитина школу покидає.
Якась непевність, навіть страх,
Що далі там її чекає?
У школі ж просто так було:
Там друзі, вчителі, уроки,
Порядок, сонце і тепло…
І от у невідомість кроки…
Та буде дуже добре все,
Тому не рвіть даремно жили.
Як доля трохи й потрясе —
Ви ж всі дітей добру учили.


* * *


Надія Красоткіна

Дорослі стали вже вчорашні діти

Дорослі стали вже вчорашні діти.
Пора прийшла з гніздечка вилітать.
А сонце весняне у вікна світить...
І де вже ті контрольні написать...
Квітучі вишні в вікна заглядають,
Запрошують прийти в духмяний сад.
В шкільне подвір’я весни повертають,
Дитинство лиш не вернеться назад.
То ж прощавай, дитинство веселкове,
Повернемось в думках сюди не раз.
Майбутнє нас чекає світанкове.
Нам відправлятись у дорогу час.
Прощай наш сад і вишня край віконця,
І квіти, що так буйно розцвілись.
Та рідний клас, що вікнами до сонця...
Дорослими сюди прийдем колись.

 

* * *

 

Надія Красоткіна

Час в дорогу

Гарно ж як! Розставатись не хочеться.
Сонце світить для нас з висоти.
Біла хмарка у небі клубочиться
І назавжди не хочеться йти
З цього дому, що вікними світиться
Й закликає у затишний клас.
То ж коли доведеться нам стрітися,
Щоб вернулось дитинство до нас.
Та дитинству уже не вернутися,
Час стрілою у вічність летить.
Мрії наші повинні всі збутися,
Ну, а юність — всього лише мить
У житті, що вирує і вруниться,
Й дуже швидко летить в майбуття…
Пагінець молоденький проклюнеться,
Щоб продовжити наше життя.
І прийдемо до школи батьками ми
Щоб за руку дітей привести.
То ж науку і школу ми славимо,
А сьогодні вже час нам іти.

 

* * *

 

Надія Красоткіна

Вибрати дорогу

Навчальний рік до фінішу добіг.
От і усе, скінчилися уроки.
І перед вами — тисячі доріг,
Де самостійно здійсните ви кроки
І виберете ту, лише одну,
Що поведе вперед по вашій долі.
То ж вибирайте сонячну, ясну,
Дорогу світлу у квітковім полі,
Яка до щастя завжди приведе,
З якої видно горизонти й далі,
На ній ви не оступитесь ніде,
А проживете чесно й без печалі.
Хоч там не буде замків золотих,
А буде чисте небо, ясні зорі…
Ну, що ті замки? Можна і без них,
Бо ж будуть ранки світлі і прозорі,
Чарівна казка, сині небеса
І чиста совість, зіткана з любові…
Любов безмежна і земна краса,
Та доброта і ласка в кожнім слові.
Доріг багато, та лише одну
З усіх доріг вам треба вибирати.
Найкращу в світі, зоряну, ясну,
Яка додому буде повертати…

 

* * *

 

Надія Красоткіна

Життя прожити — то не поле перейти

Життя прожити — то не поле перейти,
Тут на коні і під конем ще побуваєш.
Але прийдеш до заповітної мети,
Якщо математичного коня ти осідлаєш.

Бо знає шлях короткий мудрий кінь,
Він має силу, точність і відвагу.
Сміливо, друже, сумніви відкинь —
Віддай наукам точним перевагу.

А я благословляю в добрий час.
Ідіть коротше, по гіпотенузі.
Я вірю в вас, я думаю про вас
І будьте у житті щасливі, друзі.


Вірші взято з сайту пані Надії. Дякуємо!. 

 
 
 
 

 

 

* * *

 

 

Лана Виноградова

Випускникам*

Сьогодні вечір урочистий і чарівний, 
Його, хвилюючись, ми радо зустрічаєм, 
І в вечір цей святковий, гарний, дивний 
Випускникам усім щасливих доль бажаєм! 

Захисниками будьте й патріотами, 
Нехай професією вашою це стане! 
Життя йде плавно хай, немов за нотами, 
І втіляться в життя всі ваші плани! 

Упертості, амбітності та мудрості 
Бажаєм вам, випускники шановні, 
Не наробити помилок у ранній юності, 
Бо ви такі веселі й невгамовні! 

Хвала наставникам, та мудрим вчителям, 
Удачі й щастя щирі побажання! 
Бажаєм успіхів подальших усім Вам, 
Натхнення, радості, удачі та кохання! 

Роки у школі пролетіли, мов птахи 
Як швидко й невблаганно плине час! 
Нехай у всьому вам щастить, випускники! 
І щоб згадали школу ще не раз!   

* Вірша люб'язно надіслано "Малій Сторінці" автором

 

* * *

 

Ганна Верес (Демиденко)

Останній дзвоник

Лунає малиново в школі дзвоник
Для учнів це фінал сумний і старт…
Лишитись і в дитинстві не дозволить,
Й дорога їх чекає непроста.
Частіше серце б’ється в юних грудях:
Стривожив вальс шкільний випускників,
Бо дзвоника такого вже не буде
Ніколи. Й через тисячу віків.
Весна дарує квіти їм червоні
І жовті, і бузково-голубі…
Сльозу й дитинство ненароком зронить
Та й полетить на крилах голубів…
І затуманять сльози мамам очі,
Й слова чомусь у горлі застряють,
Адже попереду тривожні дні і ночі…
Їх діти враз доросліші стають…

 

* * *

 

Тетяна Лісненко 
(зі збірки «Гойдають соняшники небо»)

Випускникам

Випускники, наче лелеки, зібрались в вирій відлітать
В дороги ранні і далекі, серця Вкраїні щоб віддать.
Щоб на олтар знання покласти, вклонитись рікам і полям,
І на дорогах щоб не впасти, не зрадить школі й вчителям.

А потім зграйно, журавлино колись злетітись в рідний край,
Де скуштували смак полину, і де відчули справжній рай…
Де вам чуже своїм здавалось, звідки черпали ви тепло,
Де все ласкаво посміхалось, і всім так весело було.

Тепер ви вільні, і в дорогу вас кличе зоряна блакить,
Вклоніться рідному порогу, я знаю, серце в вас болить
За прикрі погляди і речі, за грубе слово навісне…
Тепер, мов зграї ви лелечі, до сліз доводите мене.
Бо долі ваші загадкові, і ще не знаний їх політ.
Візьміть, на щастя, по підкові і мчіть чимдуж у білий світ!

За матеріалами: https://www.facebook.com/

 

* * *

 

Надія Шаварська‎

Випускний вечір

Такий спокійний, тихий, милий вечір:
В саду співає пісню соловей,
Юнак дівчину обніма за плечі,
І пригортає міцно до грудей.

Ще вчора вони були школярами,
А вже сьогодні - випускний
Мандрують невідомими стежками,
І з сонцем зустрічають день новий.

Пора прийшла домівку залишати,
Долати загадкову далечінь,
Як покидають гнізда пташенята,
Щоб високо піднятись в височінь.

А десь вже жде на них пора кохання,
Палкі цілунки при ясній зорі,
Години щастя, зустрічей й чекання,
Нові знайомства й друзі знов нові.

В цей вечір все прекрасно й романтично,
Здається, мабуть, буде так завжди!
І, навіть, сонце сходить так незвично,
Бо у майбутнє вже пора іти!

За матеріалами: https://www.facebook.com/ 

 

* * *

 

Наталі Вадис

Напутнє слово

Подяка щира, вам усім,
Зі світлою душею,
Що разом шлях цей ми пройшли
Із школою моєю.
           Минають дні, ідуть роки –
           Так діти підростають
           І все, що ми їм віддали
           Навзаєм повертають:
Добро і лагідність очей,
Турботу, мудрість слова,
Недоспаність отих ночей,
В яких просили Бога
           Всім розуміння дати й сил,
           У поглядах відвертість.
           Цінуйте завжди небосхил 
           І людяність то – щедрість!               
  
За матеріалами: http://www.poetryclub.com.ua/

 

* * *

 

Тетяна Строкач

Першій вчительці*

...Я вдячна, перша вчителько, тобі,
За ті знання, що нам, малим, давала,
Була із нами в радості й журбі,
за ночі, що, на жаль, не досипала...

Я вдячна, що нам душу віддала...
Хоч вгамувати нас було так складно...
В навчанні зацікавити змогла,
Зростила учнів з діток безпорадних...

Любила і веселих, і сумних,
Вертлявих, працьовитих і ледачих,
Спокійних, галасливих, непростих...
Знайшла підхід до всіх. А як інакше?!

Тобі спасибі за нелегкий труд!
За безліч вдячних діток-вихованців!
Життя стежки до школи нас ведуть...
Там перша вчителька дітей чекає вранці...

* Вірш люб'язно надано "Малій Сторінці" автором.

* * *

 

Іван Радохліб‎ 

Шкільний вальс…

Вільний переклад вальсу з російської
світлої пам’яті першої моєї вчительки
Насті Опанасівни Жолудь присв’ячую

Давно, немов би з долею, прощались ми зі школою
Та щось зове нас знову в рідний клас, 
У той садок із кленами й берізками зеленими,
І вальс шкільний в душі звучить для нас.

Дівчатками, хлоп'ятами, малими гороб'ятами
Ми в клас зайшли - це в пам'яті живе,-
Там стали пізнавати ми і літери і атоми,
Бо кожний рік приносив щось нове…

Летять роки, клубочуться, про щось забути хочеться,
Та перший Вчитель – не для забуття,-
І на дорогах зоряних, і на полях розораних -
Ті учні, котрих Ти вела в життя.

І де б не побували ми,- про Тебе пам'ятали ми,-
Так незабутня Матінка дітьми,- 
Була поза програмою, крім Вчительки, ще й Мамою, 
Робила все, щоб стали ми людьми...

 

* * *

 

Галина Яцків

Запроси мене, тату, на вальс 

Тато з мамою в вальсі кружляв.
- Яка пара! - хтось тихо сказав.
Я ж сиділа в куточку сумна,
Як маленька і горда княжна.

Запроси мене, тату, на вальс.
Хай із заздрістю скажуть про нас:
- Ти поглянь, як вона підросла.
Ой, красуня! Ой, справжня весна!

Мене тато на руки підняв
І як вихор весняний кружляв.
Я мов ангел літала вгорі -
Як я дякую, тату, тобі.

Запросив мене тато на вальс.
Якось з ніжністю так прошептав:
- Не дитина - маленька княжна,
Найчарівніша в світі весна.

Відцвіла вже дитинства весна.
Панна юність прийшла мов княжна.
Закружляв мене бал випускний.
Ти чого такий, тату, сумний?

Запроси мене, тату, на вальс.
Хтось із заздрістю скажуть про нас:
- Ви погляньте на дівчину цю!
Спробуй з батьком отак потанцюй!

Не одна відцвіте ще весна.
Свого князя все ж знайде княжна.
Нас весільний запрошує вальс -
Я іду, рідний тату, до Вас.

Запросіть наречену на вальс,
Проведе мама поглядом нас
І згадає немов уві сні
Давній вальс й мої очі сумні.

Мене тато на руки підняв
І мов вихор весняний кружляв.
Я мов ангел літала вгорі -
Як я дякую, тату, Тобі!..

 

* * *

 

Оксана Приймак

А пам'ятаєш?..

А пам'ятаєш, ми були маленькі,
Батьки нас в школу привели?
Пташки у вирій відлітали,
А ми у перший клас ішли.

За руку мами міцно так тримались,
Про школу ще нічого ми не знали,
Було тривожно, ми боялись
І ніжну руку мамину не відпускали.

Хотілось плакати, та всі дивились,
За нас раділи, що вже ми підросли.
І сльози десь в очах згубились,
Ми в школу, гордо голову піднявши, йшли.

Не віриться… бо більше пам'ятаєм:
Лінійка урочиста, випускний у школі бал,
Як у шкільному вальсі вже кружляєм,
Вручають атестати, аплодує зал...

За матеріалами: https://www.facebook.com/
 
 

 

вірші про останній дзвоник та випускників

 

* * *

 

 

Анна Мигайчук

Рідна школо моя

Рідна школо моя, нас щодня зустрічаєш.
Та проходять роки, і пора нам іти.
І сьогодні ти нас у життя, у доросле життя проводжаєш.
Кажеш: "Діти, ідіть у далекі світи!"
І сьогодні ти нас у життя, у доросле життя проводжаєш.
Кажеш: "Діти, ідіть у далекі незнані світи!"

І підемо ми всі, і тебе ми зоставим
На цих учнів малих, щоб тебе берегли.
І у кожного з нас свої будуть важливіші справи,
Тільки ти пам'ятай, що ми учні були.
І у кожного з нас свої будуть важливіші справи,
Тільки ти пам'ятай, що ми учні хороші були.

Та пролинуть роки, і сюди ми прийдемо
І своїх діточок приведем в перший клас.
Як сьогодні, тоді ми одягнені будем святково
І відчуєм, що ти не забула про нас.
Як сьогодні, тоді ми одягнені будем святково
І відчуєм, що ти не забула, рідненька, про нас.

 

* * *

 

СвітЛана

Випускнику...

Прониклись сумом стіни і обличчя, 
Дитинство вже позаду, не вернеш!...
Дорослий світ вас, діточки, покличе
Багатогранний у стежках своїх безмеж!...

І котиться у світ клубком стежина, 
По пагорбах із назвою "роки", 
Лише пишатиметься вами Батьківщина,
І порадіють успіхам батьки!...

Ви наше все! Молитва підсвідома
Нехай Господь за руку поведе
В життя, а ми чекатимем Вас вдома, 
Де, завжди, кожен з вас розраду віднайде!...

У добру путь, достойно і сміливо
Крокуйте, впевненно цінуючи життя, 
Хай Вас зустріне і барвисте і щасливе,
І саме світле мальовниче майбуття!

Стоїть, зітхаючи журливо ваш учитель, 
Що вчив літати наших соколят. 
Учитель став для вас як покровитель,
Для вас – маленьких переляканних малят!

Він пам`ятає ці великі оченята, 
І перші палочки, як хрестики в рядках, 
Хвилини смутку, радості і свята –
Сьогодні спільне відзеркалення в очах!...

Сьогодні, як ніколи, вам не звично, 
Бо відпускає вчителька всіх вас - 
Хороша, добра, чуйна і музична –
Людина, що вела цей клас!...

Безмежно вдячні ми усі з батьками 
За те тепло, яке ми відчуваєм, 
І не опишеш в двох словах, двома рядками, 
Чого ми Вам з душею побажаєм!

А побажаєм сонця вам іскристого, 
І неба неймовірно просто чистого, 
Веселки, яка райдужно всміхається,
І мрії, яка світить і збувається!

Усім-усім - здоров'я нескінченного!
Нехай тут процвітає кожен з Вас!
І жменю щастя - справжнього, щоденного,
До рук кладе його величність час!!!

Горнятко радості і усмішки теплішої, 
Краплину втіхи, неба благодати,
І Божої підтримки найчистішої
Сьогодні щиро хочем побажати!!!

За матеріалами: http://probapera.org/

 

* * * * *


Леонід Дебелий 

Школа

(поезія вчителя)

Школо, чому ти мене обрала?
Чому до тебе я прийшов?
Чому, йдучи, здавалося б, назавжди,
На твій поріг вертався знов і знов?

Ти, як магніт, де таємниця диха,
Де стільки різних, дивних біопіль,
Надій і сумнівів, і злетів, і поразок,
Думок гарячих, поривань, стремлінь.

Ти – моя мрія: храм знання й любові,
Де стверджується всякий, хто туди ступив,
Де душу очищає труд посильний,
Де щем похвал тому, хто заслужив.

Де у борні з недоліками росту
Зроста Учитель, Учень і Творець,
Де зріє гарт, що допоможе всюди
Здолати труднощі, піти на “ВИ”,
На герць.


Ти у мені, як мудра думка й воля,
Нуртуєш виром, звеш уверх й вперед,
Я  ж палко прагну стати у пригоді
ТОБІ – моє покликання і мій Дамоклів меч.
Моя покара, 
Й вища нагорода ...

За матеріалами: http://probapera.org/

 

* * *

 

Леонід Дебелий  

Останній дзвінок

Дзвінок останній продзвенить
Й прощатися з дитинством треба,
Чого ж ти, серденько, щемиш?
Попереду  -  життя і небо!

До нього ж прагнув ти щодня:
Я не дитя, я вже дорослий,
Вже не бридке я каченя,
Вже вище татового зросту...

Було то вчора, як туман:
Шкільне життя, дитячий гамір,
Були то правда чи обман,
Дзвінок – сигнал, на пробу камінь.

Попереду останній крок,
Зусилля розуму і волі,
Попереду один ривок –
Й ти сам на сам:
Лиш ти і воля.

Попереду життя моря,
Бурхливі ріки й океани,
Там тата й мами вже нема,
А вчитель лиш у згадці стане.

І ти, як юне пташеня,
Стоїш на зламі, краю скелі,
Стоїш на кінчику гнізда,
Де звик горнутися до нені...

Дзвінок останній продзвенить:
Пора розправити вже крила,
Востаннє школу облетіть...
Мелодія сумна і мила ...

За матеріалами: http://probapera.org/

 

* * * 

 

Тетяна Чорновіл

Свято останнього дзвоника

В дитинства радісні роки
Вели до школи нас стежки,
Щоб знань отримали запас.
Тепер ми тут – в останній раз!

Правдиву мудрість настанов
Нам вчителі дарують знов,
Любов і щирість без прикрас:
"В щасливу путь! В останній раз!"

Вітання, квіти запашні…
Та трішки посмішки сумні,
Бо на подвір’ї школи клас
Зібрався вже останній раз.

З життєвих непростих доріг
Ще звернем на шкільний поріг,
Та день знаменний цей для нас:
Ми - школярі… в останній раз!

Лінійка. Привітання. Сміх!
Лунає дзвоник не для всіх!
Це свято – нам! Спинися час!
Нехай дзвенить! В останній раз…

 

* * *

 

Тетяна Чорновіл

Напутнє слово вчительки

Прийшли ви ще маленькими до школи,
А вже – чарівні юнки й юнаки!
Хоч, мабуть, не забудете ніколи
Проведені за партами роки!

Було всього: досягнень і мороки,
Колись сумне вже викликає сміх…
Життя готує вам складні уроки,
Та вірю, що засвоїте ви їх.

Що на віку чекає? Слава? Гроші?
Визнання десь, чи в рідному краю?
Бажаю щастя вам, мої хороші!
Не забувайте вчительку свою!

Сьогодні ви - святкові, особливі,
Заквітчані, немов весняний сад!
Вам час в дорогу! Що ж, ідіть щасливі!
Й хоч інколи вертайтеся назад!

Добірку віршів взято з інтернет-ресурсу "Проба пера"

 

 

* * *

 

 

 

Більше віршів про школу на "Малій Сторінці":

Вірші про школу, вірші для детейШкола - надзвичайно важливе місце для формування світогляду і розвитку сучасної людини. Багато відомих людей висловлювали свої думки щодо значення школи, і навіть присвячували шкільному життю свої твори. Нижче пропонуються вірші про школу від відомих українських поетів: Ганни Черінь, Миколи Сингаївського, Марії Пригари, Наталки Поклад, Андрія Лінника, Сергія Воскрекасенка, Павла Глазового, Віктора Насипаного, Грицька Бойка, Лесі Храпливої-Щур, Анатолія Качана, Марії Хоросницької, Михайла Стельмаха, Василя Шаройка, Анатолія Костецького, Оксани Сенатович, Тамара Коломієць та інших.


Останні коментарі до сторінки
«Добірка віршів про останній дзвоник, школу та випускників»:
соня , 2018-05-20 19:36:57, #
Вікуся сокотнюк , 2018-06-11 22:02:26, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 2     + Додати коментар