Дитячі віршики про маму на свято 8 Березня

Василь Грінчак

ЛЮБІЙ МАМІ

Мамо, настала весна,
Квітне верба запашна,
Річка в долині синіє.
Мамо, настала весна, 
Пташечка в полі співає,
Пісня її чарівна
Сонечко вранці стрічає.
Мамо, настала весна,
Квітів нарвали ми з татом
Там, де поляна ясна,—
В тебе ж веснянеє свято!

(зі збірки "Завтра-свято":Київ, "Веселка", 1975)
Малюнок Н. Чернишової)

*****

Наталя Забіла

МАМИНЕ СВЯТО

Восьме березня настало —
Славне свято всіх жінок.
От сьогодні ми й позвали
Наших мам у дитсадок.
Кожній мамі подарунки
Готували малюки:
Малювали ми малюнки,
Вишивали килимки.
Ще й розписаний квітками
Написали ми плакат:
«Хай живуть хороші мами
Всіх дівчаток і хлоп'ят!»

(зі збірки "Мамине свято":
Київ, "Веселка", 1987)

*****

Грицько Бойко

ПРИВІТАННЯ МАМАМ

Ми з квітками і з піснями
Зустрічаєм свято мами.
Із весною всіх вітаєм
І щасливих свят бажаєм!

Спасибі вам і за роботу,
За руки ваші і турботу,
За те, що вдома повсякчас
Ви так піклуєтесь про нас.

(зі збірки "Мамине свято",
Київ, "Веселка", 1987)

* * *

Світлана Пасенюк

МАМИНЕ СВЯТО

Сьогодні свято наших мам -
Ясне, дзвінкоголосе.
І горобців веселий гам,
І березнева просинь.

Надворі ще сніжинок літ,
Та на душі тепліє.
Я мамі простягну букет,
Вона йому зрадіє.

Букет не з лілій,
           не з троянд -
Простий і дуже скромний.
Пухнастих котиків гілля
Весною дім наповнить.

У мами усміх на устах,
Ласкаві теплі руки.
Нехай легким твій буде шлях,
Не буде хмар розлуки.

Хай буде сонце і тепло.
В твоїй щасливій долі.
- Спасибі, мамо, за добро, -
Скажу я їй сьогодні.

Спасибі, мамо, за добро
І за тепло, й за ласку.
І за усміхнене чоло,
І за вечірню казку.

* * *

Марія Дем’янюк 

ДО 8 БЕРЕЗНЯ

І несе мамі Максим
Найсолодший апельсин,
Бо казав Максимку тато,
Що сьогодні в мами свято.
Говорили й на уроці
Про жіночий день у році.
“Я матусю і сестричку
Поцілую радо в щічку,
Буду їх оберігати,
Подарунки дарувати,
І знайду я швидко змогу
Їм прийти на допомогу.
Та не лише у це свято,
Днів таких буде багато!”

За матеріалами: Марія Дем’янюк. Поетична збірка «Світань». Хмельницький, 2020 р.

ПОМІЧНИЦЯ

Поглядаю, поглядаю
У вікно частенько,
Дожидаю, дожидаю
Із роботи неньку.
І на кухні, і в світлиці
Підмела, прибрала,
І водиці із криниці
Два відра набрала.
І посуду перемила —
Буде рада ненька.
Прийде — скаже: —
Ти стомилась,
Відпочинь, рідненька.

(зі збірки "Мамине свято":
Київ, "Веселка", 1987)

*****


Степан Олійник

НАШІ МАМИ

Пам'ятаймо, любі діти,
Пам'ятаймо завжди з вами,
Що для нас в усьому світі
Найдорожчі — наші мами!
Нам, маленьким і дорослим,
Все дають вони з любов'ю:
Ніжне серце, світлий розум,
Силу нашому здоров'ю.
Як ставали ми на ноги,
Перший крок наш був — до мами!
Радість маєм чи тривогу —
Серце мами завжди з нами.
Де сини її та дочки —
Завжди там вона думками.
Пишем в класі ми на дошці
Наше перше слово — мама!
Найдорожчі мамі діти.
Дітям мама їх — так само.
Треба вчитись і робити
Так, щоб радувати маму.
А як вивчитесь з літами,
Вдячні мамі за турботу,
І поїдете від мами
В іншій край десь на роботу —
Хай усі запам'ятають:
І листи, і телеграми
Шліть туди, де їх чекають,
Виглядають ваші мами!

(зі збірки "Мамин день":
Київ, "Веселка", 1986)
 

*****
 

Дмитро Павличко

ВЕСНА

До мого вікна
Підійшла весна,
Розтопилася на шибці
Квітка льодяна.
Крізь прозоре скло
Сонечко зайшло
І поклало теплу руку
На моє чоло.
Видалось мені,
Що лежу я в сні,
Що співає мені мати
Золоті пісні,
Що мене торка
Ніжна і легка,
Наче те весняне сонце,
Мамина рука.

(зі збірки "Мамин день":
Київ, "Веселка", 1986)

Валентина Ткаченко

МАМУ ДУЖЕ Я ЛЮБЛЮ

Перший промінь засвітився
У віконечку у нас.
Мама встала, брат підвівся,
І мені вставати час.

Застилаю ліжко вміло,
Підбиваю подушки.
Узяла пахуче мило
І вмиваюсь залюбки.

Ну, а де це мій гребінчик?
Зараз  кіску розчешу
І на самий її кінчик
Туго стрічку пов'яжу.

Мама бант в'язать навчила.
Маму дуже я люблю.
Мама ніжна, мама мила...
Я для неї все зроблю.

В плаття я нове вберуся,
У дворі нарву квіток:
«До побачення, матусю,
Я побігла в дитсадок!»

Мама теж виходить з двору
І на поле поверта.
Жде її в ранкову пору
В росах нива золота.

*****

Скрізь електрики вогні.
Видно все село мені.
У ромашковім віночку
Я прибігла з дитсадочка.

В нас новий просторий дім,
Світло й затишно у нім.
Ні пилиночки немає —
Мама в домі прибирає.

Ось ганчіркою в руці
Витира диван, стільці,
І столи, і табурети,
І дверцяточка буфета.

Потім   синьку  розведе,
Піч рівненько підведе.
Мамі  я допомагаю —
Хатні квіти поливаю.

На помості чистім, білім
Простелю доріжку-килим.
Чисто й затишно у нас.
Ви зайдіть, як буде час!

*******

Я давно абетку знаю
І умію рахувать.
Та погано ще читаю,
Та не вмію слів писать.

Тож за стіл сьогодні сіла
І пишу так довго я.
Тільки й досі не зуміла
Написать своє ім'я.

Вийшло «О» якесь бокате...
«Л» і «Я» злились в одне...
І мені говорить мати:
— Це писання неясне.

Ось рукою вже моєю
Мама вміло повела.
Стільки слів разом із нею
Написати я змогла.

Букви виструнчились прямо,
І милуюсь ними я...
Ой, хороша ж моя мама —
Перша вчителька моя!

*********

Ви б побачили узори
Вишиває мама як!
Колоски, та сині зорі,
Виноград, рожевий мак.

Ось відрізала тканину,
Голку вибрала тонку.
Мама каже: «Скатертину
Хочу вишить дитсадку...»

І виводить сині сливи,
Ніби справжні, хоч зірви!
То листки, то груші — гливи,
Смужки свіжої трави.

Срібна голка так і сяє...
Я дивлюсь — не надивлюсь.
Я нитки в клубок мотаю,
Вишивати теж учусь!

(зі збірки "Маму дуже я люблю":
Київ, «Дитвидав», 1962 р.)