Валентина Каменчук
ЗАЙЧИКОВІ ВУХА
Сіє, віє, завіва
Снігом завірюха,
А у зайчика, хоч плач,
Змерзли дуже вуха.
Він і валянки узув,
І вдягнув кожуха,
А з-під шапки, ну хоч плач,
Виглядають вуха.
— І чого ти зажуривсь? —
Цокотять синички,—
Ти б собі вдягнув на вуха
Теплі рукавички!
За матеріалами: Валентини Каменчук. "Носять зайчики гостинці". Вірші. Художник Олесь Ткаченко. Київ, "Веселка", 1981 рік, 16 с.
* * *
Валентина Каменчук
ЗАМЕТІЛЬ
Цілий день
Заметіль
Слала лісові
Постіль.
А коли прослала —
Вечеряти стала
І мене почастувала
Пиріжком з льодинкою,
А сама пішла додому
Білою стежинкою.
* * *
КОВЗАНКА
Ковзанку
З води
Збудували
Холоди.
Взявши крила
В білі боки
Танцювали там
Сороки.
Білки, лиски і зайчата
Вчились їздить
На санчатах.
Не ловив і вовчик гав —
На льоду пісні співав.
Так цікаво,
Так завзято,
Що забудеш
їсти й спати!
Аж ведмедик клишоногий
Вухо висунув
З берлоги!
* * *
НОВОРІЧНА ПІСЕНЬКА ВОВКА
Під Новий рік
Маленький вовк
Кожух вдягнув
І в ліс пішов.
Як через ліс
Чимчикував,
Таку він
Пісню заспівав:
— Я добрий вовк,
Я щирий вовк!
Душа у мене —
Чистий шовк!
В мене очі меткі,
В мене ніжки прудкі.
В мене зубки гострі.
Можу йти! Хочу йти
До малечі
В гості!
Я пісень багато знаю
Ще й на скрипці
Добре граю.
Всіх, хто схоче,
Я охоче
На санчатах покатаю.
За матеріалами: Валентина Каменчук. "Чому ведмедик зажурився?". Вірші для дітей. Художник Олександр Кошель. Київ, видавництво «Веселка», 1991 рік, 40 с.
Більше віршів про зиму на нашому сайті:
Більше віршів Валентини Каменчук на нашому сайті:
