Ганнуся
БІЛИЙ РОМЕН
Завантажити текст твору (txt.zip)
Коли воскрес Спаситель — пішли до нього на поклін усі квіти землі.
Розкішні троянди, солодко запашні фіалки, білі пишні лілеї і безліч інших чудових квітів з любов'ю оточили Воскреслого.
Усі вони вдячними кадильницями підносили аромати свої Воскреслому Богові, всі поспішали до Нього, несучи в дар земну красу.
Найпізніше за всіх прийшла простенька квіточка з білими, не рівно складеними навколо золотого серденька пелюстками.
Вона соромливо стала осторонь інших розкішних квітів, відчуваючи в глибині свого серця сльози болю й сорому за свій убогий простенький одяг...
З великою любов'ю, відданістю і милосердям глянула квіточка в очі Спасителеві і затремтіло її маленьке серце з радощів, що Він воскрес.
І спитав Воскреслий:
— Чому ти запізнилася, дитинко, і чому так не рівно складені пелюсточки твої?
Нічого не відповіла скромна квіточка, ще дужче затремтіли пелюстки її.
І сказав Спаситель:
— Велика скромність у малому! Віднині ти будеш квіткою милосердя.
Від того часу проминула довга низка років...
Ще й досі іноді ходять вулицями наших міст дорослі й діти з карнавками в руках і приколюють на груди біленьку квіточку всім, хто дає пожертву.
Збір цей зветься «Білий ромен», а зібрані гроші йдуть на лікування хворих на страшну хворобу, що зветься сухотами.
Отже квітка милосердя в міру сил своїх стає на боротьбу зі страшним бичем людства.
За матеріалами: "Писанка. Нашим дітям на чужині великодній подарунок." Кооперативне видавництво «Заграва». Гайденав, 1946 р., стор. 12.