Галина Демченко, "Як одягнувся кіт" (віршована казка)


Галина Демченко

ЯК ОДЯГНУВСЯ КІТ

 

Нишком будете сидіти? 
Розкажу вам казку, діти.


Галина Демченко, Як одягнувся кіт, віршована казка

В давнину, в далекім-краю — 
саме де, не пам’ятаю — 
без одежі, без чобіт 
жив на світі бідний кіт.
І ніхто того не знав, 
як сердешний горював.
Часто-густо плакав кіт: 
в холод замерзав, як лід, 
а в жару спікався так, 
що червоний був, як рак.

 
Галина Демченко, Як одягнувся кіт, віршована казка
 
До зеленої верби 
кіт подався із журби.
Під вербою став і просить:
 
— В тебе листя більш ніж досить. 
Шию з листя піджак,
а на ніжки — панчішки...
Позавидує всяк! —


 

Як пошив, одягся кіт
і скликає на обід:
барана і всю рідню,
і корову, і свиню,
а також покликав
півня та індика.

Стали гості їсти, пить,
почали піджак хвалить.
Півень зразу „Ку-ку-рі-ку!
Ще не бачив зроду-віку!“
А індик: „Булди! Булди!
Ой води мені, води!"
Дай мені, прошу, хоч трішки,
я зроблю собі панчішки
і зроблю собі піджак,
та й ходитиму отак.
Здивувалася верба:
—    Листя для котів хіба?
Але вже коли так треба,
відпущу його для тебе.
Аж підскочив кіт зраділо,
замурчав і ну за діло.
Сів і шиє на пеньку.
Пісеньку веде таку:
—    Оце так, 
оце так!
І баран протяжно: „Бе-е, 
не впізнать тепер тебе-е!“
І корова хвалить: „Му-у, 
до лиця піджак йому-у!“
А свиня все їла, 
тож і не хвалила.
 
Галина Демченко, Як одягнувся кіт, віршована казка
 

Ось на другий день ізрання 
вийшов кіт на полювання.
Йде, пишається собою...
А вже осінь за горою 
хазяйнує. Хто не знав, 
що у неї безліч справ?

Обійти усі сади, 
скласти в кошики плоди; 
вчасно овочі зібрати, 
під озимі ще зорати; 
скільки-но пташиних зграй 
спорядити в теплий край; 
неодмінно розписати 
на деревах їхні шати... 
Ходить осінь лісом, гаєм, 
різні барви підбирає. 
Відшукалась для кота 
в неї фарба золота.
Стала і малює, поки 
не пожовкли спина й боки. 
І як тільки пожовтіли — 
по листочку й облетіли, 
як з верби тієї наче. 
Кіт-бідак стоїть і плаче.
А тоді вже голяка 
він біжить до гусака.

 

Галина Демченко, Як одягнувся кіт, віршована казка


Біля нього став і просить: 
— В тебе пір’я більш ніж
                      досить.
Дай мені, прошу, хоч
                      трішки.
 
Я зроблю собі панчішки
і зроблю собі піджак.
Та й ходитиму отак...—
А гусак: — Чого схотів?
Хіба пір’я для котів?
Але вже коли так треба,
відпущу його для тебе.
Аж підскочив кіт зраділо,
Замурчав і ну за діло:
сів і шиє на пеньку,
пісеньку веде таку
— Оце так,
        оце так!
Шию з пір’я піджак,
а на ніжки — панчішки...
позавидує всяк!—
Як пошив, одягся кіт
і скликає на обід:
барана і всю рідню,
і корову, і свиню,
а також покликав
півня та індика.

 

Галина Демченко, Як одягнувся кіт, віршована казка


Стали гості їсти, пить,
почали піджак хвалить.
Півень зразу: „Ку-ку-рі-ку!
Ще не бачив зроду-віку!“
А індик: „Будди! Будди!
Ой води мені, води!“
І баран протяжно: „Бе-е, 
не впізнать тепер тебе-е!“
І корова хвадить: „Му-у, 
до лиця піджак йому-у!“
А свиня все їда, 
тож і не хвалила.

Ось на другий день ізрання 
кіт іде на полювання, 
хвіст задерши догори.
Аж це яструб — шасть згори! 
Яструб думав, що гусак, 
та як схопить за піджак! 
Тільки слід лишив на спині 
і піднявся в хмари сині.

 

Галина Демченко, Як одягнувся кіт, віршована казка

 

З болю й ляку кіт завив.
Біг — панчішки погубив.
Сів та й плаче коло хати.

Аж біжить Рябко кудлатий.
Кіт — до нього, став і просить:
—    В тебе шерсті більш ніж досить. 
Дай мені, прошу, хоч трішки.
Я зроблю собі панчішки 
і зроблю собі піджак.
Та й ходитиму отак...—
Пес махнув хвостом: — Не дам, 
я в морози мерзну й сам! —
І пішов. Та в цю хвилину 
кинувся Сірко з-під тину:
—    Ти чого тут? Гав! Гав! Гав!
Ти у мене кістку вкрав!
— Гр-р! Не брав я, відчепись!!—

 

Галина Демченко, Як одягнувся кіт, віршована казка

 

Тільки шерсть летить від них.
Поки галас не затих,
шерсті кіт напхав торбину
та швиденько — у хатину.
Сів і шиє у кутку.
Пісеньку веде таку:
— Оце так,
      оце так!
Шию з шерсті піджак,
а на ніжки — панчішки...
Позавидує всяк!

 

Галина Демченко, Як одягнувся кіт, віршована казка


Як пошив, одяг бідак
і виходить до собак.
А вони тут: „Гав! Гав! Гав!
Так це ти нас обібрав?
Віддавай піджак мерщій!
Віддавай піджак мерщій! 
Віддавай! Піджак не твій!“
І — погнались за котом.
Кіт навтіки. Круть хвостом — 
і на дерево. Відтоді 
й не живуть вони у згоді.
Кіт на одяг вже не просить: 
шерстяний і досі носить.

 

Галина Демченко, Як одягнувся кіт, віршована казка

 

Оце й казочка вся 
Харитона дідуся. 
Слухайтеся маму, тата — 
розкажу казок багато.


За матеріалами: "Соняшник", ілюстрований місячник для дітей. Малюнки Г. Карлова. Редактор — Петро Волиняк. Торонто, Канада. №4, жовтень - листопад, 1959, стор. 6 - 13. 

 

Більше творів Галини Демченко на нашому сайті:

Маленькі дитячі оповідання Галини Демченко
Добірка коротеньких оповідань Галини Демченко: "Зима", "Спасибі лісникові!", "Красно дякуєм за хліб!", Калинка", "Горобина".
 
 
 
 
 
 
 
 
Ілюстровані загадки-віршики Галини Демченко
Віршовані загадки з картинками (художник - невідомий) від української поетеси Галини Демченко про ялинку, гриби, корову, павучка, вареники, мак, їжачка, жабку, комаря та песика.

Дитячі віршики Галини Демченко

Веселі віршики-вигадки від Галини Демченко для малят
Веселі дитячі віршики від Галини Демченко з різних збірочок: "Як одягнувся кіт", "Зажурилась білочка", "Мишенята-кухарята", "Сидить котик на припічку", "Рукавиці", "Коники-музика", "Панчішки", "Новосілля", "Водичка", "Калачі", "Білочка", "Таня", "І нащо хвоїнки?", "Ялинка", "Юрасева іграшка", "Боровичата", "Тане сніжок", "Весняні струмочки". 

Останні коментарі до сторінки
«Галина Демченко, "Як одягнувся кіт" (віршована казка)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми