Галина Демченко
ЗАГАДКИ
Якось ішла я гаєм,
аж зайчик вибігає.
З лукавими очима,
з мішечком за плечима,
прудкий, мов колобок, —
по стежці скок та скок.
Побачив він мене,
та в ліс як дремене!
Як зайчик налякався —
мішечок розв'язався,
і загадки в травиці
розсипав між ялиці.
А я їх позбирала
і діткам загадала.
Ану лиш, маленята,
ви, знаю, молодці,—
хто зможе відгадати
всі загадки оці?
* * *
Що за гостя в нас така —
і зелена, і струнка,
сяє зірка угорі,
на гіллячках—ліхтарі,
і ростуть на ній не шишки,
а цукерки та горішки?
(Ялинка)
* * *
І великі і малі
повдягалися в брилі,
і дощу ці одноніжки
не бояться анітрішки;
ліс — улюблений їх край.
А як звуться — відгадай.
(Гриби)
* * *
Спереду — рогач,
а на хвості квач;
огрядна, боката,
молоком багата.
(Корова)
* * *
А що це за хитрунець
сплів химерний ятірець,
ятірець легкий, як пух,
не для рибок, а для мух?
(Павук)
* * *
Місили, місили,
ліпили, ліпили,
а тоді — хіп
та в окріп!
А вже наостанку —
в масло та сметанку.
Хто зуміє відгадати,
того будем частувати.
(Вареники )
* * *
Одвіте на городі —
барильце та й годі.
В ньому зернят сила
ласунам поспіла.
З меду, зернят та муки
приготують шулики.
Відгадати зможе всяк —
це городній, діти
(Мак)
* * *
Добре в лісі, в глупині
мати хатоньку мені:
затишненьку, тиху, просту,
без віконець, без помосту.
Застелив сухеньким листом
і в хатинці тепло й чисто.
Вдень я сплю, а зайде ніч,
отоді вже інша річ,
я виходжу полювати —
стережись, мишва хвостата!
Не злічу вже, скільки штук
за життя я з'їв гадюк.
Я —колючий, мов будяк,
здавна звуть мене
(Їжак)
* * *
У воді сидить охоче,
та не риба і не рак,
вистромля булькаті очі
і співає: „Кум-квак!"
(Жаба)
* * *
СКІЛЬКИ БУДЕ?
По дорозі цуцик біг.
Скільки цуцик має ніг?
Почали усі лічити.
Десять вийшло у Микити,
а Федько сказав усім:
— Цуцик ніжок має сім.—
Ще лічила довго Люда:
Дві та дві — це ж скільки буде?
* * *
ХТО ЮРАСИКА ВКУСИВ?
Проти сонечка квітник —
тут Юрась гуляти звик,
Зазирав у квітку кожну:
— Чи тебе понюхать можна?
— Нюхай, нюхай, та гляди,
щоб не скоїлось біди,—
шелестить увесь квітник.
Раптом наш Юрась у крик:
— Ой, ой, ой! —біжить щосили,-
мамо, квітка укусила. —
Мама каже: — Укусити
аж ніяк не можуть квіти.
Хто ж ,тоді, — Юрась питає, —
укусив мене? Не знаю.
Чи не можете, малята,
ви Юрасеві сказати?
За матеріалами: Галина Демченко. Загадки та вигадки. Художник - невідомий Київ, видавництво «Державне видавництво дитячої літератури УРСР», 1959, стор. 2 - 14.
Більше загадок на нашому сайті:
Загадки для дітей (різні збірки)
Загадки — своєрідний і дуже давній вид народної творчості. В сиву давнину загадкам надавали магічного значення, вони були пов'язані з культовими обрядами й звичаями, в них помітні сліди первісного світогляду. Вміле одгадування загадок вважалося ознакою розуму і щасливої вдачі. Загадки служили засобом випробовування мудрості, зрілості людини. Згодом вони втратили свою колишню функцію і використовувались як одна з форм культурної розваги.
Більше творів Галини Демченко на нашому сайті:
