Володимир Нагорняк. "Півникова наука" (п'єса для дітей)


Володимир Нагорняк. Півникова наука (п'єса для дітей)

 

Володимир Нагорняк

ПІВНИКОВА НАУКА

 

 

Дійові особи:

В е д у ч и й
С о н е ч к о
П і в н и к   Г о р л о   Г о л о с и с т е
М и ш е н я т к о   К р у т ь
М и ш е н я т к о   В е р т ь

 

 

Завантажити текст п'єси Володимира Нагорняка "Півникова наука" (txt.zip)

 


Дія перша

 

В е д у ч и й (перед завісою)

               Це у нас, в степу, на півдні
               Працьовитий мешкав Півень –
               Півник Горло Голосисте…
               
Звучить легка ранкова музика. Відкривається завіса: неозорий степ.
Посеред степу - хатинка.

В е д у ч и й  (оглядаючи сцену)
               Степ, як степ: повітря чисте…
               
Винирює з неба Сонечко. Освітлює хатинку: два ліжка. На одному спить Півник, на другому - мишенята.

В е д у ч и й 
               Сонце, тільки-но вставало,
               Зразу ж Півника вітало.

С о н е ч к о
               Друзі Півня – Мишенята.
               Сплять ось. Можете впізнати.
               Чули, мабуть, їх зовуть
               Розвеселі Верть та Круть.
               
Півник прокидається: встає з ліжка, займається руханкою, умивається, біжить на подвір’я.

С о н е ч к о
               Півник ранок відкриває:
               Мене першим зустрічає;
               Вибігає на подвір’я,
               У росі купає пір’я…

П і в н и к
               Кук-куріку-у-у!!!

В е д у ч и й 
                Сонечко – все вище й вище –
                На подвір’я йде, на вишні
                І вітає цілий світ…

П і в н и к
                Кук-куріку-у-у!!!

С о н е ч к о
                Чую, Півнику, привіт!

В е д у ч и й 
                Потім – це вже спересердя –
                Піднімає Крутя й Вертя.
                
Сонце  будить  Мишенят.

С о н е ч к о
                Годі, ледарі, вам спати –
                До роботи час вставати!
                
Круть та Верть неохоче прокидаються, спроквола виходять у двір.

К р у т ь  
                Круть – це я…

В е р т ь
                Верть – це я…
                
Раптово вбігають в хатинку, хапають великі ложки.

К р у т ь  
                Це – моя!

В е р т ь
                А це – моя!
                

К р у т ь   (роздратовано, до Півника)

                Довго їжі ще чекати?!

В е р т ь
                Можем трішки й погуляти.
                Недалечко. Біля хати.
                
Побігли. Півник мовчки порається по господарству.

В е д у ч и й 
                Півню ж – ліжка застелити,
                Квіти в горщиках полити,
                І зварити щось поїсти –
                Ні на хвильку не присісти!

С о н е ч к о
                І подвір’я підмести,
                І водиці принести!..
                Круть та Верть – гайда із хати…
                

В е д у ч и й 
                Поспівати, пострибати
                І побавитись охочі
                Аж від ранку й аж до ночі.
                  

П і в н и к (розсердившись)
                Так робити не годиться –
                Зовсім можуть розліниться!
                Ач,взяли собі за моду –
                Ні за віник,ні за воду...
                Крутю! Вертю!
                
Не докликавшись Мишенят, Півник іде в сад і натрапляє там на пшеничний колосок.

 

 

Володимир Нагорняк. Півникова наука (п'єса для дітей). Ілюстрації Юрія Васнєцова.

 


В е д у ч и й 
                Півник вийшов у садок
                І знайшов там …  колосок…


П і в н и к
                Крутю! Вертю! К-кук-куріку-у-у!!!
                
Підбігають розвеселі Мишенята.

К р у т ь  
                Чого кликав нас кажи!
                

В е р т ь
                Що знайшов там покажи!
                

П і в н и к
                Ось зайшов я у садок
                І знайшов там колосок.
                Що з ним будемо робити?
                

К р у т ь  
                Чув  я – треба змолотити…
                

П і в н и к
                Хто ж змолотить?  
                

К р у т ь   (заперечливо)
                Ні, не я!
                

В е р т ь (заперечливо)
                Це робота – не моя!
                
Побігли гратися. Півник починає молотити колосок.

В е д у ч и й 
                Півник вміє все робити.

С о н е ч к о
                Не уперше й молотити:
                Виграє в руках ціпок!
                Ось зерно уже в мішок
                Поскладав…
                

В е д у ч и й 
                …А  Мишенята
                Сновигають коло  хати.
                
З’являються захекані Круть і Верть.

К р у т ь  
                Справи як тут? 
                

В е р т ь                   
                Як тут справи?
                

П і в н и к
                Змолотив…
                

К р у т ь   (заглядає в мішок)                          
                Ага, на славу!

В е р т ь
                Тепер відправить
                Зерно треба до млина,
                Щоб змололи там сповна.

П і в н и к 
                Хто відправить?
                

К р у т ь  (заперечливо)
                Ні ,не я!
                

В е р т ь (заперечливо)
                Це робота – не моя!
                
Побігли знову. Півник бере мішок і несе його.

С о н е ч к о (співчутливо)
                Взяв мішок він на крило
                І поніс через село.
                

В е д у ч и й 
                У млині зустрівся з Хортом:
                Все змолов найвищим сортом.
                

С о н е ч к о (до Півника)
                Відпочинь…
                

П і в н и к
                Де взяти часу?                                                                         
                У дорогу рушу зразу!

В е д у ч и й 
                Знову – лантух на крило,
                Й пішки через все село…
                
Півник  з  мішком  іде  через  село.

С о н е ч к о 
                Ось,уже він на подвір’ї,
                А від млива – біле й пір’я!
                
Підбігають Круть та Верть,заглядають у мішок.

К р у т ь  
                А змолов як – наче сніг! 
                

В е р т ь
                А багато!..
                

К р у т ь  
                Повен міх!
                

В е р т ь
                Треба тісто замісити…
                

П і в н и к
                Хто бажає це зробити?
(до Крутя)      Може,ти?

К р у т ь  
                О ні,не я!

В е р т ь           
                Це робота – не моя!
                
Мишенят – як вітром здуло. Гасають. Півник же розпалює грубку, замішує тісто, рве вишні та робить пиріжки.

С о н е ч к о  
                Наче вітер -  коло хати
                Знов гасають Мишенята.
                

В е д у ч и й 
                Півник тісто замісив.
                Півник пічку розпалив.
                В піч ладнає пиріжки…
                

П і в н и к
                Хай рум’яняться боки!
                

В е д у ч и й  (до Сонечка)
                А нероби?.. Бачиш їх?
                

С о н е ч к о
                Бачу грища… Чую сміх…
                

В е д у ч и й 
                Ці ледащо… Де ж вони?
                

В е р т ь (голос за сценою)
                Круте, де ти?!
                

К р у т ь   (голос за сценою)
                Дожени-и!!!
                

С о н е ч к о (з осудом)
                Цілий день одне лиш знають –
                Лайдикують…

В е д у ч и й  (з осудом)
                Ще й співають!..


Перша  пісня  Мишенят
                
1.  Ми – веселі Мишенята;
    Нас нікому не спіймати.
    Довгі маємо хвости –
    Мишенята хоч куди.
    Як закрутимо хвости –
    Мишенята хоч куди!
    
2.  Ми – веселі Мишенята;
    Просим пісеньку співати.
    Хай позаздрять нам коти:
    Я – ховаюсь,ти – веди;
    Я – ховаюсь,ти – веди:
    Хай позаздрять нам коти!
    
3.  Ми – веселі Мишенята;
    Навчимо і вас гуляти.
    Стане весело і вам:
    Пам-па-рам-па-пам-па-рам!
    Пам-па-рам-па-пам-па-рам! –
    Стало весело і вам!
    Закривається завіса.

 


* * *

 

 

Володимир Нагорняк. Півникова наука (п'єса для дітей). Ілюстрації Юрія Васнєцова.

 

 

Дія  друга

Півник порається біля печі, потім підходить до столу. Витирає піт з обличчя та стіл. Вбігають Мишенята та прожогом всідаються за стіл.
Півник  виймає з печі  пиріжки.

П і в н и к (про себе)
                Стіл прибрав…

В е д у ч и й  
                А за столом
                Круть та Верть сидять рядком!
                

С о н е ч к о 
                З печі Півник залюбки,
                Ось, виймає пиріжки…
                

В е д у ч и й  (в захопленні)
                А який у хаті дух – 
                У-ух-х!
                
Півник кладе пиріжки у мисці на стіл. Сідає на лаву. Мишенята і собі потягнулися за пиріжками.

П і в н и к (до мишенят)
                Ні, стривайте! Підождіть!
                Ви таке мені скажіть,
                Хоч і всілися в рядок:
                Хто побачив колосок?

К р у т ь  
                Ти знайшов…
                

В е р т ь 
                Наш дорогенький…
                

К р у т ь  
                Пиріжки твої смачненькі…
                

В е р т ь
                І пухкенькі…
                

К р у т ь  
                Диво з див!
                

П і в н и к
                Колосок хто змолотив?
                

К р у т ь  
                Ти все, Півнику, все ти…
                

П і в н и к
                До млина кому нести
                Довелося на горбі…
                

В е р т ь
                Та тобі-тобі-тобі!..
                

К р у т ь    
                Тобі…

П і в н и к
                Де ж були ви?!
                

К р у т ь  
                Ми?..
                

В е р т ь
                Гуляли…
                

П і в н и к (з докором)
                А за стіл вже й посідали?!
                Ні – на цей раз! – вибачайте,
                Та мою науку знайте,
                Пам’ятайте завше й скрізь:
                Хто працює, той і їсть!
                

К р у т ь  
                Ми ж на вулиці були…
                

В е р т ь
                Ми гуляли…
                

К р у т ь    
                Ми… Пішли!..

Принишклі Круть та Верть встають із-за стола, виходять.

Співають пісню. 

 

Друга  пісня  Мишенят

1.  Ми – сумненькі Мишенята;
    Щось не хочеться гасати.
    Вийшло боком нам грання:
    Верть – це він,
    А Круть – це я!
    Круть – це він,
    А Верть – це я;
    Вийшло боком нам грання!

2.  Ми – сумненькі Мишенята;
    Огляніться – наша хата;
    А яка була сім’я:
    Верть – це він,
    А Круть – це я;
    Круть – це він,
    А Верть – це я; 
    Ми без Півня – не сім’я!

Закривається  завіса.

 

 
* * *

 

 

Володимир Нагорняк. Півникова наука (п'єса для дітей). Ілюстрації Юрія Васнєцова.

 


Дія  третя

 

В е д у ч и й  (перед завісою)
            Приїжджав і я в село,
            Де недавно це було;
            І заходив у садок,
            Де знайшли той колосок…
            
Звуки ударів ціпами. Відкривається завіса. Мишенята Круть та Верть закінчують молотьбу. Збирають зерно в мішки.

В е д у ч и й  (здивовано та захоплено)
            О, приємна новина!
            

В е р т ь (витираючи піт)
            Змолотили…
            

К р у т ь   (витираючи піт)
            До млина!
            

В е д у ч и й 
            Круть – свій лантух на плече;
            Верть – свій лантух на плече;
            Сонце гріє, не пече…
            

С о н е ч к о
            У млині зустрілись з Хортом –
            Той змолов найвищим сортом;
            Відпочить?..
            

В е р т ь
            Не маєм часу!
            

К р у т ь  
            У дорогу рушим зразу!
            

С о н е ч к о
            Поспішають Мишенята.
            

В е д у ч и й 
            І куди ж?
            

С о н е ч к о
            Куди?! До хати.
            В хаті Півник їх чекає.
            Вперше він відпочиває…
            
Мишенята біля хати. Обтрушуються. Потім працюють: розпалюють грубку, замішують тісто, рвуть вишні, ліплять пиріжки.

В е д у ч и й 
            Круть вже тісто замісив,
            Верть вже пічку розпалив…
            
Мишенята ліплять та саджають пиріжки на вогонь.

С о н е ч к о 
            В піч саджають пиріжки…

В е д у ч и й 
            Роблять все це залюбки;
                                  

С о н е ч к о 
            А який у хаті дух –
            У-ух-х!..

Верть витирає стіл. Круть виймає пиріжки з печі. Кличуть Півника, сідають утрьох за стіл.

К р у т ь  
            Любий Півнику, сюди!..

В е р т ь
            Будь ласкавий, підійди!.. 
            
Півник підходить до столу.

К р у т ь  
            Знали ми одне – гасати...
            

В е р т ь
            Тільки ж треба…
            

К р у т ь  
            Міру знати!
            

В е р т ь
            Вибач,друже! 
            

К р у т ь   
            Вибач,друже!
            

П і в н и к
            Розумію – досить слів…

К р у т ь  
            Покуштуй-но пиріжків!
            
Півник бере пиріжок, їсть.

П і в н и к
            Скуштувать – не хитра штука…
            

К р у т ь  
            Півнику, твоя  ж  наука!
            

В е р т ь
            І уклін тобі за неї!
            

П і в н и к(розчулено) 
            Будьмо дружною сім’єю!
            

С о н е ч к о (до Півника)
            Як тепер у них робота?
            

П і в н и к
            З’їв один – і ще охота!
            
В е д у ч и й  
            Хвалиш друзів по заслузі? 
            

П і в н и к
            Молодці у мене друзі!
            Мишенята, хоч куди!
            Ой, наївсь… Нап’юсь води!
            

К р у т ь  
            Любий Півнику, сиди…
            

В е р т ь
            І нікуди не ходи…

К р у т ь  
            Ми із нашої криниці
            Принесем тобі водиці!
            
Круть та Верть беруть відра та, виходячи, співають.

 

Третя пісня Мишенят

1.  Ми – веселі Мишенята,
    Годі нам байдикувати,
    До роботи – залюбки;
    Їжте, діти, пиріжки;
    Розкошуйте, малюки,
    Їжте наші пиріжки!
    
2.  Ми – веселі Мишенята,
    Вчіться з нами працювати;
    Разом з Півником сім’я;
    Круть – це він,
    А Верть – це я;
    Верть – це він,
    А Круть – це я;
    Разом з Півником сім’я!  
    
3.  Ми – веселі Мишенята;
    Подружімося, хлоп’ята;
    І дівчатка любі нам –
    Пам-па-рам-па-пам-па-рам;
    Пам-па-рам-па-пам-па-рам –
    І дівчатка любі нам!

 

      Кінець вистави.   

 

Володимир Нагорняк. Півникова наука (п'єса для дітей).   

 

П'єсу люб'язно надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 

Дивіться також на "Малій Сторінці":

Володимир Нагорняк. Дитинства теплими стежками. Вірші для дітей.
 

У цьому розділі зібрані поезії Володимира Нагорняка для дітей - його графічна та звукова абетки, вірші про Україну, та про пори року, безконечники, забавлянки та багато інших цікавинок.


Останні коментарі до сторінки
«Володимир Нагорняк. "Півникова наука" (п’єса для дітей)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми