Володимир Даник. Шахи – деякі аспекти гри..

Володимир Даник

ШАХИ – ДЕЯКІ АСПЕКТИ ГРИ... 

Шахи – цікава, захоплююча гра... Можна сказати, що це до певної міри – модель життя! Вступаючи у гру, ми приймаємо рішення... Ми ризикуємо. Чи навпаки виявляємо обережність. Ми – живемо! А отже збагачуємось яким не яким, а досвідом.
Та і життя схоже... на шаховий поєдинок... Але життя – це роки і роки! А шахова партія – це певний... і не такий вже великий інтервал часу. Отож і привабливість – не такої вже і простої шахової гри!
І ще такий момент. У кожного з нас – дуже різні можливості. У когось більші, у когось менші. А учасники шахової гри?! Перебувають... ніби у рівних умовах. 
Хоча і не зовсім рівних. Для звичайних любителів цієї цікавої гри ніби і немає різниці, якими саме фігурами грати – білими чи чорними. А, скажімо, для гросмейстерів це значення має. Граючи білими фігурами, у досвідченого шахіста більше можливостей захопити ініціативу. А отже і перемогти. Хоча і чорними фігурами перемоги теж частенько траплялися.
Можна і провести навіть таку несподівану паралель: на політичній шахівниці білими фігурами грає ніби... провладна коаліція, а чорними – опозиція… Але ж усе дуже швидко може і змінитися!
Отож в учасників однакова кількість фігур, але ж.... одна справа, коли грає хтось такий, що лише засвоїв ази цієї неперевершеної гри. А інша справа – досвідчений шахіст. І бувало, що дехто з гросмейстерів перед початком гри з недосвідченим любителем знімав з шахової дошки одну з своїх фігур – чи слона... чи туру... а то і ферзя! Мовляв, щоб вирівняти шанси. Бо гра грою, а уміння – умінням!
Згадується напружений поєдинок двох видатних шахістів. У одного з них була досить спокійна, виважена манера гри. Дехто називав його манеру гри таємничою. Ходи цього гросмейстера були ніби природними і, здавалося б, передбачуваними. Можна було почути і таку думку, що мало не кожен хід цього шахіста міг би зробити і гравець значно нижчого рівня. Але перемогти цього гросмейстера попри ось такий природний, нібито прозорий стиль довгий час не вдавалося нікому.
Інший видатний шахіст був схильний до ризику, частенько робив ходи ефектні, які приголомшували і суперників, і любителів шахів. Але оці несподівані, неординарні ходи були усе ж добре прорахованими і суперникам у процесі поєдинку спростувати задуми гросмейстера не вдавалося. 
Колись я не без інтересу переглянув цікаву брошуру відомого шахіста, що, як тренер, виховав багато помітних гросмейстерів. На сторінках цього видання було немало яскравих шахових партій, ефектних комбінацій, що не могли не вразити своєю неординарністю і вишуканістю. І запам’яталась думка, висловлена автором книги. Думка про те, що головне у шахах – це не уміння прорахувати свої дії на десяток ходів уперед. Головне – це оцінити позицію. І ту, що нині на шаховій дошці. І ту, що виникне потім.
Але ж і у житті, і у багатьох інших сферах людської діяльності саме це і є найбільш важливим.
Інколи на дозвіллі береш до рук шахову дошку і переглядаєш партії уславлених майстрів цієї гри. Звертаєш увагу на яскраві, оригінальні ходи кожного з учасників поєдинку. Бачиш, наскільки природно і взаємопов’язано розташовані на дошці білі чи чорні шахові фігури. Щось у подіях, що відбуваються, допомагають зрозуміти приведені у книзі чи газетній публікації коментарі. Щось, не прокоментоване, намагаєшся зрозуміти і сам. І взагалі, коли переглядаєш партію, зіграну гросмейстерами, не зайвим буде, переглянувши шаховий поєдинок, з часом знову і знову повернутися до нього. І тоді значно більше з того, що бачиш, стане яснішим і зрозумілішим.
Та і коли придивлятися до виру політичних подій, то далеко не все з того, що бачимо, з того, що є нібито очевидним, можемо для себе усвідомити і зрозуміти. Інколи тільки з часом багато з того, чому ми були свідками, стає ніби відвертішим для погляду і прозорішим для думки.
А оце зазирнув на динамівський футбольний сайт, а там повідомлення про успіх Василя Іванчука. Український шахіст зумів дійти до фіналу у престижному турнірі в Іспанії (місто Леон). На сайті була приведена і одна з переможних партій українця. Чудово! Треба буде обов’язково переглянути.
Бо шахи вчать нас мислити і заново відкривати і простий, і непростий світ, у якому живемо.

Читайте також на нашому сайті:

Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, двічі лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.