Володимир Даник. "Фізики і... лірики"

Володимир Даник

ФІЗИКИ І... ЛІРИКИ 

Тема і важлива, і цікава, і давня. І додам – актуальна і в теперішні часи. Про це писали у своїх творах і такі чудові поети, як Максим Рильський і Борис Слуцький. Писали не для того, щоб повчати. А щоб по-дружньому порадити і застерегти. І думка була проста – техніка… фізика… це дуже добре! Але забувати про духовні здобутки також не варто. І останні кілька років, які прожили ми з вами, переконують – це і справді ж важливо і для окремої особистості, і для держави в цілому.
Так, хтось виявляє себе у фізиці і техніці, а хтось у справах гуманітарних. Та є люди, що їм удається так чи інакше поєднувати ці два напрямки людської діяльності. 

Міг би згадати київського поета Станіслава Шевченка, що немало літ як радіожурналіст натхненно пропагував поезію на Українському радіо. А за освітою він – кібернетик. 
Євгенія Кононенко створила немало цікавих віршів і оригінальної прози, а першу свою вищу освіту одержувала – на мехматі університету. Отож інтерес до наук технічних аж ніяк не заважав цим талановитим людям виявити себе у поезії. А можливо навіть... і сприяв цьому!

Згадую власні шкільні роки. Тоді у мене переважав інтерес... до фізики і математики. Я брав участь у міських і обласних олімпіадах з фізики і математики. І навіть у всеукраїнській та всесоюзній олімпіаді з фізики. Однак...
Однак Олександра Федорівна Романенко, тогочасний завуч нашої школи, що читала у моєму класі російську мову і літературу, якось на одному з уроків щодо мене висловилась так:
– Ось Володя Даник... І математикою та фізикою цікавиться, і твори добре пише! І що цікаво – твори пише чітко згідно складеного плану.
Учителі – люди уважні. І можуть помічати те, що комусь може бути і непомітним.
А те, що у моїх учнівських творах витримувалась певна відповідність щодо наперед складеного плану, то це, мабуть, і не випадково. Бо математику і фізику відносять до точних наук. Отож можливо звідти і... точність. 
У восьмому-дев’ятому-десятому класах ми з Юрою Скальком, сусідом і приятелем з паралельного класу нашої школи, навчалися у Заочній фізико-математичній школі при Київському університеті. У одній з газет були надруковані конкурсні завдання. Ми надіслали свої роботи і були прийняті.

Нам надсилали методички, де був приведений певний теоретичний матеріал і... задачі, які треба було розв’язати. Ми надсилали свої роботи до Києва, їх перевіряли досвідчені викладачі, що потім адресували нам відповіді з оцінками і необхідними коментарями.
Коли ми навчались вже у десятому класі, учасників Заочної фізико-математичної школи запросили на кілька днів до Києва. Були лекції з фізики та математики, що їх нам, тогочасним школярам, читала поважна професура, екскурсії по Київському університету. Було цікаво... 

Одного разу у перерві між заняттями пані Людмила Кованцова, що була завучем згаданої вище школи, запросила до аудиторії спокійного, інтелігентного чоловіка, здається, вже пенсійного віку. Він пропонував нам, юним фізикам і математикам, білети на одну з оперних вистав. Оскільки юні прихильники точних наук перебували у глибоких сумнівах – брати білети чи не брати... іти на виставу чи не йти... – чоловік переконав усіх – таки іти! – не витончено-мистецьким, а відверто-прагматичним аргументом:
– Та ви не подумайте, що нам потрібно білети збути з рук. У нас їх і так... дуже швидко розбирають! Я тут лише тому, що мене про це попросила пані Людмила...
Вистава і справді ж запам’яталась... Здається, це була «Травіата». І на сцені був Анатолій Солов’яненко. 

На відео:   «Травіата». На сцені - Анатолій Солов’яненко.

Більше побувати на спектаклях з участю Солов’яненка у мене потім змоги не було.
Додам лише, що у приміщенні, де проходила вистава (тепер це – Національна опера!), уже через роки і роки мені вручали одну з відзнак «Коронації слова».

Церемонія нагородження переможців конкурсу "Коронація слова-2016" в оперному театрі (м. Києв).

Статтю надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Читайте також на нашому сайті:

Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.