Володимир Даник. "Музика, яка хвилює"

На відео: 37 сонат Людвіга ван Бетховена.

Володимир Даник

МУЗИКА, ЯКА ХВИЛЮЄ...

Музика, написана колись – може хвилювати і тепер. Але потребує свого, вже теперішнього переосмислення. У мистецтві колись і тепер ніби поруч. І настільки поруч, що і відділити їх одне від одного не завжди і удасться.
Скажімо, музику Бетховена я більше уявляв собі як бурю емоцій, що переповнює звуки. Як море звуків, що відтворює і особисту драму композитора, і бурхливі події, що відбувалися тоді навкруг.
А оце нещодавно слухав по радіо його сонати і ця музика здалася мені і вдумливою, і ліричною. І дуже суголосною нашим теперішнім і прагненням, і почуванням. Ну, Бетховен – людина у творчості давно і добре відома. Але відразу ж виникло питання – а хто ж виконавець музики... Музики, що зуміла схвилювати.

На світлині: Професор кафедри спеціального фортепіано Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського, заслужений артист України Юрій Кот.

На відео: Yuri Kot plays Bach-Siloti Prelude in B minor, arr. for piano and orchestra Iryna Aleksiychuk.

І коли дикторка повідомила, що виконавцем був Юрій Кот і що саме у блискучому його виконанні музика і прозвучала, то я відразу ж подумав, що про цього музиканта ще не чув і не читав. А щодо оцінки – блискуче виконання! – то з нею був абсолютно згоден.
Бо інколи чуєш музику у виконанні сучасного музиканта і відчуваєш, що нема у цих звуках подиху теперішніх днів. Що музикант при його немалому умінні орієнтується усе ж на виконання якогось твору у більш ранні часи. Хоч і кимось з відомих майстрів. Але ж мистецтво – це і кардіограма дня, що вирує нині! І це виявляє себе у різних його проявах.
 Можна згадати радянські часи, коли театральні режисери, ставлячи класику, робили п’єси актуальні і звернені саме до сучасного їм глядача. Можна згадати і вислів добре відомого літературознавця про те, що історичні романи при усьому їх заглибленні у події, що відбувалися колись, усе ж спрямовані у великій мірі на те, що відбувається тут і тепер.
Та і згадаймо пісню народну. Бо хвилює ця пісня не тоді, коли її виконання усталене і середньоарифметичне. А тоді, коли співак чи співочий колектив зуміли укласти у пісню щось пережите і глибоко особисте.
То ж і музика, написана десь і колись, має усе ж бути пережитою її виконавцем тут і тепер. Для того, щоб хвилювати слухачів, які сприйматимуть її сьогодні. Чи у залі філармонії, чи біля приймача.  
Та і поезія по суті теж вимагає свого відкриття. Чиясь творчість відкривається для тебе з першого прочитання. Уже з перших почутих чи прочитаних рядків. А до творчості когось з авторів треба подолати певний шлях осягнення і розуміння. І це нелегкий, але ж і потрібний шлях.
Може, саме тому і музика – це ніби жива істота... Яка залежить від миті, від обставин, від настрою. Це ж не набір незворушних нот! Крижаних і закам’янілих. Звичних, а то і просто набридлих. Музика, коли вона справжня, при всій своїй повторюваності – усе ж неповторна! Бо належить і тій миті і тій епосі, коли створювалась, і тій миті і тій епосі, коли звучить. А отже і звучати одна і та ж музика має по-різному. У залежності від миті і від епохи.
Згадалося, як учасники Черкасьного народного хору розповідали, що у Канаді ще у радянські часи слухачі дуже тепло зустрічали пісню «Степом, степом» на слова поета-черкащанина Миколи Негоди. Люди відчули, що це не офіціоз, а глибока і болюча драма української душі. Чи не тому ця пісня тепло сприймається і тепер, коли у Донбасі війна. Оголошена... не оголошена... не в тому річ.  
Отож і пісня, і суто музичний твір мають бути не тінню свого першого виконання, а мають оживати... так, оживати... від живого полум’я людських почуттів!

На відео: пісня "Степом, степом" у виконанні Черкаського народного хору.

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Читайте також на нашому сайті:

Музика

"Музика - це мова почуттів."  (Ліна Костенко)  

Цікаві статті, музичні новини та відео збиратимемо у цьому розділі нашого сайту.