Андрій Малишко, "Вогник" (Максиму Рильському)


Андрій Малишко. Вогник (Максиму Рильському)

 

 

Андрій Малишко

ВОГНИК

Максиму Рильському

До тих країв щоденно поїзди 
Відходять від столичного перону;
Бери тютюн і вірші для їзди,
Хліб-сіль, тарань прив’ялено-солону,
Гачки, й сачок, і вудочки складні,
Та ще нехитро зварену наживку —
І гайда в путь, бо літо в переджнивну 
На плесо вод веде погожі дні.

Біліє там будиночок між трав,
Шумний, привітний, не якась обитель,
В ній друг мій любий здавна проживав, 
Мудрець — у слові, у піснях — учитель.

Ну, словом кажучи, до тих країв 
Свою я душу із піснями вів,
Свої гарячі радості, й надії,
І несповиті думи молодії.
Чи день, чи ніч, чи посвисти зав’юг,
А він мене чекав, великий друг. 
Бувало, поле обів'є сльота,
І вже не літа гілка золота,
А ночі підосінньої година 
Тебе зустріне з поїзда в ліску,
І ти бредеш по мокрому піску 
На вогник той, немов мала дитина,
На вогник той, що жевріє в вікні 
І, тіні розганяючи лякні,
Тебе зове, як зірка понад світом,
Теплом людським і затншком-привітом,

А в хаті тій, лиш ставши на поріг;
Що написав чи тільки бачить міг,— 
Клади дарунком друзям на помості,
В безжурний сміх Герасименка Кості
Чи в щиру мову, повну, як ріка, 
Завзятого Олекси Десняка.

А вже в пізніші літа, по війні,
Тут коло друзів ширшало вдвійні, 
Рибалки і співці прості, не пишні, 
Вслухалися в слова Остапа Вишні,
В Довженкові роздум’я вогняні.
І сміх, і пісня, й думка незатаєна 
Жила, цвіла, як червіньковий діл,
І Катерина рідна Миколаївна 
Садила нас, як голубів, за стіл,
Немов журила, й ставила вишнівку 
Чи й ще чогось рибалкам у мандрівку.

Неначе вчора, все отак було,
Привіти й жарти мов дзвеніли вчора, 
На дворик той весни пливе тепло,
І тихий вечір, і ясінь прозора,

Тут інші люди за вікном живуть,
Та й інші друзі теж, напевне, в колі,
Бо вогник той крізь ночі каламуть 
Усе горить, все блимає поволі,
Як я приходжу. Ніби із кімнати 
Господар вийде гостя привітати, 
Ласкаво-сивий, стане на порозі 
І руку дасть мандрівнику, мені.

Хай вам, Максиме, світить у дорозі,
У темний вечір, в хвищі чи в морозі, 
Той щедрий вогник з ночі в Ірпені.

 

     

За матеріалами: Андрій Малишко. Поетичні твори, літературно-критичні статті. Упорядкування Н. М. Гаєвської. Київ, видавництво «Наукова думка», 1988, стор. 299. 

 

 

Більше віршів Андрія Малишка на нашому сайті:
 
Андрій Малишко, поезії
Андрій Малишко — український поет, перекладач, літературний критик. Постать Андрія Малишка вирізняється глибокою поетичною самобутністю, власним баченням світу, органічним єдинокорінням з народнопоетичною творчістю, інтимним тоном звучання, навіть коли він говорить про світові, загальнолюдські проблеми. А ще — пісенністю своєї лірики, тим, що кожен її рядок бринить за камертоном української народної пісні.

Останні коментарі до сторінки
«Андрій Малишко, "Вогник" (Максиму Рильському)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми