Валентина Бондаренко
СЮРПРИЗ
Цвіркун Кузьма жив у бабусиній хаті під піччю. Коли двері відчинялись, до хати вкочувала хвиля холодного повітря. «Бр-р-р! І чому б тим людям не сидіти під піччю, де так гарно — тепло і темно? Невже надворі краще?» — думав цвіркун.
І захотілося йому надвір. Онучок Іванко якраз одягався, тож цвіркун хутенько стрибнув на комір теплого кожушка.
— Я пішов, бабуню, — сказав хлопчик.
— І я теж, — просюрчав Кузьма.
За порогом Іванко впав і засміявся. «І що там такого смішного?» — подумав цвіркунець. Він виглянув із хутра й завмер: усе навколо сліпучо сяяло.
— Сюр-р, як гарно! — вигукнув цвіркун.
— Це зима, Кузько! — озвався Іванко.
— Зима, це коли падають?
— Та ні, просто сьогодні ожеледиця.
— А це що таке? — спитав Кузьма.
— О, це бурулька, — пояснив хлопчик.
— Дай покуштувати!
— Не можна, застудишся, співати не будеш! — відказав Іванко.
— Зрозуміло, зима — це ожеледиця і бурулька!
— Правильно, Кузько! Та головне, зима — це сніг. Учора сніг був м’який і пухнастий, то ми з хлопчаками зліпили оцих чоловічків. Бачиш, ціла сім'я. Снігобаба, снігодід, снігодіти — снігорід!
— А ще яка зима? — допитувався цвіркунець.
— Ну, ходімо до річки, я тобі ще й лід покажу.
Річка була під тонким льодком. А під ним було видно зграйку окунців і довгі водорості.
— Отже, лід — це теж з-з-зима?
— Кузько, ти що — змерз?
— Еге ж, т-трохи х-холодно.
— Це мороз, Кузько! А як почнеться завірюха, тоді і я змерзну.
І хлопчик щодуху помчав до хати. В хаті Кузьма прожогом скочив під піч.
— О! Сюр-р-р-приз! Затишно, тепло — це такий сюрприз узимку!
За матеріалами: Н.О.Будна, Н.Б.Шост. Сучасні українські письменники — дітям. Рекомендоване коло читання. 1 клас. Художник Олександр Вікен. Тернопіль. Видавництво "Навчальна книга — Богдан", 2018 р., стор. 98 - 99.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
