Жан де Лафонтен
ЧЛЕНИ І ЖОДУДОК
(Переклад Любомира Селянського. Текст байки подається за оригіналом, зі збереженням авторського стилю)
Раз члени тїла збунтували ся против жолудка.
— За що ми маємо працювати на сего дармоїда? Чи-ж ми не можемо жити собі вигідно і бездїльно, як він? Або-ж він пан, а ми ного слуги? Від досьвіта до пізної ночи ми тяжко гаруємо — та для кого? Лише для сего нероби, лежуха! А він лише спокійно споживає нашу працю... Нї, любчику, пожди! Працюй сам на себе, нам також хотїлось би відпочивати...
Так говорили члени і зробили штрайк. Ноги перестали ходити за поживою, руки доносити її до уст, губи затиснули ся завзято і не хотїли впускати страви, зуби її гризти, а язик попихати в горло. Навіть очи замкнули ся, думаючи: "Аж тепер собі поспимо до схочу!"
А коли жолудок допоминав ся о поживу, члени відповідали злобно: „Іди та пошукай собі сам!" — І анї їм в гадцї, що з жолудком стане ся.
Лише ніс допускав йому по трошки воздуха, а цїкаві уши наслухували, що то дальше буде...
Так минув день, другий, жолудок бурмоче, жолудок сварить ся, жолудок плаче! Страх їсти хоче! А члени сьміють ся та показують йому дулю...
Та ба! По кількох днях перестали члени сьміяти ся. Всі вони почули загальну неміч, розстрій, ослабленє. Чому? Бо жолудок перестав витворювати соки; соки не перемінювали ся в кров; кров не оживляла поодиноких членів і не відновлювала цїлої будови тїла. Такий був наслідок штрайку членів. Аж тепер пізнали бунтівники, що зле зробили. Они переконали ся, що жолудок дармо хліба не їв, а працював однаково з ними для себе і для них. Длятого перепросили ся з жолудком і від сеї пори працювали щиро і згідливо для загального добра.
А ніс аж пчихнув з утїхи та сказав мов старий фільозоф: „Так повинно бути в кождій суспільности. Праця одиниць причиняє ся до спільного хісна загалу".
За матеріалами: Байки Жана де Лафонтена у перекладі Любомира Селянського, стор. 46 - 47. (На титульній сторінці книги написано: "ІВАН ДЕ-ЛЯ ФОНТЕН. БАЙКИ. На руську мову свобідно переклав ЛЮБОМІР СЕЛЯНСЬКИЙ. З чотирма образками. Галицька накладня Якова Оренштайна в Коломиї.")