Інна Паламарчук. Казка «Бажання на Різдво»


 

 

 

Інна Паламарчук

БАЖАННЯ НА РІЗДВО

(Різдвяна історія)

Доню, ти братика забереш? Мама поспішає. Цілую вас, не сваріться! Люблю, до зустрічі!

Мама вилетіла з квартири, залишився аромат її парфумів  і довге: "До зустрічі!"

Яна  любила бути головною вдома, коли мама на роботі, але ці  мамині чергування на кілька діб вона сприймала як зраду, особливо, коли наближалися вихідні чи свята.

Хто так зміг втрутитися  в їхнє життя, хто?

Ну, Мікі, будемо готуватися до свята.

Кіт потягнув спинку, вигнувся дугою і неспішно пішов на кухню.

Зараз четверта, за годину побіжу за Максимом. Треба ще купити йому печива і  льодяників, бо завтра буде ніколи.

Ну чого ти плачеш, мама скоро повернеться. Тримай цукерочку: тобі з полуницею чи яблучком? Годі, дивись, зірочка на небі  яскрава- яскрава!! Можемо загадати бажання. Чуєш, Максимчику, бажання, що неодмінно здійсниться.

Хлопчик тицьнув пальчиком у небо. Він дивився на далеке й незвідане, ніби хотів там когось побачити.

Ма-ма,  лепетав  він.

Так, машина, відповіла Яна, гортаючи телефон. Сніг скрипів під ногами, деколи було ковзко, і Максимчик щоразу сміявся, як Яна тягнула його за руку.

Хлопче, ти будь слухняним, на тебе звідти дивиться Бозя, не можна гратися на дорозі. А то бажання полетить до іншого хлопчика.

Максимчик насупився, але уже не падав, міцно тримався за сестру.

Дома було тепло, пахло чимось смачненьким.

Яна миттю роздягла брата, увімкнула мультик про котика і побігла на кухню.

Максимчику, погукала Яна.  Ходи до мене, будемо вечеряти!

Щось гупнуло у кімнаті і прикотилося до дівчини.

Хто до мене завітав?  спитала Яна.  Мабуть, їжачок прикотився. Треба йому лапки помити і мордочку, аби був чистенький.

Ось, простягнув рученята Максим.

Вони сіли за стіл. Яна запалила свічку, полум'я одразу високо піднялося, аж затріщало, потім спокійно  стало миготіти  і зачаровувати.

Так, Максимчику, це вогонь, він потрібен, аби всі душі могли знайти дорогу додому. Хай трішечки посвітить. Ти тільки пальчиком не чіпай, добре?

Максимчик кивнув. Він дивився на вогонь і посміхався.

Їж, їж, бо вистигне кашка. А потім буде пиріг з вишнями, як ти любиш, і чай з молочком.  Максимчику, яке бажання будемо загадувати?  запитала Яна, розстилаючи постіль.   Адже саме цієї ночі воно обов'язково здійсниться. Може, машинку чи робота?

Хочу... аби мама була, і він сильніше притулився до сестри.

Я теж цього хочу, сказала Яна. Он бачиш, вона показала на вікно, наша зірочка. Вона і виконає це бажання.

Бозя, показав пальчиком Максимчик.

Так, це його зірочка. Він народився, аби ми були щасливими. А ще Він усі дитячі бажання виконує. Засинай, їжачку. І вона заспівала мамину колискову: "Люлі, люлі, люлі, спить дитя у люлі, місяць заглядає, пісеньку співає: а - а- а..."

Мікі налив собі чаю, витягнув з клітки папужку і сказав: ""За Різдво!"

 

Казку люб’язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Читаймо також на "Малій Сторінці":

Інна Паламарчук: вірші та оповідання для дітей та дорослихЛюбов до рідного краю та до своєї професії допомогають Інні Паламарчук у творчості. Пише вірші та оповідання.


Останні коментарі до сторінки
«Інна Паламарчук. Казка «Бажання на Різдво»»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми