|
Інна Паламарчук
СОРОКИ-БІЛОБОКИ
Дві Сороки-білобоки
Вихвалялися:
— А у мене чорні крила, —
Розкричалися.
— А у мене персні модні, —
Хизувалися.
— А у мене дві сережки, —
Запишалися.
Так весь вечір на гілках скрекотали,
Що на ранок голосів уже не мали.
От і ти хвались — не вихваляйся,
Як сорокою не стати, вмить дізнайся!
* * *
ПІВНИК
Виліз півень на паркан,
Закричав:
— Ку-ку-ку-ку-ку-ку-ку ...
Щось не знаю я таку!
Вчора цілий день гуляв
І слова позабував.
Треба в пса мені спитати,
Може, знає, як казати.
А із буди: гав і гав.
Ні, піду до гусака,
Там родина говірка.
На траві сиділи гуси,
Ґелґотали до бабусі.
От біда мені, біда.
Може, знає все сова?
А вона в дуплі засіла,
Засвистіла, засопіла.
Раптом голосно: — Пугу!
Я нічого не скажу!
Цілий день лише те У,
Що ж казати, крім: ку-ку?
Так втомився, що охляв,
Ледве крилами махав.
Засмутився голосистий
І пішов додому їсти.
А на ґанку вже Настуся:
— Кукуріку, йди до хати,
Треба всім зерна роздати!
Ось чарівні ці слова:
Ку - ку - рі - ку! Дітвора!
* * *
ГУСАЧОК
Сірий гусак вийшов на ґанок,
Мов господар, узув чобітки,
Червоненькі, як сонця світанок,
І пішов пощипати трави.
Із калюжі напився водички,
Посміхнувся комашці в траві,
Дивна в нього була одна звичка —
По обіді співати пісні.
На горбочку приліг на осонні,
Крила вирівняв, ніби літак,
Кинув оком на хмари безсонні
Й заспівав, як вусатий козак.
З хати вийшла маленька Настуся,
А гусак шию витягнув так...
— Я тебе аж ніяк не боюся,
Бо ти, мабуть, найкращий співак.
Прилетів гусачок до Настусі,
Ґелґотали удвох без упину,
Позбігались з подвір'я всі гуси
Й посідали співати під тином.
* * *
ЗАПРОШЕННЯ
Зимно пташці без тепла, бо зима,
Сніг будинок замітає, мов мітла,
Подивилась сіра пташечка в вікно,
А із нього хтось махає: о-го-го!
Сірий котик лапу вверх підняв:
— Залітай, я каву вже зготував.
Крендельки, цукерочки на столі,
Будемо з тобою королі!
Почастуємось гарненько перед сном
І подивимось на зиму за вікном.
— Тільки вибачай, я уві сні,
Муркочу до ранку, до зорі.
— Не хвилюйся, друже, я сама
Сонечко зустріну із вікна.
* * *
ДРАТІВЛИВЕ ВОРОНЯ
Дратівливе вороня
Все чіпляло кошеня.
— Кар-кар-кар, — стрибає птаха.
— Ну спіймай мене, невдахо!
* * *
ГАЛКА
Сіла на лавку галка,
В дзьобі горіх тримала,
Та підлетіла ворона
Й "кар" їй на вухо сказала,
Галка була культурна,
І "добрий день" прокричала.
Випав горіх, покотився,
Облизня галка спіймала.
* * *
ШИШКА
Сіла кедрівка на шишку
Дзьобать кедрові горішки.
"Тук-тук-тук", — луна навколо.
Шишка просто пречудова!
|
Любов до рідного краю та до своєї професії допомогають Інні Паламарчук у творчості. Пише вірші та оповідання.