Іван Величковський — найяскравіший представник українського бароко в поезії. Фігурні (курйозні) вірші

Іван  Величковський (рік  народження  невідомий — 1701 р.) — український поет, перекладач, теоретик віршування, найяскравіший  представник  українського  бароко  в  поезії, автор двох рукописних книг  «Зегар  з  полузегарком»  (1690)  і  «Млеко  од  овці  пастиру  належноє»  (1691).  Творам  Івана  Величковського  властиві  барокове  поєднання  християнсько-церковних  і  світських  тем,  увага  до  форми  вірша.  Книжка «Млеко...»  містить  багато  різновидів  фігурних  віршів  (вірш-протей, складений  з  різноманітних  комбінацій  кількох  образів,  акровірш, в якому  зашифроване  ім’я  автора,  вірш-рак,  який  читається  і  в  зворотному  напрямі,  вірш,  вписаний  у  геометричну  фігуру),  а  також теоретичну  розробку  експериментів  у  віршуванні.  Перекладав  твори англійського  латиномовного  поета  Джона Оуена.

 Фігурний  «курйозний»  вірш - це вірш,  у  якому  за  допомогою найрізноманітніших  (часом,  несподіваних  -  «курйозних»)  графічних  форм  поєднуються  принципи  звукового  та  візуального (зорового)  зображення.  Винайшов  таку  віршову  форму  грецький поет Сіммій  (відомі  його  вірші  у  формі  сокири,  крил  та  яйця).  Найвиразнішим  представником  цього  жанру  в  давній  українській літературі  є  Іван  Величковський.  Писали  такі  вірші також Гійом Аполлінер (французький поет польського походження, художник, критик, провідник авангардної паризької літератури, натхненник сюрреалізму) та  Михайль Семенко (поет доби Розстріляного відродження; основоположник і теоретик українського футуризму, організатор футуристичних угруповань, редактор багатьох видань).