Іван Величковський (рік народження невідомий — 1701 р.) — український поет, перекладач, теоретик віршування, найяскравіший представник українського бароко в поезії, автор двох рукописних книг «Зегар з полузегарком» (1690) і «Млеко од овці пастиру належноє» (1691). Творам Івана Величковського властиві барокове поєднання християнсько-церковних і світських тем, увага до форми вірша. Книжка «Млеко...» містить багато різновидів фігурних віршів (вірш-протей, складений з різноманітних комбінацій кількох образів, акровірш, в якому зашифроване ім’я автора, вірш-рак, який читається і в зворотному напрямі, вірш, вписаний у геометричну фігуру), а також теоретичну розробку експериментів у віршуванні. Перекладав твори англійського латиномовного поета Джона Оуена.
Фігурний «курйозний» вірш - це вірш, у якому за допомогою найрізноманітніших (часом, несподіваних - «курйозних») графічних форм поєднуються принципи звукового та візуального (зорового) зображення. Винайшов таку віршову форму грецький поет Сіммій (відомі його вірші у формі сокири, крил та яйця). Найвиразнішим представником цього жанру в давній українській літературі є Іван Величковський. Писали такі вірші також Гійом Аполлінер (французький поет польського походження, художник, критик, провідник авангардної паризької літератури, натхненник сюрреалізму) та Михайль Семенко (поет доби Розстріляного відродження; основоположник і теоретик українського футуризму, організатор футуристичних угруповань, редактор багатьох видань).
"Іісуса Христа ВЕЛИЧаймО, яКО Ввесь єст СлАдКИЙ, зНаймо.
І з несОздАННа отця возсіявий чисте,
ВЕЛИЧ аю з матКОю тя, ВсеСладКИЙ Христе."
(Іван Величковський)
"І О смерті пАм'ятай, і На суд будь чуткий,
ВЕЛьмИ Час біжить сКорО, В бігу Своєм прудКИЙ".(Іван Величковський)
"НЕ ЖИТИ, ЄЖЕ ЯСТИ,
НО ЯСТИ, ЄЖЕ ЖИТИНе того ради жити, єже пресищати
утробу і многії брашна поглощати,
Но толико точію ясти, даби тіло
возмогло житіє си соблюдати ціло."(Іван Величковський)