Євген Юхниця. «Лютневі вірші»

Євген Юхниця
 
Лютневі вірші 

Через площу, біля Ратуші, до лавки,
На своїх штанцях-санчатах — сніговійком
Долітаю, й продавщицям, за поріжок:
— Чи у Вас, до серця, є гарячі ліки?
— Ти франківець?
— Ні.
— То ось горнятко кави.
Покупці ж загомоніли й розсміялись,
Й пригощали чимсь, й дискутували жваво,
Чи ще є десь місто, як Франківська радість...

За вітринкою, сніг — помага́ місцевим.
Особливо, у знущаннях з тих, хто з «Лева*».
Я ж, в уяві, поетичив — королеву,
Яка на Ратушу й до нас — снігами, з неба..

13.11.2016 р. («Івано-Франківська зима»)

Від авт.: *Лева – йдеться про місто Львів

* * *

Сьома ранку. Лютий
Ху́хкає снігами.
Вийшов не зітхнути –
Дихати світами.

…Ой, смакую досвід
Вимерзлий, снігастий…
Дихання свободи –
Послугує щастю?

06.02.2019 р.

* * *

«Слизько...Де моє взуття
Тепле й нековзю́че?
Із шиповим набиттям?
Обережний – хутчий!

…Й дру́зям ес-ем-ес-ки йшли,
Щоб...теж перезулися:
І ми гратися змогли,
І не послизнулися», –

…Написався віршик, але
Діти – геть забракували:
«Тату: секцій, школи – досить…
Й мами нас туди розвозять!»

25.11.2008 – 16.12.2020 рр.

* * *

Орга́ном басить снігопад – вітер, зчумлений дах.
У грубці біснує  вогонь на примоклих дровах.
Парує наверх – пар з вологи, а наче, це – я
Злітаю назустріч сніжинкам в блідий зодіак.

Ледь стихне, і боязко навіть од рипу стільця.
А гуркотом шквалища стукає  холод кінця.
...Стаєш хоробрішим – за виклику жахних стихій.
О, голос випробувань, може, це  час  ...ще – не мій?..

02.12.2016 р.

* * *

Не покидає сніг гігантський Київ,
І ніжки втеплені киян
То оминають кучмові навійки,
То поринають в пух-лавсан.

…Ми рік чекали бу́льбашного снігу,
Але у лютому, вже тепле сонце -ліки.
…Прозоре морозне блакитне повітря,
А дихаєш - голочками наче, й сидром.

19.02.2020 р.

* * *

На склі балконному з'являються шаради:
Знімає лютий кінострі́чки
Про Занзібар, піратів, шхуни,  водоспади
Й про кришталеві черевички.

Стежка́ми: шубки, утепля́нки – дефіляда!
Та кожен дивиться під ноги й гріє ніс.
Та помічаєм зацікавлено заглядки –
Хто вирізняє нас серед ковзко́го міста.

…У ша́рфах, як у коконах-спорудах!
Й не заважає пух нам бачити і чути...
І пара з рота, як у тепловозів,
Якій радіють гості-підморо́зи.

13.01.2021 р.

* * *

Над країною теплішають сніги.
І надійність проявляється у людях,
Де не смітяться відносини й ставки,
Й зразу виднося – що з ким надалі буде.

…Але інколи насунеться щемке́:
От навіщо знати мені те майбутнє,
У якому й так вовтузюся, й яке
За усі скарби - змінити б …на щось путнє…

08.01.2021 р.

* * *

На білих шампунях з хуртечій ...сіріє відлига.
Окра́йки розбитого посуду ...топляться наче.
З якоїсь, здалось, жартівливої сцени, інтриги –
Мороз, який три́мав обійми, порізами ...плаче.

…І клаптики снігу, ще білі, з вугільними межами –
Як посуд потрісканий в наших стосунках із свят – 
В розлитих образа́х, збудила розта́нь ...бісенят,
Що гріються чорно-вуглинними в цятках – пожежами.

17.12.2015 р.

* * *

І вечір, й ніч – снігує вітром
Кожу́шниця сметанних хутр.
– Чи вже не досить – бронзовіти,
Земні, з намурених натур?

На кожен ключ, паркан й шапчинки
Зірчатола́нні балеринки
Дають наметовий  балет,
Який...розтане, зовсім, геть.

Та лишить згадоньку кумедами,
Санчатами, і сміхом людним: 
Що не сховатись за штахетами,
Й що почуттям є – з неба, струни.

08.01.2016 р.

* * *

Заморозило сходи і куряву.
От і оченьки в паморозь щуримо:
Зупинилась бабуся, бо ковзає.
Пішаки, театральними позами,
Рукавичками – до арматурин,
За автівки, зненацька, тримаються,
А ті, інколи, пікають цяцьками.
…От би, біля кав'ярні вдалося -
Нас з колесами припаркувати
І смаколиком здобним і млостим
Заїдати ковзкі льодо-скати.

05.12.2021 р.

* * *

Мій кіт у змові з січнем незимо́вим
Про щось муркоче.
Він сонячні промінчики собі замовив
І мружиться охоче.

… Кажуть: те́пло на сьоме – у квітні намерзнемось.
Але котик невтомний –
Над батареєю, допоки сте́мне,
А потім,  до когось – під ковдру:
…й не вірить народним некітським прикметам.

07–11.01.2022 р.

* * *

Поверну́сь до тебе у наступному житті.
Можливо, просто м’ятою на підвіконні.
Мене ти зна́йдеш, би не знати самоти -
В крамничці квітів,  серед інших еталонних.

…Повір, що я …зміню́ся; і кращою – ніж ти й хотів.
Аби тебе не збезсердечило життя.
Зустрінсь ми молодими, притерлися б на видноті.
А так, …порівнює минуле – свій судя…

29.12.2021–07.01.2022 рр.

* * *

Вологий сніг, вологий ранок...
Думки вологими розливами.
В ліс на сніданок, з круасаном,
З пісочним печивом і сливами.

…Ми, на долоньки – цукор, зерна.
Млинці із м'яском – не пеньки.
І лиски, першими, жонглерки,
Тягли й тікали за дубки.

І зайчики, носи –- з під снігу,
Сохаті, до руки – поважно,
Бобслеями, мов з гір, летіли
В арахіси і на фісташки

Медово-карамельні білочки.
А в листі – їжачки крутилися…
Вологий сніг підмерз, й додому 
Тяглись надихані без втоми.

26 – 29.01.2022 р.