БІБЛІЯ ДЛЯ ВСІЄЇ РОДИНИ
СТАРИЙ ЗАПОВІТ
ХИТРОЩІ ЯКОВА
Бут., 30:25-43
Після народження Йосипа Яків сказав Лаванові:
— Відпусти мене, піду я вже додому. Віддай мені моїх жінок і дітей, що служили тобі за них, і я піду.
А Лаван на те:
— Не йди. Я зрозумів, що Господь поблагословив мене через тебе. Признач собі плату від мене, і я дам.
А той відказав:
— Ти знаєш, як я служив тобі і якою стала твоя худоба завдяки моїй праці. Але коли ж я працюватиму для власного дому?
І спитав Лаван:
— Що ж я тобі дам?
А Яків відповів:
— Не давай нічого. Коли зробиш мені те, що я кажу, я буду пасти твою отару. Я сьогодні перейду через усю отару, щоб вилучити звідти кожну чорну овечку з-поміж овець, і смугастих та крапчас¬тих кіз, і це буде плата мені. Моя чесність посвідчить за мене, коли ти прийдеш перевіряти мій заробіток.
Лаван згодився:
— Нехай так і буде!
Того самого дня він вилучив смугастих і крапчастих козлів, смугастих і крапчастих кіз, усе, що на ньому щось біле, і все чорне між вівцями, та й передав у руки своїх синів. Ще й віддалився на три дні ходу між собою та Яковом. А в той час решту отари Лавана випасав Яків.
Тим часом Яків узяв свіжі прути — тополевий, мигдалевий, каштановий — та повитинав на них білі карби. Потім поклав їх у корита й пійла з водою для овець, куди ті приходили пити й паруватися. Після того вівці котилися строкатими, крапчастими й смугастими ягнятами.
Ягнят Яків відокремив і поставив овець лицем до себе — строкатих і всіх чорних ув отарі Лавана. Так він склав отари окремо для себе. А коли вівці були слабовиті, він прути не клав,— отож слабовиті були для Лавана, а сильніші — для Якова.
І Яків дуже-дуже забагатів. І були в нього невільниці, слуги, отари, верблюди, віслюки.
* * *
ЯКІВ ПОВЕРТАЄТЬСЯ НА БАТЬКІВЩИНУ
Бут., 31:1—7, 14—18, 22—29, 31, 43-54; 32:1—2
Аж ось почув Яків, ніби сини Лавана казали:
— Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того зробив собі маєток.
І тоді побачив з обличчя Лавана, що той перемінився до нього.
І промовив Бог до Якова:
— Повернися до краю батьків, а Я буду з тобою.
Тож Яків покликав Рахіль і Лію на поле до отари та сказав:
— Я побачив, що ставлення вашого батька до мене змінилося, але Бог мого батька був зі мною.
Ви знаєте, що я служив вашому батькові на совість. А він насміхався з мене і десять раз міняв мені платню, тому Бог не дав йому кривдити мене далі. Бог звелів мені повернутись у землю моїх батьків.
Лія та Рахіль погодилися з ним. Яків позбирав усю свою худобу, майно й рушив до Ханаану, до краю предків.
І вже на третій день Ливану сказали, що Яків утік. Лаван зібрав братів і кинувся навздогін. Через сім днів він наздогнав Якова на горі Гілеяд. Але тієї ж ночі йому вві сні з’явився Бог і попередив:
— Стережись! Не кажи Якову нічого.
Уранці Лаван почав вичитувати Якову:
— Чому ти потай викрався від мене, не дав навіть попрощатися з дочками та онуками? Я відпустив би тебе з веселощами та піснями! Зараз я міг би покарати тебе за втечу, але Бог твого батька заборонив мені.
— Я боявся, що ти відбереш своїх дочок від мене,— відповів йому Яків.
І вони помирилися. Відтак Лаван повернувся додому, а Яків рушив далі.
* * *
ПЕРЕД ЗУСТРІЧЧЮ В ХАНААНІ
Бут., 32:2-21
Дорогою Якова зустріли Янголи Божі. Яків сказав:
— Це табір Божий.
І назвав те місце Маханаїм (тобто «два табори»). А потім послав попереду себе до едомського Сеїру послів, щоб ті повідомили про його повернення. Посли повернулись і сказали, що Ісав у су-проводі чотирьохсот чоловіків рухається назустріч Якову. Яків ще більше стривожився й поділив усіх людей, що були з ним, і всю дрібну та велику худобу на два табори. «Якщо Ісав розіб’є один табір, то другий врятується»,— міркував він.
І він звернувся з молитвою до Бога:
— Господи, Ти звелів мені повернутись у мою землю. Ти обіцяв, що зглянешся на мене й зробиш моїх нащадків численними, як морський пісок, котрий годі й полічити. Визволь же мене від руки Ісава: я боюсь, що він уб’є мене та матерів із дітьми.
Яків вибрав зі своїх стад двісті кіз, двадцятеро козлів, двісті овець, двадцятеро баранів, верблюдиць дійних та їхніх жереб’ят тридцятеро, сорок корів, десятеро биків, двадцятеро ослиць, десятеро ослят. Кожне стадо поокремо він дав слугам і сказав:
— Ідіть переді мною та залиште відстань поміж стадами.
І далі наказав першому слузі:
— Коли зустріне тебе Ісав і запитає: «Чий ти, куди йдеш і чиє це все? » — то скажеш: «Це подарунок слуги твого Якова, посланий панові моєму Ісаву. А він сам — за нами».
Решті слуг Яків звелів казати те саме, бо сподівався таким чином умилостивити брата.
Отак ішов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.
* * *
ЗМАГАННЯ ВНОЧІ
Бут., 32:23—33
Тієї ж ночі він підвівся, взяв обох своїх дружин, обох служниць та одинадцять дітей і перейшов брід Ябок. Потому взяв їх і перевів через потік; також перевів усе, що мав.
Лишився Яків сам. Тоді, ще й на світ не благословилося, Хтось напав на нього. Та бачачи, що не переможе його, доторкнувся суглобу його стегна, і суглоб Якового стегна звихнувся під час боротьби. І каже Той:
— Пусти Мене, бо вже на світ благословляється.
А Яків відповів:
— Не пущу Тебе, хіба як поблагословиш мене.
Той спитав його:
— Як твоє ім’я?
Він і каже:
— Яків.
Тоді Той відповів:
— Відтак називатимешся Ізраїль*, бо ти змагався з Богом і з людьми** й переміг.
Тоді Яків спитав Його:
— Скажи, будь ласка, Своє ім’я.
А Він відповів:
— Чого питаєш про Моє ім’я?
І поблагословив його. Тому Яків назвав це місце Пенуїл***, бо він, мовляв, бачив Бога віч-на-віч і живий зостався. І сонце йому сяяло, як він пройшов Пенуїл, хоча й кульгав на стегно. Ось тому сини Ізраїлю досі не їдять стегнових жил, бо Той доторкнувся суглобу Якова та пошкодив жили****.
* Ізраїль (Ісраель) — богоборець; той, що править силою Бога.
** Тобто з Лаваном та Ісавом.
*** Пенуїл — лице Бога.
**** Мається на увазі стегновий нерв.
* * *
ЗУСТРІЧ З ІСАВОМ, ЗЛУКА ТА БОГ ІЗРАЇЛЮ
Бут., 33
Підвів Яків очі та й побачив, що йде Ісав, а з ним чотири сотні людей. І він поділив своїх дітей на Лію, і на Рахіль, і на обох невільниць. Невільниць із дітьми поставив попереду, Лію з її дітьми передостанніми, а Рахіль та Йосипа — останніми. А сам пішов перед ними і вклонився до землі сім разів, аж поки підійшов до брата. І побіг Ісав назустріч йому, обійняв, упав йому на шию й цілував його. І вони заплакали. Тоді Ісав побачив жінок та дітей і спитав:
— Хто це?
А той відказав:
— Діти, якими обдарував Бог твого слугу.
І підійшли невільниці з дітьми та вклонилися. І підійшла Лія з дітьми та вклонилися, а потім підійшли Йосип і Рахіль, та й вони вклонилися. Ісав спитав:
— А що це за цілий табір, що я спіткав?
А той відказав:
— То я вислав, щоб знайти ласку в очах мого пана.
А Ісав на те відповів:
— Я маю багато, брате, твоє нехай буде тобі.
А Яків сказав:
— Ні! Коли я знайшов ласку в твоїх очах, візьми мій дарунок. Бо я побачив обличчя твоє, ніби побачив Боже лице, і ти собі уподобав мене. Візьми благословення моє, що припроваджене тобі, бо Бог був милостивий до мене, та й маю я все.
І благав він Ісава, і той узяв. Тоді Ісав сказав:
— Ходімо, а я піду обік тебе.
Яків відказав:
— Пан мій знає, що діти мої молоді, а дрібна та велика худоба в мене дійні. Коли погнати їх один день, то вигине вся отара. Тож нехай пан мій піде попереду свого слуги, а я піду поволі за худобою й дітьми, аж поки не прийду до свого пана до Сеїру.
І промовив Ісав:
— Я залишу з тобою трохи своїх людей.
І повернувся того дня Ісав на дорогу свою до Сеїру. А Яків подався до Суккоту на західному березі Йордану і збудував собі домівку, а для худоби поробив курені,— тому й назвав це місце Суккот*.
А відтак Яків спокійно прибув до міста Сихем у Ханаані й отаборився перед містом. Він купив шмат поля за сто срібняків, де поставив свій намет. І спорудив там жертовника, назвавши його Ел-Елогей-Ісраел (Величний Бог Ізраїля).
* Суккот — курені.
За матеріалами: Біблія для всієї родини. Переклад з грецької та укладання Лесь Герасимчук. Харків, видавництво "Торсінг Плюс", 2006, стор. 42 - 47.
Більше переказів Біблії для дітей та дорослих з ілюстраціями на нашому сайті: