Українські народні прислів'я та приказки зі словом "хто" (записано Володимиром Плав'юком)

 

 

 

УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ ЗІ СЛОВОМ "ХТО"

(зібрав Володимир Плав'юк)

 

(** В дужках курсивом подано пояснення кожного прислів'я чи приказки.)

 

 

Хто більше читає, той і більше знає.
(Значення, як і сказано.)

 

Гарно того вчити, хто хоче все знати.
(Приємно вчити ту людину, яка хоче навчитися.)

 

Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.
(Хто отримає освіту в молоді роки, той заробить собі достаток на старість.)

 

Хто знання має, той і мур зламає.
(Підкреслюється важливість освіти.)

 

Хто вчений — їсть хліб печений, а хто дурний — той їсть сирий.
(З науки велика користь та вигідне життя, а невченому — біда.)

 

Хто не хоче спитатися, той не хоче навчитися.
(Коли самі не знаємо чогось, то запитаймося інших, щоб навчитись та знати.)

 

Хто дурним вродився, той і в Києві не навчився.
(Дурного не навчиш. Київ завжди був славний своїми школами та університетами.)

 

Хто хоче багато знати, тому треба мандрувати.
(Мандруючи світом, можна багато чого навчитися.)

 

Хто в роботі, той і в турботі.
(Хто працює, той має багато обов'язків.)

Розум не поможе, хто рук не приложе.
(Лінивому не допоможе і розум.)

 

Хто розуму не має, тому й коваль не вкує.
(З дурного ніхто не може зробити розумного.)

Хто що знає, тим і хліб заробляє.
(Хто знає яке ремесло, тим і заробляє собі на прожиття.)

 

Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажає.
(Про необхідність виконання своїх обіцянок.)

 

Хто встає з рана, вийде на пана.
(Рання запопадлива праця, збагачує людей.)

 

Хто рано встає, тому Бог дає.
(Той більше працює і скорше доробиться.)

 

Хто народився, то до чогось пригодився.
(Кожен здібний до якогось заняття.)

Хто чим воює, від того й згине.
(Хто чинить лихо, від нього й потерпить.)

 

Хто не зачне, той певно не скінчить.
(Без початку не можна діла закінчити.)

Хто два зайці гонить, той жодного не здогонить.
(Хто робить нараз два діла, той жодного як слід не зробить.)

Хто упав, той іще може встати.
(Упадок не конче приносить безнадійний стан.)

 

Хто втікає, той не питає.
(Не зважає на перепони та не питає дороги.)

 

Хто що варт.
(Кожен має свою вартість, більшу або меншу.)

Хто зверху, того й б’ють.
(Хто кривдить слабшого, проти того опінія загалу.)

 

Хто на гарячім попечеться, то і на зимне дує.
(Хто раз потерпів, той стає дуже осторожним.)

 

Хто землі дає, тому земля утроє віддає.
(Хто добре управляє землю, той з неї дістає великої користі.)

Хто шукає зла, той добра во вік не побачить.
(Песиміст ніколи не побачить добрих прикмет в нікім.)

Хто згине, той усе покине.
(Умираючий лишає усе; добре чи зле, щастя, чи горе.)

 

Хто багато говорить, той мало творить.
(Прикмета балакучих людей говорити, а не робити.)

Хто гіркого не кушав, той не знає, що солодке.
(Хто не зазнав нужди, той не вміє оцінити гаразду.)

 

Хто дітей не має, той горя не знає.
(Дітей виховувати — це багато праці і клопоту.)

Хто не є злодійкуватий, той не буде ніколи багатий.
(Погляд бідних, що багачі збагатилися крадіжею.)

Хто більше має, той більше бажає.
(Не забагай такого, що його ніде нема.)

 

Хто кидає каменем до неба, той дістане ним по голові.
(Хто шукає клопоту, той його знайде.)

Хто не грає, хай у карти не заглядає.
(До не свого діла не мішайся.)

Хто не бажає, той і не має.
(Людська пожадливість не мас границь.)

Хто чужого не хоче, дай, Боже, щоб і свого не мав.
(Хто не хоче мати, той і не буде мати.)

Меле, якби його хто наймив.
(Непотрібно говорить, хоч ніхто його й не слухає.)

Хто б'є, той проб'є.
(Той зробить шкоду, за яку буде відповідати.)

Хто хоче пса вдарити, той бука знайде.
(Хто хоче доконати свого, той найде спосіб.)

Хто біжить, той задихається.
(В бігу так серце, як і легені роблять скорійш, тому задихуємося.)

Хто в війську не бував, той біди не знав.
(Давно військова служба тревала 12 літ і була дуже прикра. Військо харчовано лише раз в добу.)

У бідного біда скаче, а дитина їсти плаче.
(У бідного багато клопоту, та ще й голод докучає.)

Хто біду має, той багато знає.
(Біда приневолює помагати собі добираючи різних способів.)

 

Хто по кладці мудро ступає, той у болоті не купається.
(Хто обережний, той не має випадку.)

Хто клопоту не має, той і гаразду не знає.
(Клопіт учить нас розуміти та шанувати добро.)

Хто клопочеться, тому їсти не хочеться.
(У горю чоловік втрачає апетит до їжі.)

Хто війтує, той собі біду готує.
(Війтованням недогодить громаді, або урядови і занедбає господарство.)

Хто ховає свої блуди, ліпшим ніколи не буде.
(Значіння, як і сказано.)

У кого багато є, тому ще й Бог дає.
(Хто має багато, тому ще й доходи приходять.)

Хто в Бога вірує, хай ізмилуєсь.
(Клич з розпуки о поміч.)

Хто з Богом, Бог з ним.
(Бог не забуває за тих, що на Нього надіються.)

Як не Ти, Боже, то хто нам поможе?
(Певна поміч може прийти лише від Бога.)

Хто болото місить, забрудитися мусить.
(В кого злобна душа, той добра не зробить, тільки лихо.)

Хто обкидує болотом других, у того руки брудні,
(Поговір паде на того, що його зновив.)

Хто шукає за болотом, той знайде його.
(Хто шукає лихого товариства, той його знайде.)

Борг умер, а зачекай не жиє, хто не має грошей, хай не п’є.
(Говорять купці тим, що утратили кредит.)

Хто боргує, той грошей не має.
(Бідні люди не мають грошей, тому шукають кредиту.)

Хто боїться, той не рушиться, а хто ся відважить той віз підважить.
(Страх відбирає силу, а відвага додає.)

Хто відважний, той здобуває, а хто боягуз, той пропадає.
(Значення, як і сказано.)

Вже я брав би, щоб тільки хто дав би.
(Говорив чоловік, що утратив кредит.)

Хто збреше, той понесе, а хто правду повість, той і непопоїсть.
(Брехун підступом використовує легковірних людей, а правди люде не хотять слухати, тому й не нагодують голодного.)

Хто побреше, той на плечах понесе, а хто правду скаже, той без вечері ляже.
(Значення, що й попереднє.)

Хто правдою жиє, тому дихати не дає.
(Хто стає в обороні правди, того переслідують та кривдять.)

Хто уміє красти, той уміє і брехоньку скласти.
(Злодії уміють тоже добре брехати, бо пробують оправдатися.)

Хто у світі бував, той багато дива видав.
(Хто богато подорожував, той бачив багато такого, чого вдома не побачиш.)

Хто будує — правує — та лічить, того усяка біда цвічить. 
(Той має багато клопоту та видатків, так предвиджених, як і непредвиджених.)

Хто не важить, той не смажить.
(Хто не ризикує, той не буває багатим і не має ситої страви, м’яса. В Україні хлібороби мало їли м'яса.)

Горілки кварта, тому хто варта.
(Звичай в Україні, що парубок частує ціле товариство на вечірці на честь своєї любої дівчини.)

Хто раз виграв, той іще хоче.
(Виправка в карти, чи на лотерії, витворює пристрасть до гри.)

Хто виїв, хай здоров віддихає, а хто не їв, буде млів.
(Докір тому, що не хоче їсти.)

Скарай, Боже, хто з нас винен, хто не робить, як повинен. 
(Хай Бог розсудить нас і покарає винного.)

Хто винен, віддати повинен.
(Довг повинен бути заплачений.)

Хто винен, як не невістка?
(Свекруха за все лихо винує невістку.)

Хто держить драбину, так винен, як і той, що ліз у середину. 
(Обидва злодії і обидва повинні бути покарані.)

Хто держить міх, так само винен, як і той, що кладе в нього. 
(Те саме значення.)

Хто чуже ховає, не ліпший від того, що краде.
(Те саме значення.)

Хто не вип’є до дна, той не бажає добра.
(Заохота до пиття.)

Хто вівтарю служить, той з вівтаря й жити мусить.
(Кожен повинен жити зо свого заняття.)

Хто з себе робить вівцю, того вовк з’їсть.
(Покірного усе кривдять.)

Не штука бути тому відважним, хто не боїться.
(Оправдання боягуза.)

Хто відважний, той здобуває, а хто боягуз, той пропадає.
(Значення, як і сказано.)

Хто мечем воює, від меча й загине.
(Слова Христа.)

Хто в війську не бував, той біди не знав.
(Давно військова служба тривала 12 років і була дуже прикра. Військо харчовано лише раз на добу.)

Хто війтує, сам собі біду готує.
(Війт не годен догодити усім людям, тому має ворогів.)

Як хто бірує, так воли парує.
(Як хто годен, так і робить. Вірувати — могти.)

Хто не вірить, хай собі перемірить.
(Хто недовіряє, хай переконається.)

Хто нікому не вірить, сам віри не має.
(Як ми не хочемо вірити людям, то і нам віри не дадуть.)

Хто сіє вітер, той збирає бурю.
(Хто провокує людей, той діждеться лиха.)

Хто родився вовком, тому бараном не бути.
(Хто вродився лукавим, той благородним не буде.)

Хто хоче чистої води, хай іде до джерела пити.
(Чиста і здорова вода там, де її початок.)

Хто без волі, той без долі.
(Хто не має волі оженитись по любові, той не зазнає щастя у житті.)

Хто уміє шептати, той уміє і молоко хлептати.
(Хто уміє ворожити, той голоден не буде. Шептати — ворожити.)

Хто на чуже ворохобить, той на своїм не робить.
(Хто лакомиться на чуже, той і своє утратить, бо занедбає його.)

Хто втонув, той уже не буде висіти.
(Про лихого чоловіка, що втонув, а йому давно належалася кара смерти.)

Хто по обіді не ляже спати, той не годен сало зав'язати.
(Від пообідного сну чоловік товстіє.)

Хто кушав гіркого, повинен покушати і солодкого.
(Хто живе у злиднях, повинен і гаразду зазнати.)

То в мене гість, що собі приніс, те й їсть. Чим хто має, тим гостей приймає.
(Бідний — бідно, а багач — велично — гойно.)

Хто мало говорить, той довше живе.
(У довгій бесіді не обійдеться, щоб кого не образити, з чого стає сварка а то й бійка.)

Хто нічого не говорить, той на все пристає.
(Хто себе не оправдує, тим самим признається до вини.)

Хто годен косою косити, той годен у танці дівкою носити. 
(Хто працює, може і забавитися, повеселитися. Косити косою, це тяжка фізична праця.)

Хто годен, той не голоден.
(Здоровий роботящий чоловік заробить на життя.)

Хто мене годував, буде мною поганяв.
(Хто вигодував мене, того, я обовязаний, слухати.)

Хто в Бога годен, той не голоден.
(Кому Бог дав силу і здібність, той при Божій помочі доробиться.)

Хто не поживиться, той цілу ніч дивиться.
(Голодному тяжко заснути.)

Хто горілку любить, той майно загубить.
(П’яниці розтрачують своє майно.)

Хто горілку п’є, той жінку б’є.
(П’яному чоловікові звичайно жінка докоряє, що марнує час і гроші та нівечить свою честь, за що її чоловік побиває.)

 

Хто не хоче дути на гаряче, той буде дути на боляче.
(Хто не хоче бути осторожним перед шкодою, той певно по шкоді буде.)

 

Хто дбає, той і має.
(Так говорять багачі, які не розуміють, що саме дбання не запевнює успіху.)

Жди, грибе, може й тебе хто здибе.
(Не журися, і тебе люди знайдуть.)

Хто вистерігається малих гріхів, той і великих не робить. 
(Хто вистерігається малого лиха, той і великого не зробить.)

Хто на гріх уважає, той нічого не має.
(Хто боїться гріху, той нічого мати не буде.)

Хто пливає у гріхах, той утопиться у смутку.
(За лихі діла, кара прийти мусить.)

Хто гроші не рахує, того біда частує.
(Хто марнує гроші, той буде бідувати.)

Хто має гроші — журиться, що зробити з ними, а хто не має грошей — журиться, як обійтися без них.
(Значення — як і сказано.)

Хто не має грошей у кишені, той мусить мати їх на язиці.
(Мусить облесними словами наклонити когось, щоб йому позичив.)

Хто розкидає гроші руками, той буде шукати їх ногами.
(Марнотравник збідніє і буде примушений іти на заробіток.)

Сивий сокіл, сиві його очі, не буде з того газди, хто ходить по ночі.
(Хто бурлакує по ночах, той днем мусить спати і не догляне господарства.)

Хто більше дає, тому він продає.
(Значення, як і сказано.)

Хто рад обіцяти, той не рад дати.
(Хто скоро обіцяє, той не радо дає.)

Хто дає дарунки, тому відчиняють двері.
(Підкупством можна досягнути мети.)

Хто дармо робить, сам собі шкодить.
(Хто не користає зі своєї праці, сам собі чинить шкоду.)

Сьогодні — святої Домки: хто не хоче робити, той стріляє бомки.
(Глум з лінивих. Домка — хрестне ім'я дівчини.)

Хто в літі дармує, той тяжко зимує.
(Взимку є більші життєві вимоги, на які треба було влітку заробити.)

Хто на мене лихо дивиться, хай у двоє скривиться. 
(Хто обмовляє мене, хай і згине.)

Не дивно, що кобила здохла, але хто дав собакам знати.
(Не дивно що сталося, але хто так скоро вістку розніс.)

Хто бере дитину за руку, той бере маму за серце.
(Мама вдячна кожному, хто прихильний її дитині.)

Хто дітей не має, той лиха не знає.
(Виховувати дітей — це багато праці, невигод, та клопоту.)

Хто не хоче своїх дітей пестити, той буде сучині любити. 
(Зазвичай бездітні жінки пестять маленьких собак та котів.)

Хто без боргу, той спить спокійно.
(Нічим йому журитись.)

Лихий боржник журиться, якби то взяти, а хто інший хай журиться, аби віддати.
(Життєве спостереження.)

Хто не доживе, той долежати мусить.
(Жартують з такого, що пророкує собі скору смерть.)

Доля тому дасть силу, честь і власть, хто здобуде її у боротьбі.
(Без труду і самопосвяти нічого у світі не здобудеш.)

Хто хоче доробитися, мусить оженитися.
(Самітньому тяжко дороблятися, бо всієї роботи не зробить.)

Хто дороги не знає, хай у людей запитає.
(Люди скажуть, справлять.)

Хто дороги не питає, той ногами набиває.
(Бо заблудить, а ноги мусять накладати дороги.)

Хто дає дощ, той дасть і погоду.
(Бог дає дощ і погоду по своїй волі та у свій час.)

Самотним не є той, хто уміє думати.
(Хто уміє думати, той дає заняття мозкові, тому не відчуває самотності.)

Хто не хоче дути на горяче, той буде дути на боляче.
(Хто не хоче бути осторожним перед шкодою, той по шкоді певне буде.)

Хто попікся на горячім, той і на холодне дує.
(Хто раз потерпів, той буває осторожним.)

Дякувати Богу Святому і кухарові сліпому, а хто їсти варив, аби собак сварив.
(Жартівлива подяка за їжу.)

Не жаль мені, що кобила здохла, але хто дав собакам знати.
(Простодушне зачудовання з наглої несподіванки.)

Хто жартів не знає, хай ся на бік сховає.
(Хто не уміє приймати жарти, хай не йде між людей, а сховається від них.)

Хто жениться з красою, той буде жити з бідою.
(Бо на красну жінку будуть лакомитися інші, з чого будуть клопоти.)

Хто не поживиться, той цілу ніч дивиться.
(Голодному не спиться, бо думає про їжу.)

Хто хоче жити, мусить їсти і пити.
(Харч і пиття плинів конечні до життя.)

Хто бере собі жінку багату, той бере собі наставника.
(Бо вона все буде випоминати, що зробила тебе господарем.)

Хто у жнива в холодку, той у зимі в голодку.
(Хто не допильнує жнив, той понесе велику страту. Жнива — це найважніший час хліборобської роботи.)

Хто довго забавиться, той добре справиться.
(Хто має доволі часу, той і діло добре зробить.)

Хто чого забагає, до того рукою сягає.
(Силкується осягнути.)

Хто чого забагне, тудою й його тягне.
(Кожен старається осягнути те, чого бажає.)

Хто вихваляється своїми заслугами, той дурень, а хто ховає свої заслуги, той також дурень.
(Ані вихваляти свої заслуги, ані таїти їх ніхто не повинен.)

Хто на що звик: пан на гонор, жид на гроші, а хлоп на роботу.
(Так хлібороби характеризують верстви суспільности.)

Хто не має, той не згубить.
(Нічого й губити.)

Вартість здоров'я знає лиш той, хто його втратив.
(Хто хорує, той знає, яка то велика утрата втратити здоров'я.)

Кіт не годен знати, хто загостить до хати.
(Вороження, що як кіт миється лапками, то гість прийде до хати.)

 

Хто багат, той усім брат, а хто нічого не має, за того ніхто не знає. 
(До багачів люди горнуться, і поважають, а бідних уникають.)

Хто б його не знав, то б за святого взяв.
(Гіпокрит.)

Хто знає, чиє завтра.
(Ніхто не знає, чи завтра буде жити.)

Хто не знає, нехай людей запитає.
(Люди скажуть.)

Хто іде знає, хто кого поховає?
(Старе подружжя цікавиться, котре з них скоріш умре.)

Продає зуби, якби хто найняв.
(Про дівчину, що багато сміється, як залицяється.)

Хто дав зуби, дасть і хліб до губи.
(Бог дбає про усіх людей.)

На Івана Богослова, хто не посіяв жита, не варт і доброго слова.
(Івана Богослова — 9 жовтня, і до цього часу повинно бути посіяне озиме жито.)

Хто клопочеться, тому їсти не хочеться.
(Хто журиться, той не годен їсти.)

Хто два рази кусає, той вдавиться.
(Що понад міру, те виходить на шкоду.)

Хто їв виноград, у того й оскома на зубах.
(Хто поповнив злочин, у того й гріх на сумлінні.)

Хто згрішив, нехай кається.
(Хто зробив кривду, повинен її винагородити.)

Хто масний, той квасний.
(Хто обіцяє, той жаліє дати обіцянку.)

Не диво, ідо кобила здохла, але хто дав собакам знати.
(Здивування, коли немила новинка розійшлась скорше, як повинна б.)

Хто колує, той вдома ночує.
Хто вибирає добру дорогу, хоч і дальшу, той приходить до дому без пригод.

Хто стоїть у ряду, той дістане коляду.
(Хто працював разом з іншими, тому належиться нагорода.)

Хто вірно кохає — той часто вітає.
(Закохані часто сходяться.)

Хто вміє красти, той вміє і брехоньку скласти.
(Злодії бувають хитрі брехуни, бо лиш брехнею оправдують себе.)

Хто краде яйця, буде красти й кури.
(Хто краде малі речі, той і великі буде.)

Хто п’є — той кривиться, а кому не дають — той дивиться. 
(Міцна горілка палить уста, від чого кривиться хто п’є.)

Хто не вміє мовчати, той мусить кричати.
(Хто не вміє терпіти, той жаліється. Про слизького на язик, що не вдержить тайни.)

Хто купує, мусить мати сто очей, а хто продає, тільки одне. 
(Щоб не ошукатися на товарі, треба добре його оглянути.)

 

Хто з любови вінчається, той в гаразді наживається.
(Його життя повне щастя.)

Хто з людьми держить, той не тужить.
(Хто живе у приязні з людьми, тому й поможуть в потребі.)

Хто любить ревно, жаліє певно.
(Хто щиро любить, той і жаліє нас в нещастю.)

Хто малого не шанує, той великого не вартує.
(Треба шанувати малі речі, щоб великих дочекатися.)

Хто на малім не пристає, той і великого не дістає.
(Значення, як і сказано.)

Хто серцем любить, той словом голубить.
(Хто любить, той не жаліє ласкавих слів.)

Хто високо літає, той низько сідає.
(Хто дуже гордиться, той скоро принизиться.)

Хто говорить до ладу, ухо наставляй, а хоч і без ладу то не затикай.
(Вислухай кожнього.)

Хто лазить поночі, той шукає немочі.
(Хто ходить поночі, той шукає клопоту.)

Хто не звик правди казати, той завжди ласий панувати.
(Хто не говорить правди, той хоче покористовуватись твоєю працею.)

Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.
(Свято Покрови 14-го жовтня. Хто до цего часу не позбирав плоди землі, той не буде мати чим прокормити свою родину та худобу і буде примушений продати і корови, що кормлять родину.)

Хто лихом жартує, той його скоштує.
(Хто робить прикрість другим, той і сам зазнає.)

Хто влітку співав, той буде взимку танцювати.
(Хто влітку дармує, той взимку буде тяжко бідувати.)

Скарай, Боже, хто з нас винен, хто не любить, як повинен. 
(Хай Бог розсудить нас і покарає винного.)

 

Хто свою матір забуває, того Бог карає.
(Кара того не мине, хто доброї матері цурається.)

Як хто хоче, так за своєю мамою плаче.
(Кожен згадує свою маму по своїй вподобі.)

Хто мастить, той їде.
(Хто дає хабарі, того справа буде.)

Хто мастить, тому віз не скрипить.
(Мащений віз не скрипить, легше їде.)

Хто багато має, той іще бажає.
(Людська натура — все мати більше.)

Хто має, той бурчить, а хто не має, той мовчить.
(Багач хвалиться та величається, а бідний тихо мовчить.)

Хто має, тому ще дають, а хто не має, в того ще й беруть.
(Багачеві йдуть різні доходи, а бідний мусить віддати останнє на життя.)

Хто що має, хай тримає.
(Кожен хай боронить свої власності.)

Хто робить з себе мед, того бджоли з’їдять.
(Хто добрим буває, того використовують.)

Хто межу огородить, того Бог охоронить.
(Бо не буде сварки за межу. У Галичині наші селяни господарювали на маленьких клаптиках землі, з чого приходило до бійки та процесів за межу.)

Хто грається з мечем, грається з чортом.
(Бо мечем наробить лиха.)

Хто мечем воює, від меча й згине.
(Наука христіянської церкви.)

Хто мовчить, двох навчить.
(Бо більше довідається від тих, що говорять.)

Хто не вміє молитися, хай на море йде вчитися.
(Бурі, кидаючи кораблем, наводять страх, що кінець життя близько, в тім страху з чуттям просять Бога про поміч.)

Хто сіяв, тому належиться й молотити.
(Хто весною працював, той повинен і користати з своєї праці.)

Хто переплив море, той знає горе.
(Той не мало натерпівся, та набрався страху.)

Хто заробляє чотири, а видає п'ять, той без мошонки буде і так.
(Хто більше видає, як заробляє, той буде у збитках.)

Музиканти то на скрипку, то на бас, а хто буде свині пас. 
(Так жартують до хлопців, які починають учитися грати на інструментах.)

Хто мусить, той і вола задусить.
(Конечність та упертість поборе найбільші перешкоди.)

Хто мусить, той і каменя вкусить.
(Конечність та упертість поборе найбільші перешкоди.)

Хто з’їв м’ясо, хай їсть і кості.
(Хто тебе знав у добрі, хай знає і в злиднях.)

Хто наїсться, а не ляже, тому сало не завяжеться.
(Хто по обіді не ляже спати, той і ситим не буде.)

Хто часнику наївся, від того й чути.
(Хто зробив лихо, буде за нього й відповідати. Часник довго чути з уст.)

Хто ж винен, як не невістка?
(Зазвичай свекрухи хочуть верховодити над невістками, тому й обвинувачують їх у всьому лихому, що станеться.)

Сьогодні святого Нероба, хто не робить, того візьме хороба.
(З лінивства розхоріється.)

Хто з собою хліб носить, той їсти не просить.
(Хто має свої харчі, той не жебракує у нікого.)

Хто родився торбу носити, той багачем не годен бути.
(Кому призначено бідувати, тому ніколи доробитися.)

Хто своє носить, той чужого не просить.
(Значення, як і сказано.)

Хто в нужді дає, той два рази дає.
(Поміч вчасно — два рази вартнійша.)

Хто в нужді не говорить, той глибше її в серце встромить.
(Хто не висказує свого горя нікому, той тяжче його відчуває.)

Хто нужди не видів, той щастя не знає.
(Хто не бідував, той щастя не відчував.)

Хто нюхає, той нікого не слухає.
(Сам переконується, а не слухає нікого.)

Хто рад обіцяти, той не має охоти дати.
(Хто скоро обіцяє, той не думає виконати обіцянки.)

Хто дує в огонь, той діждеться іскор в очах.
(Хто з лихим пристає, буде відповідати за вчинки з ним.)

Хто попариться окропом, той на зимну воду дує.
(Хто раз потерпів, той стережеться, щоб більше не мати шкоди.)

Хто оре і сіє, той все надієсь.
(Сподівається на користь зі своєї праці.)

 

Хто не варує, той певно банує.
(Хто не є обережний, той жаліє. Варувати — стерегти. Банувати — жаліти.)

Хто себе остерігає, той клопоту не має.
(Обережний оминає лихо, а з тим і багато клопоту.)

Хто ошукає мене раз — то стид йому, а як два рази — то стид мені.
(Раз ошуканий повинен стерегтись ошуста.)

Хто упав сьогодні, може завтра встати.
(Хто нині понижений, може бути завтра вивисшений.)

Хто раз упав, той знає, як то тяжко уставати.
(Хто раз утратив майно, той знає, як то тяжко дороблятись.)

Як всі будуть панувати, а хто буде свині завертати.
(Глум із тих, що не хочуть робити.)

Хто раніше встав, той штани убрав.
(Іронія з гордих панів, що бідують.)

Вівці ж мої вівці, великий бутею, а хто вас буде випасати, як я ся оженю.
(Журба пастуха, що коли ожениться, то не зможе пильнувати овець, а буде пильнувати жінку.)

Не тому печено, кому речено, а хто їсти буде.
(Той скористає, хто дістане. Ректи — сказати — обіцяти.)

Писар пише, писар маже, так запише, як хто скаже.
(Робить, як велять.)

Мені так, якби хто у лице дав.
(Дуже застидався. Стало соромно.)

Хто багато питає, той багато і знає.
(Він навчиться того, що не знав.)

Хто дороги не питає, той ногами накладає.
(Той буде блудити і більше дороги зробить.)

Хто багато горілки п’є, той по тім бриндзю б’є.
(Хто запивається, той збідніє. Бриндзя — овечий сир, зладжений на перехованця.)

Хто вина нап’єтся, в того серце веселиться.
(Від пиття алькоголю стаємо говіркі та веселі.)

Хто пізно ходить, сам собі шкодить.
(Бо утратив добру нагоду.)

Хто в пір'я поростає, той за бідного не пам’ятає.
(Хто багатіє, той гордить бідним і не допоможе йому.)

Хто не постить, то ся злостить.
(Той, що їсть ситні м’ясні страви, стає нервовим.)

Хто грозить, той перестерігає.
(Щоб бути приготованим до оборони.)

Хто подорожує, той світ бачить і розуму здобуває.
(У дорозі трапляються пригоди, які роблять нас проворнішими.)

Хто сіє по Покрові, той не має що дати корові.
(По Покрові земля вже замерзає і запізно сіяти озимину, тим і не буде паші для худоби.)

Хто не посіяв на Богослова, той не варт і доброго слова. 
(Івана Богослова на 21 мая. Хто в Україні до 21 травня не посіяв, той лінюх, стратив нагоду та дорогий час, він не гідний доброго слова, щоб про нього сказати.)

Хто топиться, той і меча вхопиться.
(В нещастю рятуємо себе, чим лиш можемо.)

Хто правується — будується, а лічить — того всяка біда цвічить. 
(Той має багато клопоту таріжних непередбачуваних видатків.)

Хто пристає, тому розуму не стає, а хто зятя приймає, той і цього не має.
(Коли чоловік іде жити до жінки в хату, то робить себе невільником, а хто приймає зятя в хату, той не обійдеться без клопоту.)

Хто мій приятель: чи той, що зичить, чи той, що позичає?
(Обох приязнь можемо утратити, бо один скаже віддати, а ми не приготовані, а від другого можемо зажадати — і він не буде готовий.)

Хто не пробує чобіт, той у них не побіжить.
(Бо будуть або завеликі, або замалі.)

Реве, якби його хто найняв.
(Кричить, якби хто йому за те платив.)

Хто воркоче, той робити не хоче.
(Лінивий все нарікає.)

Хто не робить, той голий ходить.
(Бо не заробить навіть на одежу.)

Хто робить багато речей нараз, той не зробить жадної гаразд. 
(Значення, як і сказано.)

Хто робить на час, тому дяка від нас.
(Зазвичай дякуємо, що роботу зробив вчасно.)

Хто робить, той заробить.
(Він дістане користь.)

Як хто робить, так і має, прийде зима, то згадає.
(Значення, як і сказано.)

Так собі розібрав, що хто будь би не видержав.
(Про дуже примховату людину.)

 

Хто за другого поручить, того біда навчить.
(Ручитель зобов’язаний відповісти за порученого.)

Хто ручиться, сам мучиться.
(Бере на себе чужий клопіт.)

Хто годен, рятувати повинен.
(У кого є сила, той не повинен відмовлятись допомогти іншому.)

Хто хоче свідком бути, мусить хрест дихнути.
(Перед судовим зізнанням, свідок мусить присягнути, що правду скаже.)

Нащо святим знати, хто іде до хати.
(Не варто людям знати, що ми робимо та кого гостимо.)

Хто дає серце, той дасть і гроші.
(Хто любить, той не пожаліє трудів та матеріальних засобів.)

Хто сивий, не конче мудрий, а лиш старий.
(Сиве волосся не є ознакою мудрости, а лише старости.)

Хто високо сидить, той далеко видить.
(Фізичний закон.)

Хто ситий, той гадає, що вже ніколи не зголодніє.
(Щасливий думає, що щастя його ніколи не покине.)

Хто густо сіє, в того є надія.
(Зерно сіють густо, щоб зародило багато, та щоб не вилягло.)

Хто сіє та оре — не знає про горе.
(Хліборобові зародить земля і він не боїться голоду.)

Хто скуп, собі не глуп.
(Скупий не є дурний, він дбає про свою будучність.)

Хто в насліду, той на всю біду.
(Хто бере насліддя по батькові, той бере і всі тягарі.)

Хто не служить, той не тужить.
(Слуги звичайно тужать за родиною та свободою.)

Хто служить з ласки, у того мішок плаский.
(Хто робить без плати, той нічого не заробляє.)

Хто не послухає тата, той послухає ката.
(Неслухнянний син попадає в лихе товаристо, а там і в тяжкі клопоти.)

Хто сміється з чужої біди, діждеться і своєї котроїсь середи.
(Хто сміється з чужого нещастя, сам його зазнає.)

Хто сміється у п’ятницю, буде плакати в неділю.
(Вірування в народі, що у п’ятницю не вільно сміятися, бо нещастя прийде.)

Хто хліба не має, хай собаки не тримає.
(У нього нічим її годувати.)

Хто хоче собаку вдарити, той бука знайде.
(Хто хоче помститися, той найде причину.)

Хто не грішить, той і покаятись не годен.
(Бо нема з чого каятися.)

Хто спить, той їсти не просить.
(Хто спить, той голоду не відчуває.)

Хто співає, той журбу проганяє.
(В пісні забуваємо про журбу.)

Хто співає в смутку, тому полегша прудка.
(Співаючи, забуваємо про горе.)

Хто співає, у того робота скоро минає.
(Бо у пісні час минає непомітно.)

Хто булаву запопав, той спокій попращав.
(Хто став гетьманом, у того велика відвічальність, а тим і журба. Булава — гетьманська відзнака.)

Хто любить спокій, той служить Богу.
(Бо не робить нікому кривди.)

Хто вдома спокою не має, той у пеклі перебуває.
(Народ вірить, що в пеклі повно сварки, крику та стонів і плачу, тому то дім, де сварка та крики, порівнують до пекла, бо там тяжко й непривітно жити, як і в пеклі.)

Хто хоче що справити, мусить забавити.
(Щоб зробити добре діло, на те треба часу.)

Хто не має стиду, той не має й сумління.
(Чоловік без стиду не робить себе відвічальним за ніщо.)

Хто судиться за вівцю, той стратить телицю.
(Процеси є получені з великими коштами.)

Хто судить, той блудить.
(Суддя може видати мильний вирок.)

Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає.
(Чоловік з нечистим сумлінням, не спить спокійно.)

Хто терпен, той спасен.
(До спасіння душі треба розкаяння і терпіння.)

Хто топиться, той і бритви вхопиться.
(В нещастю чоловік ратується навіть небезпечним способом.)

Хто топиться, тому й соломинка спасіння.
(У нещастю ратуємось навіть такими речами, що й не допомагають.)

Хто трудиться, той не журиться.
(Хто працює, той і користь має з праці.)

Хто тягне, того ще й б’ють.
(Невільників за тяжку працю ще й били.)

Хто умер тепер, то вже не вмре в четвер.
(Одна лише смерть кінчить наше життя.)

Хто вмер, той до ями, а хто живе, той ще з нами.
(Споминання небіжчика у гурті давніх приятелів.)

Хто впав, той знає, як то тяжко уставати.
(Хто збіднів, той знає, як то тяжко дораблятися.)

Хто впав, той пропав, а хто ще живе, той славу добуде.
(Говорять жовніри на війні.)

фляки з’їдає, і другому прихваляє.
(Підлий і підлоту прихвалює.)

Хто нашу хату минає, той щастя не має.
(Докір знакомим чи приятелям, що не відвідують.)

Хто коло чого ходить, з того й жити мусить.
(Кожен користає з того, що робить.)

Хто худобу б’є, той по тім без неї є.
(Хто знущається над худобою у того вона згине, а другу тяжко набути.)

Хто більше читає, той і більше знає.
(Значення, як і сказано.)

Хто не шанує старого, той не має нового.
(Хто не шанує старої речі, той і на нову не спроможеться.)

Хто не зазнав зла, той не уміє шанувати добра.
(Хто не бідував, той не уміє оцінити щастя.)

Хто здержує свій язик, того голова не болить.
(Хто не говорить непотрібно, той і клопоту не має.)

Хто під ким яму копає, сам у ню впадає.
(Хто хоче пошкодити другому, сам найбільше потерпить.)

Хто багато ярмаркує, той собі біду готує.
(Хто тратить час на ярмарках, того господарство знівечиться.)

 

------------------------------

 

Гарно того вчити, хто хоче все знати.
(Приємно вчити ту людину, яка хоче навчитися.)

Літом хто гайнує, той зимою голодує.
(Хто не працює влітку на полі, той не буде мати що їсти взимку.)

Хто багатий, той не любить дати.
(Багаті люди є скупими.)

Хто багато має, той ще більше шукає.
(Про жадібність багачів.)

Тільки той не вірить у безсмертність, хто ніколи не думав про смерть.
(Кожна людина хоче жити після смерті.)

Безцільно жиє, хто не думає по смерти жити.
(Пересторога тим, хто не готує себе до подальшого життя після смерті.)

Найлекше того бити, хто не борониться.
(Говорять про того, хто не може оборонити себе.)

Той біди не мав, хто сльозами не вмивався.
(Справжня біда приносить багато гірких сліз.)

Хто на морі не бував, той і біди не знав.
(Кажуть бувалі моряки. Під час бурі на морі дуже небезпечно, ніде сховатися і корабель може затонути.)

Хто у світі знає, що Бог гадає.
(Ніхто у світі не може знати, про що Бог думає.)

Хто ся боре, тому не горе.
(Сильний духом переможе всі труднощі.)

Хто вовка боїться, той і в ліс не піде.
(Боягуз нічого не осягне.)

Хто літом жари боїться, той зимою не має чим погріться.
(Хто влітку не працює, той взимку не має що їсти.)

Хто поза очі ганьбить мене, той боїться мене.
(Про того, хто обмовляє поза очі.)

Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує.
(Люди не люблять правди і часто кривдять тих, хто її відстоює.)

Хто везе, того ще й підганяють.
(Хто працює у того ще більше заставляють працювати.)

Хто великого не бачив, той і малому дивується.
(Все пізнається у порівнянні.)

Хто має викрути, не піде в рекрути.
(Хто знає як відкупитися, того не заберуть до війська.)

Хто вино любить, той себе погубить.
(Пиятика руйнує здоров'я чоловіка, знижує його розумові здібності.)

Хто стане вівцею, того вовк з’їсть.
(Покірного всі кривдять.)

Хто порося вкрав, у того у вухах пищить.
(Про совість, яка мучить людину, котра вчинила щось погане.)

Хто вчасно лягає і вчасно встає, в того здоров'я, маєток та розум є.
(Як будеш все робити своєчасно, то все матимеш.)

Хто коня годує, той дома ночує.
(Здоровий кінь не зупиниться посеред дороги.)

Буде той голодний, хто жнивами холодочку шукає.
(Хто не працює під час жнив, той потім не буде мати що їсти.)

Нехай той мене голубить, а хто вірно мене любить.
(Каже дівчина про парубків.)

Горілки кварта тому хто варта.
(Жартома до того, кого шанують і хочуть почастувати.)

Маємось, як горох при дорозі: хто йде, той скубне.
(Нас всі ображають.)

Не той господар землі, що в ній бродить, а той, хто по ній за плугом ходить.
(Справжнім господарем землі є той, хто працює на ній.)

Хто на все готов, той лиха не боїться.
(Відважний нічого не боїться.)

Хто без гріха - киньте каменем.
(Немає безгрішних людей.)

Той сам себе губить, хто чужую жінку любить.
(Не матиме щастя той, хто закохаєтья в чужу жінку.)

Хто не має, той не губить.
(Не можна загубити те, чого не маєш.)

Не давай поради, хто не просить тебе до ради.
(Не давай поради тому, хто не просить тебе про неї.)

Не кожен, хто дбає, той і має.
(Не кожний добрий господар може доробитися.)

Хто дітям потаче, той сам відтак плаче.
Хто дітям потаче, той сам плаче.
(Хто не виховує дітей і в усьому догоджає їм, той пізніше зазнає від них горя.)

Хто дітям пробаче, той сам відтак плаче.
(Говориться, коли батьки не звертають уваги на дитячі провини.)

Хто що вміє, то і діє.
(Кожний робить те, що вміє.)

Добре тому в дорозі, хто сидить на возі.
(Легше їхати, ніж іти пішки.)

Хто дрожить, той не біжить.
(Хто боїться, той не врятується з біди.)

Хто дуже простує, той в дорозі ночує.
(Хто шукає коротшої дороги, той заблудиться.)

Не думай, що той сумний, хто невеселий.
(Настрій людини не завжди видно по її обличчю.)

Хто дурнем уродився, тому дурнем і вмирати.
(Дурень ніколи не порозумнішає.)

Парубок жениться — любу бере, вдовець жениться — хто за нього йде.
(Молодому легше оженитися, як старому.)

Безцільно живе той, хто не думає жити по смерти.
(Пересторога тим, хто не готує себе до подальшого життя після смерті.)

Хто уміє жити, той буде уміти і умирати.
(Хто добре прожив своє життя, той не боїться смерті.)

Хто життя полюбив, той страх загубив.
(Страх заважає жити.)

Нехай мене той займає, хто кохання в серці має.
(Говорить молода дівчина.)

Хто хоче збирати - мусить добре засівати.
(Без доброго посіву не буде гарного врожаю.)

Хто збреше - той на плечах понесе, а хто правду повість - той і не попоїсть.
(Брехунові легше живеться на світі, ніж правдолюбцю.)

Хто землі дає, тому земля віддає.
(Хто добре обробляє землю, той має з неї добрий врожай.)

Хто землю удобряє, тому й земля повертає.
(Хто добре удобрює землю, той має з неї добрий врожай.)

Хто злий, той дурний.
(Злість людини є ознакою її дурноти.)

Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.
(Хто отримає освіту в молоді роки, той заробить собі достаток на старість.)

Хто змолоду балує, той під старість старцює.
(Хто не працює і не доробиться достатку в молоді літа, той на старість живе у бідноті.)

Хто знання має, той і мур зламає.
(Підкреслюється важливість освіти.)

Хто хоче багато знати, тому треба мандрувати.
(Мандруючи світом, можна багато чого навчитися.)

Хто що знає, тим і хліб заробляє.
(Хто знає яке ремесло, тим і заробляє собі на прожиття.)

Ігла хоч мала, та чути, як хто її пха.
(Навіть мале лихо приносить людині біль.)

Хто може, той і іде.
(Про бідного, яким всі поганяють.)

Хто на скорім коні скаче, той і скоро плаче.
(Хто не думає про те, що робить, той швидко потрапляє в біду.)

Хто багато кричить, той мало думає.
(Крик є ознакою дурноти.)

Хто в ліс, а хто по дрова поліз.
(Немає порядку, кожний робить що хоче.)

Де хто літував, хай там і зимує.
(Як хто приготується до зими влітку, так і зимуватиме.)

Не мине лише того, хто любить кого.
(Суджене кохання не мине тебе.)

Хто любити гож, той буде збирати її плоди.
(Хто вміє любити, до того і прийде щастя.)

Хто любить ревне, той боліє певне.
(Про закохану людину.)

Хто любить, той того й голубить.
(Кого люблять, з тим дуже добре поводяться.)

Хто ходить на манівці, той падає в рівці.
(Хто живе нечесно, той потрапляє у неприємності.)

Хто розледащілий і непомірний в їді, і слабої волі, того Мара переможе.
(Хто мало працює, багато їсть і не має сили волі, той не зможе жити.)

Хто нічого не має, того ніхто не знає.
(З бідними не шукають дружби.)

Хто батька і матері не слухає, той послухає чужу нагайку.
Хто не слухає батька і матері, той послухає нагайку.
(Застереження тим, хто не слухає своїх батьків.)

Хто коршму минає, той щастя не має.
(Жарт пияків.)

Хто на морі не бував, той і біди не знав.
Хто на морі не бував, той припадків не видав.
(Говорять бувалі моряки.)

Хто надію стратить, то жити не вартий.
(Людина не може жити без надії.)

Той добре не направить, хто правдою лукавить.
(Погана людина не може навчити нічого доброго.)

— Хто винен? 
— Невістка! 
— Та її вдома нема. 
— Та он її плахта висить на жердці сама.
(Свекруха звинувачує невістку в усьому, що трапляється в хаті.)

Хто рано одружиться, той вік не натужиться.
(Рано женяться по любові і живуть у злагоді.)

Хто опарився на окропі, той на холодну воду дує.
(Хто раз потерпів, той стає надзвичайно обережним.)

Не той пиво п’є, хто варить.
(Не той користає, хто працює.)

Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
(Хто рано встає, той багато встигає зробити.)

Хто пізно встає, тому хліба не стає.
(Лінивий не має що їсти.)

Хто сам у злиднях плаче, той і других недолю бачить.
(Бідний має співчуття до горя інших, бо сам постійно бідує.)

Хто як постеле, так і спатиме.
(Хто як влаштує своє життя, так і житиме.)

Правда береже того, хто сам себе береже.
(Довіру матимуть до того, хто не буде брехати.)

Хто до правди не направить, той усе лукавить.
(Про того, хто не любить правди.)

Хто з правдою зрідниться, той і грому не боїться.
(Чесна людина нічого не боїться.)

Хто працює для народу, той працює для вічности.
(Про почесність праці для народу.)

Хто уміє приказувати собі, той прикаже і другим.
(Хто може керувати своїми вчинками, той має достатньо сильну волю, щоб наказувати іншим.)

Хто до кого пристає, таким і стає.
(З ким товаришуєш, таким і сам будеш.)

Хто не хоче бути приятелем, той ворогом мусить.
(Говорять нещирому приятелеві.)

Хто п’яницю полюбить, той вік собі загубить.
(Застереження молодим дівчатам, щоб не виходили заміж за п'яницю.)

Той дає раду, хто знає правду.
(Чесна людина дає добру пораду.)

Хто раю не бачив, той і не тужить за ним.
(Хто не жив у достатку і не знає, що це таке, той і не журиться за ним.)

Хто багато робив, той і багато знає.
(Бо багато чого навчився.)

Хто нічого не робить, той ніколи не має часу.
(Про лінивого, який ніколи не має часу щось зробити.)

Хто робить зло, воно солодке, як мід, але се лише доти, доки воно не принесе овочів.
(Хоч як би кому не було приємно робити зло, він все рівно поплатиться за нього.)

Хто робить крешно, той ходить певно.
(Добрий працівник впевнений у своєму майбутньому.)

Частійше так буває, що хто робить — голий ходить.
Частійше, хто робить — голий ходить.
(Часто трапляється так, що той, хто тяжко працює, дуже бідно живе.)

Хто в роботі, той і в турботі.
(Хто працює, той має багато обов'язків.)

Розум не поможе, хто рук не приложе.
(Лінивому не допоможе і розум.)

Хто розуму не має, тому й коваль не вкує.
(З дурного ніхто не може зробити розумного.)

Нащо з тим миритися, хто хоче сваритися.
(Не треба миритися з тим, хто хоче заподіяти тобі зло.)

Хто любить сварку, той любить і гріх.
(Сварка призводить до образ, а ображаючи інших, людина бере на себе гріх.)

Хто сиротою не бував, той не наплакався.
(Хто не був сиротою, той не зазнав справжньої біди.)

Хто в березні сіяти не зачинає, той про своє добро забуває.
(Хто не сіє своєчасно, той поганий господар.)

Скажи мені, хто твій товариш, то я скажу, хто ти є.
(Люди підбирають собі подібних до них друзів.)

Хто скоро сміється, той і скоро плаче.
(Хто любить веселитися, той швидко потрапляє у біду.)

Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажає.
(Про необхідність виконання своїх обіцянок.)

Хто в службі не бував, той і нужди не видав.
(Приказка слуги.)

Хто служить, той тужить.
(Слуга не має свободи і тужить за нею.)

Смерть боїться того, хто з нею бореться.
(Виживає той, хто бореться за життя.)

Хто сміється, тому не минеться.
(Застереження тому, хто сміється з чужої біди.)

Хто спить весною, той плаче зимою.
(Хто ліпиться працювати весною, коли треба орати і сіяти, той голодує взимку.)

Хто стає вівцею, того вовк з’їсть.
(Покірного завжди кривдять.)

Хто сумління не має, той правди не знає.
(Про нечесну людину.)

І собака б ткав, якби хто нитки в’язав.
(Іронічно, коли хваляться, що вміють робити якусь дуже просту роботу.)

Хто всім товариш, той нікому не товариш.
(Товариша для всіх вдають із себе тільки нещирі люди.)

Хто топиться і за соломину вхопиться.
(У біді намагаються врятуватися будь-якими способами.)

Хто як знає, так і тягає.
(Кожний живе так, як вміє.)

Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
(Про того, хто багато обіцяє.)

Хто лінивий, той і сонливий.
(Лінивий завжди хоче спати.)

Хто про Хому, а хто про Ярему.
(Коли два співрозмовники говорять про різні речі.)

Хто стане горілкою свій розум мить, той його ще гірше забрудить.
(Від пиятики людина дурнішає.)

Хто шога не береже, той не варт і копійки.
(Про того, хто не вміє заощаджувати.)

Не поможуть і чари, як хто кому не до пари.
(Хитрощами любов не приворожиш.)

Хто частенько випиває, той під тином спочиває.
(Про п'яницю, який не може дійти додому і засипає будь-де.)

Хто чого шукає, то й знайде.
(Якщо хтось шукає собі клопотів, то він їх знайде.)

Яра пшениця — наш отець і мати, хто не посіє - не буде збирати.
(Яра пшениця, якою харчуються люди, не росте сама по собі, її треба вирощувати.)

 

 

 

За матеріалами:  
— Приповідки або українсько-народна філософія. Том перший. Зібрав та видав Володимир С. Плав’юк.  Едмонтон, Альберта, 1946 р.
— Українські приповідки (другий том). Зібрав Володимир Плав’юк, Том 2. Катедра української культури та етнографії ім. Гуцуляків, Альбертський університет Асоціація Українських Піонерів Альберти, Едмонтон, 1996 р.

 

 

Більше прислів'їв та приказок, зібраних Володимиром Плав'юком дивіться на нашому сайті: