Сергій Губерначук. Роздуми про творчість, поезію, театр (зі збірки "Дай, я буду таким, як хочу...")

* * *

Творчість – Така́, як Ти!

* * *
 
Не творчість є інструментом любові,
а любов – інструмент творчості.

* * *

Віршів нескінченність – упертість музи.

* * *

Велике склалося з малесеньких шматочків. 
Великий скарб – з дрібне́ньких недоробок.

* * *

Що взяв на дні – наверх віддам.

* * *

Пора міняти стилі застарілі.

* * *

Надходить мрія нової поезії.

* * *

Описуючи нас 
до помпи від Помпеї, 
ти віддаляєш час 
нової епопеї.

* * *

Натхнення – поклоніння, а не Мекка.

* * *

Одне мені своє: можливість говорить, 
а значить, відчувать.

* * *

А ти – свята без імені й без назви, 
ти – просто думка, випадковий гість.

* * *

Знову залишаю
мій маленький острів.
Вкотре вирушаю
у космічний простір.

* * *

Люби беззвучно кожен звук – 
і тоді народиться вічна пісня.

* * *

Перш, ніж ліра змогла вигравати про крила, 
треба, щоб ліра угору злетіла.

* * *

Змі́ни стилю – це штампи постійні, 
це екскурсії у підсвідомість,
а затим, поміж проміжків ліні, 
навпаки – у свідомість, натомість.

* * *

Коли нічого ще не встиг, але вже винен, – 
хай свідки, ще живі, вб’ють крила в спину…

* * *

За багато своїх слів і років 
я щастям упиваюся. 
Я тішуся вином провини.

* * *

В небо попадаю 
і бачу музику на висоті життя!

* * *

Комусь – усе життя, 
мені – лише година.

* * *

Не мої вірші – і геть від мене
під тини і стовпи.
Я зможу постояти за себе
і за свої світи. 

* * *

Поезія не любить поклоніння.

* * *

Я пишу і пишу. 
Я пронизаний запахом свіжого чорнила.

* * *

Я зі мною живу,
на папері існую,
вимальовую літери ці.

Риму, білу вдову,
вечорами цілую
з одночасним пером у руці.

* * *

Рима – проста й заримована Богом,
й окреслена віщим дощем.

* * *

Хто є Поетом – той згубився в пісні.

* * *

Папір – то день, поранений думками ранніми,
коли довкола міфів карусель
на всю Євразію і Африку…

* * *

Досягни мою землю, 
спотворену променем відродження.

* * *

Часто поета на допит всі непоети ведуть.

* * *

Маю, що сказати ... і маю про що помовчати.

* * *

Люби поезію, ходи до неї в гості, 
хоч раз на рік – послухай, чи жива?

* * *

Голкою художники 
малюють свої шедеври.

* * *

Між нами, акторами, кажучи, 
усі вже давно є акторами

* * *

Акторе,..
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних віч
твій Гамлет помилятися не вміє…

* * *

Мистецтвом ще стільки не ввібрано
експромтів акторської братії!

* * *

Лише актор на щоглі сцени вмре,
підкинувши до неба грішну душу!..

* * *

Мистецтво – вишуканий гріх!
Театр – розкиданий по світу!  

* * *

Театр – не конвеєрна паприка!
Не стильний салон! і не вулиця!
Актори – не цех і не фабрика!
Актори – то ті, хто проснулися!

То ті, хто свій подив знаходячи,
тримаючись купи – на відстані,
з людьми – найтає́мніші родичі.
То ті, хто експромтом розхристані.

* * *

Який Театр – таке і свято.

* * *

Я все віддав для вас.
Нема чого втрачати. 
Я можу все віддати.