ЦІКАВИНКИ ПРО ШКОЛУ
Слово «школа» є в усіх слов'янських мовах. У давньогрецькій мові було слово «схоле». Від нього походить і наше «школа», але значення його у греків було іншим: спочатку «затримка», потім «заняття у вільний час», далі «читання», а вже пізніше — «лекція», сучасне — «школа».
З'явилися перші школи ще у давніх греків десь у VI ст. до н. є. Вчилися в них лише хлопчики з родин вільних громадян. Спочатку вони відвідували школу, де їх навчали читати, писати, рахувати. Потім переходили до школи, де їх навчали співів, музики, поезії. Пізніше, в інших школах, здійснювалося фізичне виховання й загартування: тут готували майбутніх воїнів. Усі школи були приватними.
У Київській Русі перші школи з'явилися в кінці X століття. Наша школа була теж багатоступеневою: спочатку елементарна школа, потім граматична, далі школа риторів. Училися в них здебільшого діти заможних людей. Сьогодні школа доступна кожному з вас. І все залежить лише від вашого сумлінного ставлення до навчання, бо головне завдання школи — зробити вас розумними, фізично розвинутими, культурними, вихованими людьми.
КАНІКУЛИ
Коли ми можемо почути у школі громове «ура!», яке об'єднує всіх школярів — і великих і маленьких? Саме тоді, коли закінчується чверть і починаються канікули.
І знаєте, наші школярі не виняток. У Стародавньому Римі на канікули теж чекали... Ні, ні... не діти! Дорослі! Ви здивовані? Дорослі на кані-і-і-кулах?! Нічого дивного в цьому немає. Період із 22 липня по 23 серпня в стародавніх римлян називався канікулами. Чому? Саме в цей час Сонце перебуває в сузір'ї Пса. В латинській мові собака — «кате». У цей час у Римі починалась найбільша спека і римський сенат робив перерву в своїх засіданнях — канікули. Згодом канікулами почали називати літню перерву в роботі навчальних закладів, а ще пізніше — взагалі всяку усталену перерву в заняттях учнів і студентів.
ЩО КРАЙ, ТО ЗВИЧАЙ
В Японії та Австрії за давньою традицією вчать дітей писати і правою, і лівою рукою.
В більшості країн пишуть зліва направо. Справа наліво пишуть учні арабських країн. А в Стародавній Греції писали перший рядок справа наліво, а другий — навпаки.
Слово «школа» є в усіх слов'янських мовах. У давньогрецькій мові було слово «схоле». Від нього походить і наше «школа», але значення його у греків було іншим: спочатку «затримка», потім «заняття у вільний час», далі «читання», а вже пізніше — «лекція», сучасне — «школа».
З'явилися перші школи ще у давніх греків десь у VI ст. до н. є. Вчилися в них лише хлопчики з родин вільних громадян. Спочатку вони відвідували школу, де їх навчали читати, писати, рахувати. Потім переходили до школи, де їх навчали співів, музики, поезії. Пізніше, в інших школах, здійснювалося фізичне виховання й загартування: тут готували майбутніх воїнів. Усі школи були приватними.
У Київській Русі перші школи з'явилися в кінці X століття. Наша школа була теж багатоступеневою: спочатку елементарна школа, потім граматична, далі школа риторів. Училися в них здебільшого діти заможних людей. Сьогодні школа доступна кожному з вас. І все залежить лише від вашого сумлінного ставлення до навчання, бо головне завдання школи — зробити вас розумними, фізично розвинутими, культурними, вихованими людьми.
КАНІКУЛИ
Коли ми можемо почути у школі громове «ура!», яке об'єднує всіх школярів — і великих і маленьких? Саме тоді, коли закінчується чверть і починаються канікули.
І знаєте, наші школярі не виняток. У Стародавньому Римі на канікули теж чекали... Ні, ні... не діти! Дорослі! Ви здивовані? Дорослі на кані-і-і-кулах?! Нічого дивного в цьому немає. Період із 22 липня по 23 серпня в стародавніх римлян називався канікулами. Чому? Саме в цей час Сонце перебуває в сузір'ї Пса. В латинській мові собака — «кате». У цей час у Римі починалась найбільша спека і римський сенат робив перерву в своїх засіданнях — канікули. Згодом канікулами почали називати літню перерву в роботі навчальних закладів, а ще пізніше — взагалі всяку усталену перерву в заняттях учнів і студентів.
ЩО КРАЙ, ТО ЗВИЧАЙ
В Японії та Австрії за давньою традицією вчать дітей писати і правою, і лівою рукою.
В більшості країн пишуть зліва направо. Справа наліво пишуть учні арабських країн. А в Стародавній Греції писали перший рядок справа наліво, а другий — навпаки.
За матеріалами: "12 місяців", настільна книга-календар, 1999 рік, стор. 113.
НАЙПЕРШИЙ БУКВАР
Нині друкуються тисячі книжок мільйонними тиражами. А колись, у давнину, їх переписували від руки. Лише згодом Іван Федоров видрукував першу російську книгу в Москві. А рівно 400 років тому він же надрукував у Львові й першу українську книгу. Потому Іван Федоров видрукував і перший буквар на Україні.
Його вже знали і шанували люди. Бо збагнули його пристрасну вдачу і добру душу. Просили позичити гроші — він позичав; не вистачало в самого на його корисну справу — і він не боявся позичити, аби тільки не зупинити друкарської роботи.— Івашку,— казав він своєму синові,— вивчив я тебе читати тому, що зі мною ти змалку біля книг ще рукописних був, а тепер і ці великі друковані книги тобі зрозумілі. Та хіба ж можливо у дитячому віці таку книгу подолати? Треба для малят виготувати невеличкі книги, щоб і вони вчилися читати.— І додав сміючись: — От одружишся ти, будуть у тебе діти, мої онуки, і згадаєш, що дід для них перший буквар надрукував.
Львів'яни зраділи, коли почули про но-. вий задум цієї освіченої і такої простої та роботящої людини.
Іван Федорович Москвитін — так звали його у Львові за те, що прийшов він з Москви,— сам сів за редагування граматики. І от як написав він про це у післямові до букваря: «Скоротивши до найменшого, склав я для швидкого навчання дітей... і, якщо труди мої виявляться достойними вашої милості, прийміть їх з любов'ю. А я охоче готовий працювати і над іншими угодними вам книгами».
Найперший на всій Русі та Україні буквар для дітей надрукував Іван Федоров у Львові 1574 року.
Хотілось йому й інші книжки друкувати, та коштів більше не мав, а борги росли. Іван Федоров пробує всілякими способами вибитися зі скрути. Однак дедалі більше заплутується у боргах, у сітях, що розставляють хитрі лихварі. І от саме тоді, коли вже й не знав, що робити, одержує Іван Федоров запрошення від князя Костянтина Острозького приїхати в його маєток Острог для заснування друкарні. Знову ясніє чоло невтомного друкаря, і з помічником своїм Гринем їде він до князя. А син Івашко, вже дорослий, лишився працювати у Львові.
Оксана Іваненко.
За матеріалами: "12 місяців", настільна книга-календар, 1999 рік, стор. 133.
Більше статей про цікаве на "Малій Сторінці":
Різні цікавинки про все на світі
У цьому розділі сайту збираємо найцікавіші факти, події, будь-які матеріали, що прикрашають наше життя...