(записано від Михайла Івановича Шопляка-Козака)
Не лише той злодій, хто краде, а й той, що драбину держить.
Кіть ляжеш під лавицю спати, будуть тебе ногами пхати.
Чи каменем в голову, чи головою в камінь – все одно.
Сто грамів горілки – як коневі карбач: треба йти понад силу.
Де много обіцяють – мало дають.
Зерно падає наперед, а полова летить за вітром.
За горою мусить бути рівнина, за бідою – добро.
Гість мало сидить, та много видить.
Хто стіл мочить, того ся право точить.
На твердий горіх треба твердий камінь.
Кінь іде до жолоба, а не жолоб до коня.
За великим дзвоном малих не чути.
Битий кінь іде не своєю силою, тому скоро здихає.
Правдивий чоловік чуже не бере, але й своє не лишає.
Вогонь і вода добрі служити, та погані панувати.
Де всі крадуть, там злодіїв не є.
Гроші на всіх мовах говорять.
Межи воронами й сорока по-воронячому кряче.
Много ворон і коня вбалять.
Ліпше десь воробець, як завтра голубець.
Що не край, то другий звичай.
Великій череді і вовк не страшний.
Не намучишся – не научишся.
Світ – то найвища школа.
Яке коріння, таке й носіння.
Ще такий ся не вродив, аби всім догодив.
Нагинай дерево, доки молоде.
Достигле яблуко мусить з дерева впасти.
За матеріалами: «Чарівна торба». Українські народні казки, притчі, легенди, перекази, пісні та прислів’я, записані від М. І. Шопляка-Козака. Ужгород, «Карпати», 1988. Художник: М. М. Дем’ян.
Більше прислів'їв та приказок на "Малій Сторінці":
Українські прислів'я та приказки
Точно подмечено!!!