ПРИСЛІВ'Я ТА ПРИКАЗКИ ПРО ДОСВІД
Давні пригоди боронять від шкоди.
На житті, як на довгій ниві.
Вік звікувати — не пальцем перекивати.
Вік прожити — не поле перейти.
Життя, як стерня, не пройдеш, ноги не вколовши.
Часом з квасом, а порою з бідою.
Чоловік без пригоди не проживе.
Як топишся, то й за бритву вхопишся.
Хто топиться, той за соломину вхопиться.
Хто потопає, той ся за косу хапає.
Думай не думай, а вище себе не плигнеш.
Журба сорочки не дасть.
Від розкоші кучері в'ються, а від журби — січуться.
Не питай старого, а питай бувалого.
Старого горобця на полові не обдуриш.
Старий віл борозни не скривить.
Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.
Краще раз побачить, як тричі почуть.
За битого двох небитих дають, та й то не беруть.
Хто опарився на молоці, і на воду дує.
Раз опечешся — другий остережешся.
Як віз ламається, чумак ума набирається.
Не бійся, та стережися.
Як їдеш, дивись під ноги; хоч грошей не найдеш, так носа не наб’єш.
Не все перескакуй, інде й перелізь.
Знайшов — не скач, згубив — не плач.
Зле — не гнися, добре — не пнися.
Не плюй в криницю, знадобиться води напиться.
Не роби комусь, що собі не мило.
Чого собі не зичиш, і другому не жадай.
Не кидай живого, не шукай мертвого.
Чуже переступи, та не займи.
Не бери, де не поклав.
На чужому коні не наїздишся, у чужому доброму не нахвастаєшся.
Зароблена копійка краще краденого карбованця.
Святий звичай: не позичай. Позичаєш чуже, а віддавати своє прийдеться.
Не позичай, бо злий обичай: як віддає, то ще й лає.
Ліпше без вечері лягати, та без боргів уставати.
Чужого не бери, а свого не попусти.
Ліпше своє мале, ніж чуже велике.
Краще своє латане, ніж чуже хапане.
Нажите махом — піде прахом.
Не микайся, Грицю, на дурницю, бо дурниця боком вилізе.
Мани собаку, маючи кияку.
Спершу треба розсудити, а тоді робити.
Тепер так, а після як?
Буде, каяття, та не буде вороття.
Не увіриш, доки не зміриш.
Сім раз одмір, а раз одріж.
Одрізаного не приставиш.
Не розхитуй човна, бо вивернешся.
Не спитавши броду, не лізь у воду.
Не кажи гоп, доки не перескочиш.
Як постелишся, так і виспишся.
Не все те переймай, що на воді пливе.
Не руш нічого і не бійся нікого.
Не вдержавшись за гриву, за хвіст не вдержишся.
Живи не як хочеться, а як можеться.
Наперед не виривайся, а ззаду не лишайся.
Тим рогом чешися, котрим дістанеш.
Хто питає, той не блудить.
Краще погано їхати, ніж хороше йти.
Не в тім сила, що кобила сива, а як вона везе.
Гладь коня вівсом, а не батогом.
Силуваним конем не наїздишся.
Хто бува на коні, бува і під конем.
Лучче з доброго коня впасти, ніж на поганому їхати.
Горе тому, що на печі: сюди пече, туди гаряче; добре тому, що в дорозі: лежить собі на возі.
Краще погана дорога, ніж поганий супутник.
Піч тучить, а дорога учить.
Не тоді коня сідлати, як треба сідати.
Не тоді спати, як товариш шапки шукає.
Тоді дорога спішна, коли розмова потішна.
Хто часто в дорозі, був під возом і на возі.
Далеко, та легко; а близько, та слизько.
Як поїдеш в об'їзд, то будеш і на обід, а як навпростець, то увечері.
Навпростець тільки ворони літають.
Хто навпростець ходить — дома не ночує.
Як маєш у торбі, сядеш і на горбі.
Ідеш на день — бери хліба на три дні.
Хліб у дорозі не затяжить.
Запас біди не чинить і їсти не просить.
Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш.
Не витріщиш очі — витріщиш калитку.
Далі положиш — ближче знайдеш.
Не жалій ухналя, бо й підкову згубиш.
Бачили очі, що купували, їжте, хоч повилазьте.
Не купуй кота в мішку!
Водою воду не загатиш.
Вода — не кума.
В сіні вогню не сховаєш.
Диму без вогню не буває.
Вогонь добрий слуга, але поганий хазяїн.
З вогнем не жартуй!
Не підливай масла в огонь!
На те щука в морі, щоб карась не дрімав.
Якби кицька не скакала, то би ніжку не зламала.
Кінь на чотирьох і то спотикається.
Всякому овочу свій час.
Не діли шкуру невбитого ведмедя.
Тихше їдеш — далі будеш.
Волом зайця не доженеш.
Голкою криниці не викопаєш.
Ложкою моря не вичерпаєш.
Язик до Києва доведе.
З гарної дівки гарна й молодиця.
З краси не пити роси.
Ружа червона, а й та блідне.
Слічне — не вічне.
Вбери й пень, то буде подобень.
На траву дивись удень, як обсохне роса, а на, дівку в будень, як невбрана та боса.
Хоч не з красою, аби з головою.
Краса до вінця, а розум до кінця.
За матеріалами: Збірка "Народ скаже — як зав'яже: Українські народні прислів'я, приказки, загадки, скоромовки." Упорядник - Н. С. Шумада. Київ, Веселка, 1985.