Серед українських письменників, з іменами яких пов’язаний новий етап у розвитку національної культури, одне з почесних місць належить Євгену Гребінці.
Народився Євген Павлович Гребінка 2 лютого 1812 року в сім’ї поміщика - відставного гусарського офіцера – на хуторі Убіжище на Полтавщині. Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних вчителів. Вже тоді у нього виявилась пристрасть до читання і старанність до занять.
Влітку 1821 року Гребінка їде з батьком до Ніжина і складає екзамени до гімназії вищих наук. У гімназії існував літературний гурток, в якому Євген Гребінка пробував своє перо. Роки перебування в Ніжинській гімназії не були для нього марними. Він збагатився знаннями, життєвим досвідом, з її стін виніс любов до літератури і пристрасну жагу до творчості. В 1831 році Гребінка закінчив гімназію і вступив на військову службу, але наприкінці 1831 року вийшов у відставку. В цей час він повертається додому.
Невдоволений нудним життям глухого провінційного хутора і окрилений першими літературними успіхами, Гребінка поривається в столицю, в далекий і принадний Петербург.
Приїхавши до Петербургу він влаштовується на службу чиновником комісії духовних училищ і водночас вчителює в ряді столичних навчальних закладів. З листопада 1838 року він залишає цю посаду і до кінця життя перебуває лише на викладацькій роботі: читає російську мову та словесність.
У Петербурзі Гребінка розгортає жваву літературну діяльність, активно співробітничає в журналах та альманахах, знайомиться з Шевченком, який значно вплинув на його творчість. Протягом життя Євген Гребінка написав понад 40 повістей, романів, оповідань і байок, які умовно можна поділити на кілька тематичних циклів: показ окремих сторін українського життя, побут і звичаї чиновництва, поміщицька сваволя та пригнічення кріпаків. Перше видання творів письменника «Малороссийские приказки» вийшло в 1834 р. Збірка мала значний успіх і вже в 1836 році вийшла другим виданням.
В останні роки життя письменник почав готувати до видання зібрання своїх творів у восьми томах. У 1847 році з’явились друком перші чотири томи, в 1848 році - ще чотири. Але повністю здійснити свій задум письменникові не вдалося. 15 грудня 1848 року у Петербурзі після тяжкої тривалої хвороби (туберкульозу) у розквіті творчих сил Гребінка помер. Тіло його було перевезено в Україну і поховано в Мар’янівці поблизу рідного хутора.
Найвизначніше місце в поетичній спадщині Євгена Гребінки посідають байки.
Своїм корінням байки Гребінки сягають насамперед у народну творчість. Майже у всіх його байках хижакам і гнобителям так чи інакше протиставляється звичайний трудівник, який є уособленням людяності, працьовитості, моральної переваги. Симпатії письменника завжди на боці скривджених, скромних, чесних і працьовитих людей з народу. Розвинувши в своїх байках народно-сатиричні традиції, Євген Гребінка підніс байку до нового, вищого рівня, що мало велике значення для розвитку української літератури. Вся його літературна спадщина увійшла в скарбницю вітчизняної культури.
За матеріалами: http://www.chl.kiev.ua/
* * *
Байки Євгена Гребінки: "Злий Кінь", "Зузуля та Снігир", "Маківка", "Могилині родини", "Сонце та Вітер", "Грішник", "Ворона і Ягня", "Мірошник", Утята да Степ", Хлопці".
Читайте у цій ілюстрованій збірочці повчальні та широко відомі байки Євгена Гребінки: "Лебідь і Гуси", "Дядько на дзвіниці", "Сонце та Хмари", "Ведмежий суд", "Верша та Болото", "Віл", "Горобці та Вишня", "Рожа та Хміль", "Ячмінь", "Гай та Сокири", "Рибалка", "Будяк та Коноплиночка", "Соловей", "Школяр Денис", "Вовк і Огонь", "Пшениця", "Цап".
Вірші Євгена Гребінки українською мовою: "Українська мелодія", "Маруся", "Човен", "Ліс", "Надпись к рисунку кн. С. А. Г-ной", "Варена".