"Перше свято жайворонка" - з книги Василя Сухомлинського "Серце віддаю дітям" (розділ "Школа радості")

Василь Сухомлинський

СЕРЦЕ ВІДДАЮ ДІТЯМ

"ШКОЛА РАДОСТІ"

Завантажити текст статті "Перше свято жайворонка" з розділу "Школа радості" книги Василя Сухомлинського "Серце віддаю дітям" (txt.zip)

ПЕРШЕ СВЯТО ЖАЙВОРОНКА

Взимку коло пташиних кліток і «лікарні» для звіряток ми мріяли про теплий весняний день, коли наші маленькі друзі полетять у блакитне небо, поскачуть до гаю. І ось прийшло довгоочікуваене свято. Через день після того, як у небі з’явився перший жайворонок, ми винесли клітки з птахами і звірятами на вершину кургана. Степ дзвенів пташиними голосами. Діти відкрили клітки — і жайворонок, дятел, іволга і заєць опинилися на волі. Ось наш жайворонок уже співає в небі; ось він уже лине до землі... Ми стоїмо, зачаровані красою, і переживаємо радість від того, що зберегли життя живим істотам.
У такі хвилини в моїй уяві вимальовувалося майбутнє: щороку ми приходимо на вершину кургана, щоб відзначити свято жайворонка.
Свято жайворонка стало немовби межею, що відділяє весну від літа. Діти вважали для себе за честь врятувати життя пташеняти. В кожної дитини з'явився свій «куточок життя і краси». Образ жайворонка, неповторна мелодія, що дзвеніла над залитими сонцем полями,— все це назавжди увійшло в духовний світ дітей. Діти нетерпляче чекали свята ще й тому, що з цим днем пов’язувалися хвилювання художньої творчості: разом з матерями вони ліпили з білого пшеничного тіста маленьких жайворонків, ластівок, шпаків, снігурів, сорок, соловейків, синичок і приносили свої вироби в школу. Діти втілювали в своїх маленьких витворах почуття любові до природи, кожна дитина по-своєму виражала своє уявлення про красу.
Восени діти із сумом прощалися з перелітними птахами. Такий сум облагороджує людське серце. Без нього немає доброти.

За матеріалами: Василь Сухомлинський. Вибрані твори в п'яти томах. Том третій. Київ, видавництво "Радянська школа", 1977 рік, стор. 75 - 76.

Василь Сухомлинський. "Серце віддаю дітям" (читати, завантажити)

"Шановні читачі, колеги - вчителі, вихователі, директори шкіл! Ця праця є підсумком багаторічної роботи в школі-підсумком роздумів, турбот, тривог, хвилюванні. Тридцять три роки безвиїзної роботи в сільській школі були для мене великим, ні з чим не порівнянним щастям. Я присвятив своє життя дітям і після тривалих роздумів назвав свою працю "Серце віддаю дітям", вважаючи, що маю на це право. Хочеться розповісти педагогам - і тим, хто трудиться в школі зараз, і тим, хто прийде в школу після нас, - про великий період свого життя - періоді, який дорівнює десятиріччю. Від того дня, коли маленька дитина-нетяма, як часто ми, педагоги, називаємо його, приходить в школу, до тієї урочистої хвилини, коли юнак чи дівчина, отримуючи з рук директора атестат за середню школу, стає на шлях самостійного трудового життя. Цей період є періодом становлення людини, для вчителя ж він - величезна частина його життя. Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей..." (Василь Сухомлинський)