Олена Більчук. Казка "Кристалики"


Олена Більчук. Кристалики (казка). Світлина - pngtree.com

 

Олена Більчук

Кристалики

(казка)


Горобці й синички біля годівнички тримаються однією зграйкою. Та потім вони розлітаються. А от синичка Я́нко й горобчик Дін справді товаришували. Дін був меншим за віком і здавався крихітним й худеньким серед інших птахів – схожих на пухнасті м’ячики.

Вже вкотре Я́нко підлетів до Діна, який щось розглядав на снігу, й поклав біля нього насінинку.

– Ну все. Ти ж не злеток, щоб тебе годувати. Наступного разу точно не приноситиму насіння. 

– Поглянь, Я́нку!

– Щось є під снігом?

– Ні, у ці кристалики!

Дін вказав на сніжні кристалики, які сліпуче засяяли у сонячному промені.

– Як легко літають там іскринки. Як би я хотів навчитись так кружляти.

– Та не переймайся. І я був незграбою, а тепер – дивись: у тебе теж так колись вийде!

Я́нко стрімко злетів, розпушив хвостик і зробив коло навколо вишеньки.

Дін підстрибнув, помахав крильцями й опустився на гілку.

– Не виходить зробити коло, – засмучено цвірінькнув.

Птахи – і горобці, й синички – здійнялись і перелетіли на високу грушу.

Я́нко тривожно озирнувся: чи немає, бува, кота поблизу. Наче, ні. Лише невеличкий вітерець утворив сніжну віхолу.

У Я́нка виникла ідея.

– А нумо наздоганяти сніжинки! – й помчався у віхолу.

Дін за ним.

Я́нко почав робити коло.

Дін за ним.

І раптом все зникло.

А потім Дін бачить: скрізь багато кришталевих стін, і в кожній відображається то він, то Я́нко. Тільки ж котрий із них не відображення? І де це вони опинилися?

– Я́нку, де ти?

– Я тут.. тут.. тут.. – лине звідусюди.

Дін злякався. 

«Як же бути?»

– Діне… Діне… Діне... – чує горобчик, – якщо мене знайдеш, то ми зможемо звідси вибратись… сь… сь…

Сердечко Діна забилося швидко-швидко. Як же знайти Я́нка?

Дін заплющив очі.

Нічого.

А потім чує – вітерець торкнувся його пір’ячка.

Так, Я́нко там, де подих!

Горобчик розплющив очі.

– Ну ж бо, Діне, друже, лети! Чого вчепився в ту гілку? Відчуй вітер!

Дін злетів, і друзі закружляли у невеличкій віхолі.

Як же радісно було горобчику відчувати вітерець, сніжинки й ніжні сонячні промені! І чути щасливий спів синички Я́нка.

 

Казку люб'язно надіслано автором спеціально для "Малої Сторінки".  

Світлина: pngtree.com

 

 

 

Більше казок та оповідань від Олени Більчук на нашому сайті:

Олена Більчук. Твори для дітей: казки та дитячі оповідання.

 

Читаймо цікаві та пізнавальні казки Олени Більчук: "Я не буду тобі заважати",  "Коли навколо Землі — клубочок", "Кристалики", "Літерки Аоха і Веша". А також - оповідання "Розмова".


Останні коментарі до сторінки
«Олена Більчук. Казка "Кристалики"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми