МІФИ РІЗНИХ НАРОДІВ ПРО СТВОРЕННЯ СВІТУ
З міфів індіанців Північної Америки
МІФ ІНДІАНЦІВ ПЛЕМЕНІ ОСЕДЖ ПРО СТВОРЕННЯ СВІТУ
(Переказ Ганни Єрмановської)
Завантажити міф індіанців Північної Америки про створення світу (txt.zip)
У далекому минулому оседжі мешкали на небі. Вони захотіли знати, звідки вони родом, і пішли до Сонця.
Сонце сказало їм, що вони його діти. Оседжі пішли далі і прийшли до Місяця.
Місяць розповів їм, що він їх народив, а батьком їхнім було Сонце.
Місяць звелів оседжам залишити небо, спуститися на землю і жити там.
Вони прийшли на землю і побачили, що вона вкрита водою.
Оседжі вже не могли повернутися на небо і почали плакати, але ніхто їм не відповів. Вони літали в повітрі і шукали духа, який би допоміг їм, але нікого не знайшли.
Разом з людьми були тварини, і найкращим та найгіднішим був лось. Він утішав людей, і вони попросили їм допомогти. Лось стрибнув у воду і поплив.
Потім він почав кликати вітри, і вони злетілися з усіх боків і дули доти, поки вся вода не піднялась угору, перетворившись на туман.
Спочатку з’явилися гори, і люди оселилися на них, але там нічого не росло і їм нічого було їсти. Потім вода спустилася ще нижче, і з’явилася земля.
Коли це сталося, лось почав радісно качатися по землі, залишаючи на ній свою вовну. З неї виросли боби, кукурудза, картопля та дика ріпа, а потім — усі трави й дерева.
За матеріалами: Клименко Ж. В. Зарубіжна література. Підручник для 6 класу загальноосв. навч. закл. Київ, ТОВ "Навчальна книга", 2006, стор. 17 - 18.
Дивіться також на нашому сайті:
Міфи складалися в різних народів у сиву давнину, на перших ступенях розвитку людської культури, ще до винаходу письма, до того, як з'явилися науки. Їх можна розглядати як наївні спроби пояснити явища дійсності, що оточувала первісних людей, як спроби витлумачити причини і наслідки цих явищ. Ми відрізняємо міф від літературного оповідання, навіть зовсім фантастичного, бо у міфа не було автора, якоїсь однієї людини, що його б вигадала. Міф — наслідок колективної творчості народу. Міф ми відрізняємо й від дитячої казки, бо він не призначався для дітей, і в його правдивість вірили як ті, хто його переказував, так і ті, хто слухав переказ. Нарешті, міф ми відрізняємо й від власне історичного оповідання. В нашій сучасній мові міфом ми називаємо щось недійсне, неправдоподібне, нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності.
Притча — невелике усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду. Вона утверджує перемогу добра, cправедливості. Притчі - це історії, які передаються від серця до серця, відкривають людям почуте, побачене, але найголовніше - душу. Вікова мудрість, що закладена в притчах, перетворює їх на своєрідну книгу життя, яка допомагає нам зрозуміти себе та наше майбутнє.