Віршовані загадки Валентина Кириленка

Валентин Кириленко

Є ВІД ЗАГАДКИ КЛЮЧІ

Випливає з-за гори,
Загляда у всі двори,
Сіє, сіє  позолоту,
Всіх скликає на роботу,
Осяває все навкруг
Чарівний червоний круг.
Доня дивиться в віконце:
— Тату, тату, сходить
(Сонце)

***

Весна іде. Розтанув сніг.
Струмочок весело побіг...
Налютувався лютий, годі!
Уже на нашому городі
Знялися вгору дві жердини
І з ними разом дві хатини.
А в ті хатини залюбки
Вселились чорні два
(Шапка)

***

Диво-дім, Диво-дім,
Скільки іграшок у нім!
Скільки в ньому дошкільнят —
І дівчаток, І хлоп'ят!
Звідси в школу залюбки
Підуть старші малюки.

Гарний дім у діток.
Дім цей зветься
(Дитсадок)

***

Попищали, попищали,
Дружно просо подзьобали
І до матері стрибочком
Жовті збіглися клубочки.
Заховались під крило —
Наче  їх  і  не  було...
Треба загадку кінчати.
Ті  клубочки — то
(Курчатко)

***

Ми сьогодні спішимо —
До Москви летимо.
Ми — це я, сестричка й тато.
Нам не перший раз літати.
Трохи пізно вийшли з дому,
Треба ж до аеродрому.
Зупинили на хвилину
Легкову автомашину.
У передньому вікні
Вогник зелененький...
Стало радісно мені —
Домчимо швиденько!
Можна їхать, сіли всі!
В  чім  ми  їдемо? В
(Таксі)

***

Йшов оце я до криниці.
Бачу: в небі диво-птиця.
Здоровенна, а безкрила,
Крила, мабуть, загубила...
Наче трактор, гуркотить,
Хоч безкрила, а летить.
Помахав я птиці вслід.
Що  за  птиця?
(Вертоліт)

***

Вчора нас туди водили,
Де слони і крокодили,
Де ведмеді й бегемоти,
Мавпи, зебри, кашалоти.
Там ми бачили лисицю,
Лева, лебедя, куницю,
Тигра, вовка і орла.
І жирафа там була,
І  куріпки, І цесарки...
Де були ми?
(В зоопарку!)

***

Вже дерева стали голі —
І каштани, і тополі...
І дощі ідуть щодня —
Довгі  пасма   косі —
І ніхто їх не спиня —
Це ж надворі
(Осінь)

***

Ой, яке ж воно гарненьке,
Пишнохвосте і руденьке,
Не звірятко — просто диво,
Невгамовне, пустотливе.
Вгору —
Вниз,
На гілку,
З  гілки...
Хто  це  буде,  діти?
(Білка)

***

Сіла пташка на дубку,
Завела своє: ку-ку!
Стрепенувся їжачок
І зайці, й козулі:
Всіх збудив той голосок —
Пісенька
(Зозулі)

***

Ліс обійшов, поїв весь мед,
В барлогу ліг і спить...
А мед він любить, не секрет,
На те ж він і
(Ведмідь)

***

Доню! Доню! — кличе мати, —
Швидше вийди-но із хати! —
Вийшла доня. Дивина!
Щезла стежка...
Де  вона?
Зникла десь і огорожа...
Сад на себе чом не схожий?
 Що  за  диво —
Все село
Білим пухом занесло...

Дива зовсім тут нема —
Це в село прийшла
(Зима)

***

Все, малята, дуже просто,
Склав я загадку легку:
Круть направо — прошу в гості,
Круть наліво — на замку...
Є відгадка?
Не мовчи.
Од замка
В нас є
(Ключі)

***

Довгі палички кругленькі —
Сині, жовті, червоненькі.
На папері походили,
Кольори свої лишили...
Звуться палички оці
Кольорові
(Олівці)

За матеріалами: Валентин Кириленко. Є від загадки ключі. Художник К. Деряжна. Видавництво «Веселка», 1978.