ВОВК І ЯГНЯ
(Текст байки подається за оригіналом, зі збереженням авторського стилю)
Розповім вам байку, з котрої пізнаєте, що хто сильнїйший, того правда і воля на сьвітї. Було се так:
Одно ягня пішло до річки напити ся водички. Втім надбіг голодний вовк, що шукав поживи. Він побачив молоденьке, товстеньке ягнятко і аж йому очи засьвітили ся з утїхи.
— Ось і смачна перекуска! — подумав собі тай пустив ся до ягняти. Але щоби оправдати свою напасть, крикнув він люто:
— Як сьмієш ти каламутити мою воду?! За се зухвальство жде тебе тяжка кара!
— О пане ласкавий! — залебедїло затривожене ягня. — Таже я пю воду о яких двайцять кроків понизше від Вашої Милости. То як же могу скаламутити Вам воду?
— Ади, щеня! Воно ще сьміє завдавати менї брехню в живі очи! Таже ти, мерзенне, ще торік мене зневажало!
— Ах Господи! — промовило ягня з плачем і дрожало з великого страху. — Як же я могло Вас, Добродїю, торік зневажати, коли мене ще тодї й на сьвітї не було...
— Не було? Ну, то се певно вчинив твій брат!
— Тай братчика я не маю анї одного...
— Се мені байдуже, маєш чи не маєш! — гримав дальше вовк. — А все таки хтось з твоєї родини. Хиба-ж я не знаю, що ви всї: і ваші пастухи і ваші собаки, раді би мене в лижцї води втопити! За се я мушу на тобі пімстити ся.
І по тих словах вхопив ягня та затаскав в глубину лїса. Там його задушив і пожер без ніякого рекурсу...
Так само поступають сильні сего сьвіта зі слабшими!
За матеріалами: Байки Жана де Лафонтена у перекладі Любомира Селянського, стор. 20 - 21. (На титульній сторінці книги написано: "ІВАН ДЕ-ЛЯ ФОНТЕН. БАЙКИ. На руську мову свобідно переклав ЛЮБОМІР СЕЛЯНСЬКИЙ. З чотирма образками. Галицька накладня Якова Оренштайна в Коломиї.")