"Весняні пісні". Поезії Володимира Самійленка


Володимир Самійленко

ВЕСНЯНІ ПІСНІ
(Посвячується С. Павленкові) 

І

Веселиться земля,
Зеленіють поля,
Розвилися гаї і діброви; 
Соловейко в садку 
Тьохка пісню дзвінку;
Од квіток дух несеться чудовий.
А повітря легке 
І проміння палке 
В серці мрії роєм підіймають;
І мов сила нова 
У грудях прибува,
І в душі якісь співи лунають.
Все збудилось од сну, 
Зустрічає весну...
І розкішна природа Вкраїни 
У величній красі 
Вабить погляди всі,
Наче личко вродливе дівчини.

1888

II

Весна вернулась і з собою 
Новую працю принесла.
У поле з плугом, з бороною 
Поїхав люд — весна прийшла. 
Щасливий той, у кого нива 
Своя, не найнята на рік,
Йому і праця заважлива 
Не здасться тяжкою вовік.
Він зоре ниву, повний віри,
З надією на добрий плід, 
Посіє зерно в їй до міри 
І заволочить так як слід. 
Природи ж сили молодії 
Йому те зерно проростять 
І за труди його тяжкії
Врожаєм добрим звеселять.
Але тому на світі горе,
У кого й нивоньки нема,
Хто на чужому полі оре,
Бо праця вся його дарма.
Посіє він, та жать не буде,
Або пожне, та не собі,
Втішатись будуть інші люди,
А він зістанеться в журбі.
У нас з тобою, пане брате,
Є добра нива — переліг;
Давно пора ЇЇ зорати
Та й сіять, тільки б бог поміг.
Та не дають нам наше поле 
Орати й зерном засівать,
І,    необроблене та голе,
Воно ще довго буде ждать,
Поки сівач давно жадану 
На йому працю розпічне 
І в нивоньку свою кохану 
Посіє зерно добірне.
Не скоро прийдуть ті години;
Тим сумно робиться мені,
Що дарма йдуть життя хвилини — 
Без праці, в мимовольнім сні.
Тим сумно знать, що наше ціле 
Життя — годинонька мала 
І що тимчасом знов без діла 
Мине весна, як і прийшла.

За матеріалами: Володимир Самійленко. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Переспіви та переклади. Статті та спогади. Київ, "Наукова думка", 1990, стор. 52 - 53.


Останні коментарі до сторінки
«"Весняні пісні". Поезії Володимира Самійленка»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми