"Аскольд і Дір" - поезія Олександра Олеся із книги "Княжа Україна"

Олександр Олесь

КНЯЖА УКРАЇНА

Книга VIII

АСКОЛЬД І ДІР

Славна в Рюрика дружина,
Всім далась вона взнаки,
А Аскольд і Дір — найперші,
Найславніші вояки.

Нудно їм сидіти дома
Без походів, без боїв,
І вони прохають князя,
Щоб на волю їх пустив.

Князь подумав і дозволив.
Попрощалися вони
І з такими ж вояками
Посідали на човни.

Приплили до краю Волхов,
Далі витягли човни
І в лісах шляхів шукають
До чужої сторони.

Бачать — річка.
Довго нею
Геть на полудень плили,
Аж угледіли на горах
Місто, вежі і вали.

Приплили, на берег вийшли
І питають у полян,
Хто живе у цьому місті,
Хто тепер у ньому пан?

«Тут колись жили та вмерли
Кий, Хорив та Щек, брати.
А тепер ми під хозаром*(1), —
Животій та дань плати».

«Не журіться!» — Дір промовив.
«За мечі!» — Аскольд гукнув.
Кожний птахом стрепенувся,
Кожний гнівом спалахнув.

Стали вільними поляни,
Вихваляють вояків,
А Аскольда разом з Діром
Вибирають на князів.