Публікації за тегом: Свято

17 березня — «Теплий Олекса». Так по-народному називається день святого Олексія, чоловіка Божого, який жив у IV столітті. Батьки одружили його з багатою римлянкою, але Олексій покинув дружину і присвятив своє життя Богові. У місті Едесса в Сирії 17 років молився при храмі Пресвятої Богородиці. Два Марія з’явилася паламареві і сповістила, що Олексій є чоловіком Божим. За народним календарем в цей день пасічник виставить бджоли на пасіку, вівсянка засвище свою пісеньку: «Покинь сани, бери віз!», а щука-риба хвостом лід розіб’є.

 

 

«Сорок Святих Мучеників» відзначається 9 березня. Цього дня вшановуємо пам'ять сорока святих мучеників. Сорок святих мучеників севастійських - це була найкраща дружина у війську давньоримського імператора Лікінія. Сам Лікій був жорстоким язичником, гонителем християнської віри та тих, хто намагався її проповідувати. А ці сорок дружинників були пов'язані любов'ю до Ісуса Христа, відмовлялися і від почестей, і від багатства, але не погоджувалися принести жертву язичницьким богам. Сорок чоловіків не відмовилися від віри християнської. 

 

Готуючись до світлого свята Пасхи, ми прагнемо прикрасити свою оселю, приготувати цікаві подаруночки нашим рідним людям. Як варіант для цього всього можуть стати витинанки. Ми зібрали велику добірку весняно-великодніх витинанок з різних джерел. Маємо надію, що вона стане вам у нагоді. Будемо раді, якщо майстрині паперового мистецтва знайдуть у ній для себе щось цікаве та новеньке. 

На малюнку - витинанка Лариси Лисицької.

Світлими променями осявають наше життя великі свята. Без сумніву, Великдень - одне з найбільш значущих, найважливіших свят для кожного християнина. З приходом тепла весна радує нас великим святом - Воскресінням Христовим. Одним з найважливіших атрибутів, без якого християни не мислять обряд освячення паски, є великодні вишивки, виконані за різноманітними схемами. Пропонуємо нашим майстриням велику добірку схем для вишивання виробів до Великодня.

За церковним календарем день преподобної мучениці Євдокії, у народі — святої Явдохи, припадає на 1 березня. Згідно з народною традицією, це перший день весни. Люди ретельно стежили за поведінкою тварин і птахів. Вважалося, що цього дня повертаються з вирію ластівки. Побачивши їх, діти брали у жменю землю, кидали їм услід і казали: «На тобі, ластівко, на гніздо!» — щоб швидше весна приходила. Діти в ластовинні, побачивши вперше цю пташку, поспішали попрохати: «Ластівко, ластівко, на тобі веснянки, дай мені білянки!» «Ластівки вилітають — погоду обіцяють!» — каже народне прислів’я. Господарі, що вже думали про посіви, за поведінкою ластівок визначали погоду: «стеляться» ластівки над землею — можна вже сіяти овес; «бояться» ластівки землі — ще буде негода. При цьому мала значення й кількість ластівок, бо вважалося, що «одна ластівка ще весни (погоди) не робить».

 

"Тарасикова мама — кравчиня. Вона шиє для людей одяг. Тарасик знає, що мама любить свою роботу, бо їй подобається дарувати іншим радість. Відколи в нього народилася сестричка, мама працює вдома. До них приходить багато людей, які приносять тканину і розповідають мамі про свої маленькі мрії — нову святкову сукенку, тепле пальто або чудову блузку з мереживом Тарасик розуміє, що мамина праця є дуже кропіткою, і тому намагається не заважати. Він тихенько сідає біля мами і спостерігає за тим, як під її руками звичайний відріз тканини перетворюється на нову річ. Іноді за роботою мама наспівує своїх улюблених пісень, яких навчилася від бабці. Каже, що вони допомагають їй залишатися спокійною і неквапливою..." (Олена Мацьків)

"Колись дуже давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувалися польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які завершувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив цар морських глибин Нептун, надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії..." (з легенди)

 

 

 

"Великі муки й терпіння переніс наш Спаситель, найбільший Учитель людства Ісус Христос. Його обмовили підступні люди перед римським намісником Пилатом, сказавши що Ісус хоче стати королем Юдеї. І Пилат не міг опиратися судові та віддав їм Ісуса на муки, хоч сам не вірив у цю брехню. Вони мучили Ісуса і допитували, насміхалися над ним, а потім домоглись у Пилата дозволу прибити Ісуса на хрест, і сталося так, як сам Ісус пророкував: Його замучать і Він пожертвує собою за весь людський рід. Але сповнилися й інші слова Ісуса і давніх старозавітних пророків. Ісус третього дня воскрес із мертвих..." (з легенди)

 

"...Можна пройти крізь пустелі та хащі...
Тільки без мами не можна нізащо,
бо найдорожче стоїть за словами:
в світі усе починається з мами..."

(Анатолій Костецький)

29 червня Православна ЦеркваУкраїни  вшановує пам'ять славних, всехвальних, першоверховних апостолів Петра і Пвла. Через тисячоліття християни з великим благоговінням вшановують пам'ять цих святих апостолів, будуючи на їхню честь храми і обителі, прославляють у псалмах, пишуть їхні ікони, підносять до них молитви за свій край, за свої родини, за тих, що відійшли у вічність. 

 

 

 

Вірші про писанку, що написали відомі українські поети: Леся Храплива-Щур, Катерина Перелісна, Світлана Кузьменко, Леонід Полтава, Ніна Мудрик-Мриц, Володимир Таран, Леонід Глібов, Дмитро Чередниченко, Степан Жупанін, Олександр Олесь, Марійка Підгірянка, Анатолій Камінчук, Віктор Терен, Іванна Савицька, Яна Яковенко, Юлія Хандожинська, Роман Завадович, Тетяна Винник, Анатолій Крат, Наталя Карпенко.

21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» - звучало у заголовку документа. Міжнародне свято рідної мови мало послугувати захисту мови як культурної спадщини кожної окремої національності, кожної народності на нашій планеті.

Масляна символізує проводи зими та зустріч із весною. За церковною традицією тиждень називається сирним або м’ясопусним — через набір страв, які прийнято готувати протягом цього періоду. Це свято не закріплене за певним днем на календарі, воно відзначається протягом останнього тижня перед Великим постом.

 

 

 

 

2 лютого, на Стрітення, зима іде туди, де було літо, а літо - де була зима. По дорозі вони зустрічаються і сперечаються між собою. Якщо до вечора стане тепліше — літо перемогло зиму, а якіцо холодніше — зима. В цей день у церквах святили воду і свічки. Посвячені на Стрітення свічки звалися "громничими", бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегтися від грому та блискавки. Від "громничої" свічки і саме свято називалося колись "Громниця". Стрітенській воді також приписувалася магічна сила, нею натирали хворі місця, кропили вулики та давали пити худобі.

 

В цей день закохані відзначають своє свято - День святого Валентина. За легендами, Валентин був епіскопом, що допомагав закоханим - таємно їх вінчав. А коли за це його було заарештовано, він потрапив у тюрму і там закохався у сліпу дочку свого наглядача. Дівчину зцілило кохання Валентина, але сам він загинув, залишивши перед стратою прощальну листівку. У своєму останньому посланні він написав дівчині про своє кохання і підписався: "Твій Валентин".

Поезії Романа Завадовича до свята Великодня: "Великдень", "Над зорями весна ще буде спати", "Великодній привіт", "Великдень - мій гість", "Подарунок".

Свято Благовіщення Пресвятої Богородиці – одне з 12 основних свят церковного календаря. Датою Благовіщення як на Заході, так і на Сході вважається постійною – 25 березня. Ця дата відстає рівно на 9 місяців від 25 грудня, яке з IV століття спочатку на Заході, а потім на Сході вважається днем Різдва Христового. Крім того це число узгоджується з уявленнями давніх церковних істориків про те, що Благовіщення і Великдень, як історичні події відбулися в один і той же день року.

 

 

 

Восьмирічна українка Марія Воловод Христодуліду посіла перше місце на міжнародному пісенному фестивалі “Eurokids”. Цього року фестиваль проходив у Італії, де брало участь 29 учасників з різних країн.

 

"Цю історію на Святвечір любив оповідати мій дідусь... Не тепер і не колись жила собі в нашому містечку одна сім’я: тато, мама і троє діток — Тарасик, Настуня та Ільчик. У їхній привітній оселі завжди було багато радості і сміху. Яких лишень забав не вигадували вони — і «князівна», і «чіт-нечіт», і «скіки-скіки», і, звичайно ж, «смішний телефон». А на свята їхній татусь наймав бри́чку із золотогривим конем, і вони всі разом їхали за місто до лісу..." (Іван Малкович)  

 

 

 

Крім колядок і вертепів, був колись, а подекуди зберігся й досі, звичай виголошувати вірші на Різдво Христове. Виголошувати вірші ходили, звичайно, хлопці-школярі, збираючись невеличкими гуртками по 2 - 3 особи. Змістом різдвяних віршів були свящєнні події, про які звичайно згадує церква під час різдвяного Богослуження. Деякі з цих віршів були очевидно, частинами вертепних драм, повні тексти яких до нас не дійшли. На «вертепне» походження цих віршів указує ще й той факт, що іноді виголошувачі віршів характеризуються під пастухів, вояків царя Ірода, чорта та інших персонажів вертепних драм. Крім того, різдвяні вірші в окремих місцевостях України ще й досі називаються вертепами. Нижче ми подаємо, як приклад, кілька різдвяних віршів з Слобідської України.