Василь Сухомлинський
СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ
57. ЯК ПОГЛИБЛЮВАТИ ВИХОВНУ РОБОТУ З БАТЬКАМИ В МІРУ РОСТУ РОЗВИТКУ ДИТИНИ
Ряд педагогічних ідей ми проводимо червоною ниткою через усю роботу школи з батьками. Особливо великого значення ми надаємо єдності духовного життя родини і шкільного навчання дитини. Педагогічний колектив прагне переконати матерів і батьків у тому, що в родині повинен панувати дух поваги до науки, культури, книжки. Разом Із сім’єю ми проводимо Свята Книжки. Їх зміст полягає в тому, що батько й мати купують для домашньої бібліотечки художню літературу. Про книжку в родині і духовному житті сімейного колективу ми читаємо лекції в усіх відділах педагогічної школи для батьків, проводимо індивідуальні бесіди. Ми прагнемо того, щоб у дитини виховувалися багатогранні духовні інтереси й потреби, серед яких на першому місці має стояти потреба в книжці. Нам вдалося досягти того, що надвечірній час у багатьох сім’ях став часом книжки: діти й підлітки читають книжку з власної домашньої чи шкільної бібліотеки.
У зв’язку з цим велику увагу ми приділяємо ще одній дуже важливій педагогічній справі — самовихованню дітей, підлітків, юнаків і дівчат, яке неможливе без сім’ї і без книжки. Ми добиваємося того, щоб людина, що формується, уміла користуватися вільним часом, цінити його, вдумливо наповнюючи діяльністю, необхідною для розвитку духовних потреб.
Ми розповідаємо матерям і батькам про те, як з перших кроків свідомого життя в душі дитини повинні створюватися, відкладатися, закріплюватися рисочки громадянина. Як і в усьому процесі виховання, корені громадянської свідомості і громадянських почуттів сягають дитинства; маленька зернинка, посіяна в дужу дитини, дає могутній паросток, пускає глибоко корені. Ми надаємо дуже великого значення порадам про те, як закладати ці громадянські зерна, як формувати громадянську свідомість. Дуже важливо, вчимо ми батьків, щоб у сімейному колективі, а отже, і в духовному житті дитини відбивалися громадські інтереси. Виховуйте свідомість дитини так, щоб загальне благо, турбота про благо інших людей ставали глибоко особистою, сердечною справою майбутнього громадянина, щоб світ його думок і почуттів не був обмежений споживанням матеріальних і духовних цінностей.
Тут знову доводиться нагадувати про те, що моральне обличчя людини значною мірою залежить від того, де джерело радості, яку переживає вона в дитинстві Життя дає безліч можливостей для того, щоб маленька дитина близько до серця брала те, що з першого погляду іі не стосується. Допомагаючи батькам побачити, відчути серцем ці можливості, ми вчимо їх виховання як творчості.
Ось на вулиці, проти вашого двору, росте чахле деревце, невідомо ким і коли посаджене. Якщо про нього не потурбуватися, воно загине. Відкрийте своєму синові-другокласнику очі на те, чого він досі не бачить і не побачить ніколи, якщо не пробуджувати в йото серці громадянських почуттів. Нехай доглядає чахле деревце, поливає його, оберігає від шкідників Допоможіть йому посадити ще три дерева — нехай він переживе перше почуття гордості від того, що зробив щось для людей. І чим старша дитина, тим значимішими мають бути її справи, що становлять життєву основу для громадянських почуттів, хвилювань, турбот.
У системі нашої роботи з батьками приділяється також велика увага проблемі формування соціальної зрілості підлітків і юнацтва. У цій, також дуже тонкій і важковловимій сфері духовного життя єдність зусиль школи і родини має особливо велике значення. Без сім’ї тут нічого зробити неможливо, і розглядати соціальну зрілість поза материнською педагогікою — означало б даремно витрачати час. Найголовніший корінь соціальної зрілості підлітків і юнацтва — це трудовий внесок у бюджет родини. Ми вважаємо цілком неприпустимим те, що до закінчення школи юнаки й дівчата в багатьох випадках є лише споживачами матеріальних благ. Це основна причина інфантилізму деякої частини юнацтва. Піклуючись разом із сім’єю про соціальну зрілість учнів середніх і старших класів, ми добиваємося того, щоб кожний юнак, кожна дівчина брали участь у суспільному виробництві, по-справжньому трудилися не тільки з виховною метою, яку звичайно ставить перед працею школа, а й з метою матеріальною — для створення матеріальних благ. Постановка саме цієї — життєвої, практично необхідної мети — перетворює працю із заняття, що має відтінок якоїсь школярської повинності, в справу самого життя. Чим менше відчуваються в праці елементи школярського виховання, тим глибший її справжній виховний зміст. Завдяки єдності ідеалу школи і сім’ї, єдності вимог до трудового життя підлітків і юнацтва в нас стали традицією такі правила:
- у період від 12 до 14 років підліток заробляє гроші для придбання взуття й одягу на зимовий час;
- у період від 14 до 17 років юнаки й дівчата заробляють на одяг і взуття на цілий рік;
- підручники й навчальні посібники окуплюються, як правило, працею школярів, починаючи з 10-річного віку.
Від того як людина трудиться, що і з якою метою вона робить, залежить те, як вона мислить. Ні про які свідомі плани на майбутнє, ні про яку серйозну профорієнтацію не може бути й мови, якщо праця в шкільні роки є якимось додатком до виховання. Ми не могли б навіть починати розмову з батьками про зрілість мислення їхніх дітей, про самостійність їх у навчальній праці, про громадянське почуття відповідальності, про моральну готовність юнаків і дівчат до створення власної сім’ї, якби праця підлітків, юнаків і дівчат не була цілком серйозною, дорослою справою.
* Текст адаптовано
За матеріалами: В.О. Сухомлинський. Сто порад учителеві. Вибрані твори в п'яти томах. Том другий. Видавництво "Радянська школа", 1976, стор. 550 - 552.
Більше порад від Василя Сухомлинського:
Василь Сухомлинський, "Сто порад учителеві"
Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.