Василь Сухомлинський
СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ
52. ЯК ГОТУВАТИ МАТІР І БАТЬКА ДО ШКІЛЬНО-СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ СВОЇХ ДІТЕЙ
У наші дні немає, по-моєму, важливішого завдання у сфері виховання людини сучасного суспільства, ніж учити матір і батька виховувати своїх дітей. 3 практики своєї багаторічної праці ми дійшли висновку, що без турбот про педагогічну культуру батьків неможливо розв’язати жодного завдання, що стосується навчання і виховання. Батьківська педагогіка, тобто елементарне коло знань матері й батька про те, як істота, що народилася від людини,
стає Людиною,— це фундамент, основа всієї педагогічної теорії й практики. У кабінеті материнської педагогіки на видному місці в нас написані слова М. І. Пирогова: «Нехай жінки зрозуміють, що вони, пораючись біля колиски дитини, запроваджуючи ігри її дитинства, навчаючи її уста лепетати, стають головними будівничими суспільства. Наріжний камінь кладуть їхні руки». У цих словах виражена основна спрямованість усієї нашої роботи з батьками.
У нас є педагогічна школа для батьків, у ній відділи: дошкільний, батьків учнів І — III класів, ІУ — VIII класів, IX — X класів. За три роки до того, як віддати своїх дітей до навчання, мати й батько починають вчитися у педагогічній школі для батьків. Два рази на місяць вони слухають лекції директора школи, заступника директора по навчально-виховній роботі, заступника по позакласній роботі, вчителя, який через три роки навчатиме перший клас. Ось примірний план роботи дошкільного відділу педагогічної школи на три роки:
1. Фізичний і психічний розвиток дитини від 4 до 7 років.
2. Як запобігти захворюванню дитини.
3. Режим харчування, фізичне загартування дитини.
4. У чому полягає розумове виховання дитини віком від 4 до 7 років.
5. Турботи матері й батька про розвиток мови й розумових здібностей дитини.
6. Як запобігти дитячим неврозам.
7. Трудове виховання дитини віком від 4 до 7 років.
8. Як виховувати почуття поваги до старших.
9. Природа у вихованні дошкільнят.
10. Розвиток потреб та інтересів дошкільнят.
11. Пізнання дійсності й розвиток емоцій дошкільника.
12. Як виховати в дітей почуття людини.
13. Краса у вихованні дітей від 4 до 7 років.
14. Творчість дитини віком від 4 до 7 років.
15. Як запобігти безсердечності дітей.
16. Як навчати дитину стримувати свої бажання.
17. Турбота дитини про рослини й тварин як засіб виховання.
18. Гра, її роль у розумовому, моральному, емоційному й естетичному вихованні дитини дошкільного віку.
19. Мати — перший вихователь і вчитель дитини.
20. Сім’я — школа людських взаємин.
21. Батько і син.
22. Мати і дочка.
23. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання.
24. Перші норми моральної культури дитини.
25. Якою людиною ми уявляємо собі вашу дитину, і якою її повинні уявляти ви.
26. Які помилки допускають батьки у вихованні своїх дітей, і як уникнути цих помилок.
27. Дідусь і бабуся — вихователі.
28. Чого і як навчити дитину в дошкільні роки.
29. Як досягти, щоб у сім’ї панували доброта і згода.
30. Як виховати дітей ласкавими.
31. Як бути взаємно поступливими.
32. Як стримувати свої емоційні пориви.
33. Як виховати в дитини бажання бути хорошою,
34. Як запобігти дитячим вередуванням.
35. Що таке батьківська влада, і як нею користуватися.
36. Як виховувати, не вдаючись до покарання.
37. Чого в покаранні більше — користі чи шкоди.
38. Що можна й чого не можна вимагати від дітей.
39. Виховання дітей — найважливіший громадський обов’язок батька й матері.
Через те що вам, учителеві, доводиться готувати й читати лекції на ці теми, я хотів би дати кілька порад про цю нелегку справу. Учіть батьків мистецтва виховання як найблагороднішої, найлюдянішої, найвищої творчості, як виконаний високого громадянського обов’язку. У нас є чудові класні керівники, які вміють крізь кожну лекцію і бесіду для батьків провести червоною ниткою ідею творення людини, пробудити в матері й батька почуття гордості від того, що вони творять найпрекрасніше, найблагородніше на землі. Вони розкривають батьківську педагогіку як працю, науку, майстерність і творчість.
Ці класні керівники ніколи не будують лекцій і бесід у плані «пророблення» батьків, що допускають помилки й прорахунки у вихованні. Раджу й вам, мій друже, не робити цього. У житті окремих сімей ще трапляються негативні явища, але якщо ви почнете «вивертати душі», виставляти на загальний огляд людську біду (а невміння виховувати — це передусім біда), до вас приходитиме все менше й менше батьків, ви відштовхнете їх від школи і, що особливо небезпечно, вони на все махнуть рукою: "що б я не робив — гарним батьком не стану, в інших батьків діти гарні, а моїм судилося бути поганими". Ніколи не забувайте, що, починаючи говорити з батьками про їхніх дітей, ви мовби примушуєте їх подивитися в дзеркало. Як же поставиться до ваших слів людина, якщо ви скажете їй: "подивіться, який ви потворний"...
Ця порада ніякою мірою не означає, що гострі кути у вихованні треба згладжувати й обходити. Навпаки, невдачі одних можуть бути уроком для інших. Немає нічого складнішого й суперечливішого, ніж шкільно-сімейне виховання; воно насичене тисячами конфліктів, які треба розумно, вміло, тактовно, без крику й метушні розв’язувати. Але про погане треба говорити, не паплюжачи, не принижуючи при цьому людину. Як правило, коли доводиться на людях говорити про погане, ми не називаємо прізвищ батьків, що допустили помилку, необачність.
Для глибоких роздумів про помилки й прорахунки, для відвертої громадянської розмови про виховання в конкретних умовах даної сім’ї є інша форма роботи — індивідуальна бесіда з батьками, особливо бесіда жінки-педагога в матір’ю і чоловіка-педагога з батьком. Немає двох сімей, в яких умови й передумови, що визначають загальну духовну й педагогічну культуру батьків, були б абсолютно однакові. Кожна сім’я має щось властиве тільки їй. Тому індивідуальні бесіди з матір’ю і батьком — бесіди без дітей — є органічною складовою частиною роботи нашої педагогічної школи. Я спеціально підкреслив слова — бесіди без дітей. Не треба ні в якому разі відкривати дітям труднощі и прикрощі, удачі й недогляди виховання — це, крім шкоди, нічого не принесе. У гарних сім’ях добро і згода, взаємна повага, любов і поступливість батьків є головною силою виховного впливу, але діти не підозрюють, що їх виховує якраз те, що в сім’ї все добре.
Нам удалося добитися того, що в сім’ї діти-дошкільнята проходять своєрідну материнську школу. Це нічим не замінна школа морального, розумового, емоційного й естетичного виховання. Ніякий, навіть найідеальніший дитячий садок не може замінити материнської школи або надолужити те, що упущено матір’ю і батьком у найтоншій сфері духовного життя людини — у вихованні особистості. Ми велику увагу приділяємо вихованню в материнській школі почуття людини. І в лекції, присвяченій цій проблемі, і в індивідуальних бесідах з матерями й батьками ми на конкретних прикладах показуємо, як виховувати в дітей складну духовну здатність завжди відчувати, що ти живеш серед людей, що свої бажання треба вміти обмежувати, враховуючи інтереси інших людей. У нашій педагогічній школі для батьків дошкільнят поступово виділяється цей найскладніший предмет — уміння жити серед людей.
Важко переоцінити важливість педагогічної культури матері. Наш педагогічний колектив твердо переконаний, що батьківська педагогіка — це перша сторінка суспільної педагогіки. Турбуючись про те, щоб мати була тонким, мудрим, духовно красивим, одухотвореним високими поняттями про моральну красу скульптором, ми кінець кінцем турбуємося про душевну делікатність і чутливість дитини, про те, щоб найпотаємніші куточки її серця завжди відгукувалися на добро й красу.
* Текст адаптовано
За матеріалами: В.О. Сухомлинський. Сто порад учителеві. Вибрані твори в п'яти томах. Том другий. Видавництво "Радянська школа", 1976, стор. 535 - 539.
Більше порад від Василя Сухомлинського:
Василь Сухомлинський, "Сто порад учителеві"
Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.