Василь Сухомлинський
СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ
28. ЗНАННЯ І УЧАСТЬ У ГРОМАДСЬКОМУ ЖИТТІ
У сільській місцевості школа — головне вогнище культури і знань. Ми вбачаємо своє дуже важливе виховне завдання в тому, щоб процес розвитку й поглиблення знань включався в громадське життя села. Одна з найістотніших рис виховуючого навчання — підготовка учнів до просвітницької роботи. Наші вчителі, які викладають у старших класах, готують своїх вихованців до цієї суспільно корисної діяльності. У селі близько 2 тисяч хат, усі вони поділені на 480 осередків культури. Центр осередків культури — хата одного із сельчан. Сюди час від часу збираються люди. До них приходять 3 — 4 старшокласники, проводяться вечори природничих наукових знань та художньої літератури.
Школярі не просто несуть свої знання людям — вони ніби звітують перед старшим поколінням. Юнакам і дівчатам доводиться не тільки викладати свої знання, а й переконувати, часом вступати в боротьбу з антинауковими поглядами. Зіткнувшись з хибними уявленнями про предмети і явища навколишнього світу, іноді — із забобонами, темрявою, учень не просто заперечує: «Ні, це не так». Ми вчимо своїх вихованців: переконуйте, розсіюйте антинаукові забобони світлом науки, будьте непримиренні до всього, що суперечить істині, але пам'ятайте, що антинаукові погляди й переконання міцно вкоренилися в свідомості окремих людей, і, щоб їх розвіяти, треба багато знати і вміти, бути твердо переконаним. Здебільшого наші учні справлялися зі своєю нелегкою місією просвітителів, а невдачі збільшували їх рішимість пізнавати науку, розпалювали жадобу до знань.
Передаючи знання іншим, учень багато чого усвідомлює сам, у нього виникає багато запитань, він прагне з’ясувати найтонші «звивини і повороти» думки, приховані причинно-наслідкові зв’язки. Немає активнішої форми застосування і розвитку знань, ніж використання їх у громадській просвітницькій роботі. Утверджуючи, обстоюючи, захищаючи істину, молода людина утверджується в ній сама, у неї виникає потреба далі розширювати й поглиблювати знання.
Як добитися, щоб юнацтву хотілося вчитися? Цієї мети ніколи не досягти, якщо знання лишаються в свідомості учня «цінностями для себе», якщо вони не набудуть морального забарвлення, не переживатимуться як радість, честь, багатство, достоїнство особистості.
* Текст адаптовано
За матеріалами: В.О. Сухомлинський. Вибрані твори в п'яти томах. Том другий. Сто порад учителеві. Видавництво "Радянська школа", 1976, стор. 486 - 487.
Більше порад від Василя Сухомлинського:
Василь Сухомлинський, "Сто порад учителеві"
Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.